Білет № 4

Теоретична частина

Самопрезентація. Складові самопрезентаціі. З феноменом самопрезентації ми стикаємося щодня. Найчастіше, навіть не підозрюючи, що у нас в підсвідомості існує проект власної презентації, ми, спілкуючись з різними людьми, беручи участь в різних кампаніях, вибираючи собі стиль одягу та поведінки, впроваджуємо цей проект в життя. Така стратегія носить назву «природна самопрезентація». Існує, як ви вже здогадалися, і усвідомлено заздалегідь спланована тактика позиціонування своєї персони, яка іменується «штучної презентацією».  I. Поняття «самопрезентації». Але, перш ніж поділяти поняття «самопрезентації» на види, необхідно визначитися з самим цим поняттям. Так от, «самопрезентація», не важко здогадатися, походить від американського слова «презентація» і російського «сам себе», хоча сам феномен виявили американці (в США дане поняття звучить так: «own presentation"). А щоб зрозуміти значення «новоспеченого» поняття, теж не доведеться багато думати, так як воно випливає з самого визначення презентації.  «Самопрезентація» - вербальна і невербальна демонстрація власної особистості в системі зовнішніх комунікацій. Попросту кажучи, це те, як ви виглядаєте і що уявляєте собою в очах усього вашого оточення, будь то професійна сфера комунікацій, або спілкування з родичами, або ж просто прогулянка вулицями міста.  II. Види «самопрезентації». Як зазначалося вище, існує дві основні форми «самопрезентації»: «природна» і «штучна».«Природна самопрезентація»властива всім людям без винятку, причому вона купується людиною з народження. Вже з дитинства людина має певну, так би мовити, «забарвлення» в очах оточуючих: «який спокійна дитина!», «Яка темпераментна дівчинка», «у малюка, видно, сім п'ядей у чолі». Ще не підозрюючи того, людина з ранніх років починає збирати «головоломку» свого образу. Все це відбувається природно, без обдумування і прогнозувань, як кажуть, «без масок і увертюр». Я думаю, що тут не варто говорити про спадковість і генах, це, швидше, природне розподіл, природний процес визначення людини в структурі суспільної свідомості.  Головне «антідостоінство» «природного самопрезентації» - це те, що людина не може контролювати і коректувати процес в рамках саме цієї презентації. Тобто, індивідуум не вибирає, позитивної чи буде його «природна самопрезентація", або ж вона буде носити негативний окрас. Можна описати цей процес, як бездумна, неконтрольована особистістю презентація самого себе. І з цим нічого не поробиш, правда до тих пір, поки людина не стане здатний на реалізацію«Штучної самопрезентації». Головна мета «штучної самопрезентації» - завоювання лояльності до своєї персони з боку референтної значущою для «презентованих» групи людей. (Закрутила - закрутила, але зате красиво!) По-іншому - для того, щоб завоювати прихильність важливих для нас людей, і не має значення, важливі вони в даній конкретній ситуації, або ж завжди мають значимість для нас, ми вибудовуємо алгоритм комунікативного процесу з, так би мовити, «потенційною аудиторією». (Під «потенційною аудиторією» надалі будемо розуміти тих людей, на яких ми направляємо «самопрезентацію»).  Уявімо таку ситуацію - наша «природна самопрезентація» вельми не виграшно виглядає в очах значущих для нас персон. Сперечатися з природою марно, або ж дуже важко, а от штучно її завуалювати - реально. Для цього, і не тільки, існує «штучна самопрезентація». Припустимо, ваш темперамент змушує танцювати навколо вас навіть неживі предмети, а це як не можна погано позначається на ділових та сімейних відносинах і позиціонує вас як «психа», «неврівноваженого» і так далі. Не можна не додати, що погана, негативна «самопрезентація» має властивість подвоювати, а то й потроювати свій ефект, відповідно негативний.  Отже, для того, щоб не впасти в очах співробітників або партнерів по бізнесу, необхідно створити собі імідж спокійного раціоналіста, тактика і частково прагматика. Це в більшості випадків, в інших ситуаціях або професійної діяльності може бути і необхідний емоційний підхід, головне, щоб ваш «презентаційний матеріал» був доречний і не викликав критично негативного сприйняття. У сім'ї, наприклад, щоб заслужити високу оцінку (зараз опустимо сімейні узи, любов як таку), найчастіше необхідно бути розуміючим членом сім'ї, відрізнятися самовіддачею заради своєї родини, щоб наші родичі вважали нас гідними і шанованими в колі власної ж сім'ї. Звичайно, на словах все просто, а на ділі куди важче, адже природна основа нашої особистості так і рветься назовні, а особливо те, що, швидше за все, псує наш вигляд в очах людей.  Білет № 5

Теоретична частина

1. Стратегїі самопрезентаціі як управління враженням

Базовий аспект існування в суспільстві – само презентація через яку люди даютьінформацію про себе, даютьзрозумітиякоюлюдино вона є.Враження про себе людинастворює словами, невербальнимизасобами, діями і вчинками. По суті ставиться завданнякерувативраженнямиінших людей про себе. Цевраженняінших повинно відповідатинашійметі і нашим потребам в соціальнихвзаємодіях.

Cтратегії:

1)Намаганнясподобатися – цеспробапредставити себе привабливим в очах інших. На думку зазначенихавторів, той, хтонамагаєтьсясподоба-тися, повинен приховуватиреальну мету своєїактивності, абовіндосягнезворотногоефекту. Виділяютьдекількаосновнихспособів, якимилюдинаможенамагатисядосягти мети виглядатибажаним для інших: 1) просто погоджуватися з тим, щодумає і стверджуєоб’єкт; 2) похвалитичесноти та особу об’єкта; 3) висловлюватиприхильністьлюдині, якійнеобхідносподобатися

2)Самопросування (self-promotion) є стратегієюсамопрезентації, дещосхожою на попередню. Але якщостараннясподобатися – спробавигляда, то людина, яка просуває себе, намагаєтьсявиглядати ком-петентною. Самопросуваннямаєнаметіотриманняповаги з боку інших людей. Найбільшефективнийспосібсамопросування – демонстраціясвоїхзнань та умінь.

3)Третястратегія (отриманнявлади), за І. Джонсом і Т. Піттманом, – цезалякування (intimidation). Людина, яка залякує,повинапереконатиоб’єкт у тому, що вона потенційнонебезпечна, тобтоможе і буде причиною неприємностей, якщооб’єктвідмовитьсяробити те, щовідньоговимагають. Цетакожнебезпечнастратегія. По-перше, той, хтозалякує,можевиглядатибру- тальним; по-друге, людям не подобаютьсяті, хтоїхзалякує, і вони спілкуються з ними, лишемаючи на те серйозні причини.

4)Четвертастратегіядосягненняміжособистісноговпливу – пояснення прикладом. Цетакож у певномусенсісамопросування. Але, якщо той, хтопросуває себе, демонструєкомпетентність, то той, хтопояснює прикладом, демонструєзначущістьсвоєїособистості. Цястратегіятакож є небезпечною, оскількиоб’єктможевиявити, що той, хтопояснює прикладом, насправді не є тим, ким намагається себе продемонструвати.

5)П’ятастратегія – благання (supplication), демонстраціяслабкостіізалежності. Благання, на думку авторів, є дієвоюстратегією, тому що в західнійкультурі широко поширена норма піклування про нужденних людей. Але благаннятакож не завждигарантуєуспіху, оскількислабкість не завждипривабливою. Люди з низькоюсамооцінкоюможутьвикористовуватицюстратегію, абизахистити себе відпоразок. Білет № 6