Контрольні запитання

1. Виділіть особливості школи наукового управління.

2. Охарактеризуйте історичні етапи розвитку менеджменту.

3. Опишіть суть класичної школи.

4. Дайте характеристику основним принципам А. Файоля.

5. Визначте особливості школи людських стосунків.

6. Охарактеризуйте основні завдання кількісної школи в менеджменті.

Лекція 2. Сутність і категорії менеджменту План

1. Основні завдання і принципи менеджменту.

2. Суть процесу менеджменту як діяльності.

3. Планування як функція управління.

4. Суть, принципи і види контролю.

1. Основні завдання і принципи контролю

Кінцева мета менеджменту полягає в забезпеченні прибутку в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного робітника. Менеджмент створює умови для успішного функціонування фірми виходячи з того, що прибуток - не причина існування фірми, а результат її діяльності, який в кінцевому підсумку визначається ринком.

Важливим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з врахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів і забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного стану на ринку.

Тому до основних завдань менеджменту відносять:

- забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання робітників, що володіють більш високою кваліфікацією;

- стимулювання роботи співробітників фірми шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної платні;

- постійний контроль за ефективністю діяльності фірми, координація роботи всіх підрозділів фірми;

- постійний пошук і освоєння нових ринків.

Також до завдань, що вирішуються в менеджменті, відносять:

- визначення конкретних цілей розвитку фірми;

- виявлення пріоритетних цілей, їх по черговості і послідовності вирішення;

- розробка стратегій розвитку фірми - господарських завдань і шляхів їх вирішення;

- створення системи заходів для вирішення намічених проблем;

- визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

- встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.

Об’єктом менеджменту є окремі підприємці і трудові колективи, що мають форму підприємств, асоціацій, акціонерних товариств, тощо.

Предмет менеджменту - структура організаційних, управлінських та міжособових відносин.

Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей менеджменту відображають прикладний характер управління організаціями.

Принципи менеджменту - це загальні закономірності, в основі яких реалізуються зв'язки між різними структурами управлінської системи. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, але й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін.

До загальних принципів менеджменту слід віднести принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму. Згідно з цим принципом, усі зайняті у підприємництві працівники вільно вибирають, де і в межах яких форм власності та господарювання докласти свої зусилля. Питання господарської діяльності підприємств самостійно вирішується їх трудовими колективами з урахуванням економічної політики держави.

Важливим принципом є досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності. Цей принцип передбачає результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність, або мінімальні виграти для одержання відповідного результату за умов виправданого ризику. Основу ефективності виробництва становлять: прискорення процесу структурних змін і науково-технічного прогресу в усіх ланках народного господарства, впровадження ефективних форм господарювання і управління, зменшення витрат сировини, найбільш повне використання техніки.

Високих економічних показників можна досягти за умови реалізації принципу стимулювання. Організація управління людьми має поєднувати рівень задоволення потреб кожної людини з її трудовою активністю, розміром внеску її у суспільно-корисну працю. Підвищенню матеріальної зацікавленості працівників сприяють впровадження гнучкої системи оплати праці, заснованої на участі працівників у прибутках підприємства чи в розподілі доходів, розширення системи преміальних виплат в залежності від результатів роботи конкретного підрозділу. Поряд з матеріальними, слід застосовувати різні форми морального стимулювання, забезпечуючи соціальну рівність і диференціацію в оплаті праці, правильне поєднання суспільних, групових та особистих інтересів. В трудових колективах доцільно враховувати психологічний вплив установленого порядку розподілу прибутків на подальше підвищення продуктивності праці, згуртованість колективу, бажання підвищувати свій професійний рівень.

Ефективність менеджменту залежить від втілення в життя принципу єдиноначальності в поєднанні з колегіальністю. Єдиноначальність означає підпорядкованість у трудовому процесі усіх працівників одній особі - керівникові, який має необхідні права щодо управління дорученою йому ланкою і несе повну відповідальність за її роботу. Єдиноначальність дає змогу усувати безвідповідальність. Кожний працівник відповідає за свою ділянку роботи і підпорядкований певному керівникові, розпорядження останньої о є для нього обов'язковими. Принцип єдності розпорядництва вимагає, щоб виконавець отримував розпорядження тільки від одного начальника.

Діяльність у сфері менеджменту повинна здійснюватися згідно з вимогами принципу науковості. Він передбачає повне використання найновіших концепцій розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації менеджменту. Вимоги цього принципу реалізуються за умови, що на розвиток науки і мистецтва менеджменту спрямовуються достатні зусилля, готуються професійні кадри для різних рівнів менеджменту, постійно вдосконалюється механізм господарювання.

На сучасному етапі все більшої значущості набувають інші принципи управління.

Принцип системності - менеджмент охоплює всю систему діяльності підприємства з обліком зовнішніх і внутрішніх взаємозв'язків. З позиції економіки цей принцип можна трактувати так: відображення економіки держави у вигляді цілісної економічної системи, що складається з взаємозалежних і взаємозалежних складових.

Принцип багатофункціональності або єдності цілей - вироблення і взаємозв'язок цілей усіх ланок управління. Менеджмент охоплює різні аспекти діяльності: матеріальні (ресурси, послуги), функціональні (організація праці) та досягнення кінцевої мети. Єдність цілей повинна спрямовувати діяльність усіх ланок виробництва на становлення держави.

Принцип плановості. Суть принципу полягає у встановленні основних напрямів і пропорцій розвитку організації в перспективі. Плануванням пронизані (у вигляді поточних і перспективних планів) усі ланки організації. План розглядається як комплекс економічних і соціальних завдань, які треба буде розв'язати в майбутньому.

Принцип поєднання прав, обов'язків і відповідальності припускає створення чіткої організаційної структури, ретельну розробку положень про права й обов'язки керівників, посадових інструкцій для виконавців, установлення точно визначеної матеріальної відповідальності за недогляди в роботі, а також проведення ряду інших організаційних заходів поряд з обов'язковим проявом вимогливості за якісне виконання покладених на кожного працівника обов'язків і завдань у точно встановлений термін.

   Принцип правильного підбору і розміщення кадрів повинен реалізуватися так, щоб кожний працівник на довіреній йому ділянці міг найбільш ефективно виконувати доручену роботу.

      Принцип ієрархічності і зворотного зв'язку полягає в створенні багатоступінчастої структури управління, при якій первинні (технічний рівень) ланки керуються своїми ж органами, що знаходяться під контролем органів керівництва наступного рівня. Ті в свою чергу підкоряються і контролюються органами наступного рівня. Постійний контроль за діяльністю всіх ланок організації здійснюється на основі зворотного зв'язку. По суті, це одержання інформації про результати впливу керуючої системи на керовану систему шляхом порівняння фактичного стану з заданим. По каналах зворотного зв'язку інформація про роботу керованої системи безупинно надходить у керуючу систему, що має можливість коригувати хід управлінського процесу.

Принцип стійкості і мобільності системи керування припускає, що при зміні зовнішнього і внутрішнього середовища організації система менеджменту не повинна докорінно змінюватись. Стійкість визначається, насамперед, якістю стратегічних планів і оперативністю керування, пристосованістю системи менеджменту, насамперед, до змін у зовнішньому середовищі. Одночасно зі стійкістю управлінський процес повинен бути мобільним, тобто максимально повно враховувати зміни і вимоги споживачів продукції і послуг.