Курсова робота

Як форма самостійної навчально-дослідної роботи курсова повинна підтверджувати та відображати знання та навички студента. Виконання курсової роботи спрямоване на:

1. розвиток здібностей студента з аналізу наукової літератури;

2. збагачення навичок із систематизації, узагальнення та критичного опрацювання джерельного матеріалу;

3. розвиток здібностей з логічного та аргументованого викладення основних положень і наукових концепцій, власних думок та висновків.

Послідовність написання курсової роботи складається з наступних етапів:

1. Вибір теми. Оформлення курсового завдання. Реєстрація.

2. Виконання курсової роботи: складання календарного плану щодо виконання роботи; евристична робота; систематизація матеріалу та виклад головних положень; узагальнення результатів.

3. Оформлення роботи згідно з існуючими вимогами.

4. Підготовка до захисту роботи.

Основні вимоги до курсових робіт:

• актуальність тематики, відповідність її сучасному стану історичної науки та перспективам її розвитку, практичним завданням майбутньої діяльності історика;

• вивчення та критичний аналіз монографічної та періодичної літератури з теми;

• вивчення та характеристика історії проблеми, що досліджується, практичного стану її наукової розробки;

• формування джерельної бази, аналіз, класифікація джерел, опрацювання інформації, що вони надають;

• чітка характеристика об’єкта, предмета, мети, завдань і методів дослідження;

• узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні рекомендації.

Структура роботи

Курсова робота повинна містити основні структурні елементи в наступній послідовності:

титульний аркуш

зміст

перелік умовних позначень (за потреби)

вступ

основна частина (розділи та параграфи)

висновки

список використаних джерел та літератури

примітки (за потреби)

додатки (за потреби)

Титульний аркуш має загальновузівський стандарт (Додаток 3).

Вступ є надзвичайно важливим елементом роботи. Він має свої складові частини, які розташовані у певній послідовності:

Актуальність теми, в якій автор пояснює причину, з якої, на його думку, та чи інша теоретична проблема стала об'єктом розгляду. Тема повинна мати чітке обґрунтування, з якого було б видно, що проблема дійсно є актуальною з точки зору сучасної науки. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи з огляду на суспільну практику, особливо України.

Далі визначається об’єкт і предмет дослідження, мета та завдання, хронологічні й територіальні межі дослідження.

Складова частина – наукова новизна одержаних результатів – має короткий виклад основних наукових положень. У роботі, що має теоретичне значення, подаються відомості про наукове використання результатів дослідження або рекомендації щодо їх використання, а у роботі, що має практичне значення, – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.

Вступ закінчується описом структури роботи, яка підпорядкована меті та завданням дослідження. Робота складається із вступу, теоретичної та практичної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури (кількість найменувань), додатків. Вступ включає приблизно 1 – 3 аркуші друкованого тексту.

Основна частина: являє собою аналіз проблеми, який було напрацьовано у процесі вивчення зібраних джерел і літератури. У ній викладаються теоретичні основи поставленої проблеми, джерельні матеріали, пропонуються загальні, можливо оригінальні положення роботи. Основна частина складається із 3 – 4 розділів, що можуть мати підрозділи. Назви розділів і підрозділів мають розкривати мету роботи і відповідати визначеним завданням.

Перший розділ обов'язково має бути присвячений стану вивчення проблеми, в якому узагальнюється аналіз етапів її дослідження, ступінь вивченості як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, робиться висновок про стан висвітлення теми на сьогодні, причини, що це спричинили.

Інші розділи мають концептуальний зміст; в них викладається сутність досліджуваної проблеми. Наводяться фактичний матеріал, варіанти вирішення проблеми, власні думки з приводу її розв’язання, що будуються на критичній інтерпретації зібраних фактів. У кінці кожного розділу автор формулює стислі висновки.

Висновки вміщують узагальнюючі результати вивчення проблеми в стислій, але ґрунтовній формі (3 – 4 аркуші). Вони повинні відповідати меті.

Список використаних джерел та літератури свідчить про проведену евристичну роботу, про теоретичну підготовку студента щодо розглянутої проблеми, про навички роботи з джерелами та літературою. До списку вноситься весь опрацьований студентом при вивченні проблеми науковий комплекс.

Додатки включають додаткові матеріали до роботи, які повніше розкривають зміст питань, що вивчаються (ілюстративний матеріал, схеми, графіки, малюнки, карти тощо).