2. Функції фінансів

Сутність кожної економічної категорії детально розкривається в її функціях, які характеризують суспільне призначення даної категорії.

При визначенні функцій фінансів в економічній літературі склалось 2 підходи:

І – традиційний для вітчизняної науки, який відзначає, що фінанси виконують три функції: розподільчу, перерозподільчу; контрольну. В даному випадку, одні і ті ж самі функції фінансів розповсюджуються як на фінанси суспільного сектора економіки, так і на фінанси бізнесу. Базовим матеріальним підґрунтям для цього було існування державної форми власності на засоби виробництва та практична уніфікованість фінансів держави та фінансів підприємств організацій, а фінансові ресурси, як і гроші, виконували роль облікових одиниць;

ІІ – західний підхід, який відокремлює функції фінансів суспільного сектора економіки та функції фінансів бізнесу. Згідно цього підходу фінанси суспільного сектора виконують наступні функції:

• Алокаційна, зміст якої полягає в тому, що за допомогою фінансів створюється суспільний сектор економіки. Фактично алокаційна функція фінансів забезпечує розміщення обмежених ресурсів між суспільним та приватним сектором економіки. Інструментами реалізації цієї функції є: стягнення податків, емісія позик, націоналізація власності тощо.

Я пояснювала криву Лафера – вона показує зв»язок між рівнем ставки податку і рівнем доходу країни. Досліджено, що держава не може встановлювати, яку хоче ставку податку, тобто вище певної межі. Тому що, якщо вище – то суспільство перестане працювати, бо не захоче віддавати усі зароблені кошти державі. Ця межа – 30-35%, не більше. Якщо більше – то держава почне втрачати свій дохід по причині несплати податків, а податки – основне джерело доходу держави).

• Перерозподільна. Її зміст полягає в тому, що з допомогою податків, дотацій, субсидій, трансфертів, страхування, гарантій та позик досягається перерозподіл добробуту громадян у суспільстві.

• Стабілізаційна. Зміст її полягає в тому, що держава, маніпулюючи обсягами своїх доходів та видатків, запозичень та операцій з власністю, за допомогою інструментів фіскальної політики вдається до мінімізації коливань в економіці, запобігаючи економічному буму та спаду.

Фінансам бізнесу притаманні наступні функції:

• Фондоутворююча функція, котра передбачає що функціонування фінансів бізнесу повинно забезпечувати формування фондів фінансових ресурсів суб'єкта підприємницької діяльності.

• Розподільча функція - передбачає розподіл доходів та фінансових результатів діяльності підприємства відповідно до цілей та стратегії розвитку підприємства, визначаються доходи на спожиті фактори виробництва.

• Перерозподільча та стимулююча функція, що пов'язані із розміщенням наявних ресурсів підприємства у найоптимальніший спосіб з метою одержання максимального прибутку, збільшення добробуту власників (акціонерів), витіснення конкурентів.

3. Поняття про фінансові ресурси

Фінансові ресурси – фонди грошових засобів, що формуються підприємствами, державою та населенням, і використовуються для розширеного виробництва, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб тощо.

Обсяг фінансових ресурсів держави залежить від ступеня розвитку економіки країни, методів господарювання. Головним джерелом фінансових ресурсів є ВВП.

В залежності від рівня, на якому проходить формування і використання фінансових ресурсів, їх поділяють на:

• централiзованi — які утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об'єднань, міністерств;

• децентралiзованi — створюються окремими підприємствами.

Також фінансові ресурси поділяють на власні і позичені.

Власні фінансові ресурси — це грошові кошти, отримані в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності. До них належать доходи, прибутки, статутний капітал.

Позичені ресурси – це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і займів, які набувають характеру заборгованості, а саме банківські кредити, запозичення в міжнародних фінансових організацій, кошти залучені на фондовому ринку тощо.

Фактори, що впливають на величину фінансових ресурсів:

1. Ефективність господарської діяльності (фактори росту – величина прибутку, обсяги реалізації тощо).

2. Частка національного багатства країни, що залучається в господарський оборот (обсяги земельних і лісових угідь, водних ресурсів, основного капіталу тощо).

3. Масштаби перерозподільчої, алокаційної та регламентуючої активності держави, що відображається у ставках податків, відрахувань тощо.

Напрями використання фінансових ресурсів держави:

1. Значна частина загальнодержавних коштів спрямовується на розвиток народного господарства, будівництво нових підприємств, структурну перебудова галузей;

2. Утримання соціально-культурних установ: лікувальних, освітніх, культурних, спортивних і т.п. закладів

3. Соціальний захист населення; виплата пенсій, допомоги у випадках втрати працездатності, інвалідності, при догляді за хворою дитиною, при вагітності та пологах, допомоги малозабезпеченим верствам населення, багатодітним сім'ям, дітям-сиротам тощо.

4. Фінансування міжнародної діяльності передбачає утримання представництв, консульств за кордоном, участь в роботі міжнародних організацій, фондів, союзів тощо, здійснення міжнародного співробітництва, підтримка міжнародних культурних, наукових та інформаційних зв'язків;

5. Видатки держави по охороні навколишнього середовища включають затрати, пов'язані з раціональним використанням водних, лісових, земельних, мінеральних та інших видів ресурсів.

6. Видатки пов'язані із управлінням країною, тобто. утримання державних органів законодавчої, виконавчої і судової влади, апарату Президента України, фінансових, фіскальних, митних та інших органів;

7. Оборона країни; утримання Збройних сил, закупівля озброєння та військової техніки, мобілізаційна підготовка галузей народного господарства та iн.

Специфічним методом фінансових ресурсів є фінансові резерви. Ними є тимчасово вилучені з обороту кошти, які використовуються при настанні непередбачених обставин.

Фінансові резерви формуються як на централізованому так i на децентралізованому рівні.

Методи формування фінансових резервів:

1. Бюджетний – створення при кожному бюджеті відповідних резервів для фінансування видатків, пов’язаних із надзвичайними подіями.

2. Страховий – створення резервів страховими організаціями для відшкодування витрат, пов’язаних з страховими випадками.

3. Господарський – формування фінансових резервів підприємств, банків та іншими установами.