Zemelne_pravo
.pdf35. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на основі рішень:
а) органів Держкомзему України; б) Верховної Ради України;
в) органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
36.Юридична особа, заінтересована в одержанні земельної ділянки
упостійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням, до:
а) органів Держкомзему України; б) Верховної Ради України;
в) районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
37. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду у встановлений строк може бути оскаржено:
а) до Верховної Ради України; б) міських рад; в) обласних рад;
г) Кабінету Міністрів України; ґ) центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресур-
сів; д) в судовому порядку.
38. Земельні ділянки державної і комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України, продають громадянам і юридичним особам:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
ґ) в судовому порядку.
39. Рішення про відмову продажу земельної ділянки можуть оскаржити:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
ґ) у судовому порядку
191
40. Земельні ділянки, що перебувають у власності держави, продають іноземним державам та іноземним юридичним особам:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
ґ) Кабінет Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.
41. Земельні ділянки, що перебувають у власності територіальних громад, продають іноземним державам та іноземним юридичним особам:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
42. Іноземні держави, заінтересовані у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до:
а) органів Держкомзему України; б) Верховної Ради України;
в) районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради;
г) Кабінету Міністрів України.
43. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються:
а) в усній формі; б) у письмовій формі;
в) у письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
44. Земельні торги проводяться не раніше:
а) ЗО днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок;
б) 20 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок;
в) 10 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок;
г) 5 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок.
192
45. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою, такий акт:
а) визнається недійсним; б) може бути визнаний недійсним.
46. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою, підлягають відшкодуванню у повному обсязі:
а) місцевими державними адміністраціями; б) Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами міс-
цевого самоврядування у межах наданих повноважень; в) Кабінетом Міністрів України;
г) відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
ґ) органом, який видав акт.
47. Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
48. Земельні спори розв'язують:
а)суди; б) органи місцевого самоврядування;
в) органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів; г) Кабінет Міністрів України.
49. Виключно суд розв'язує земельні спори:
а) з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;
б) у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також стосовно розмежування меж районів у містах;
в) щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.
193
50. Органи місцевого самоврядування розв’язують земельні спори:
а) з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;
б) у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування меж районів у містах;
в) щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.
51. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів розв'язують земельні спори:
а) з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;
б) у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування меж районів у містах;
в) щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.
52. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішують:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України; д) суд
53. Земельні спори розглядають органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів і органи місцевого самоврядування на основі заяви однієї зі сторін:
а) у місячний строк з дня подання заяви; б) у 5-денний строк з дня подання заяви; в) у 3-денний строк з дня подання заяви.
54. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу:
а) у місячний термін з дня подання заяви; б) у 5-денний строк з дня подання заяви; в) у 3-денний строк з дня подання заяви; г) з моменту його прийняття.
194
55. До деградованих земель належать:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення. повеней, добування корисних копалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші;
в) землі, надані тільки для розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цього;
г) землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цього.
56. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймають:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України; г) суд; д) Верховна Рада України за поданням Верховної ради Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської ради.
57. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймають:
а) місцеві державні адміністрації; б)Рада міністрів автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) Верховна Радою Автономної Республіки Крим, обласні. Київська чи Севастопольська міська рада за поданням районних і відповідних сільських, селищних рад.
58. Землеустрій — це:
а) сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
б) забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
в) система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів;
г) єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками
195
та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування і правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики розподіл серед власників землі і землекористувачів.
59. Контроль за використанням та охороною земель — це:
а) сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктні господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
б) забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
в) система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін. їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів;
г) єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування і правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі і землекористувачів.
60. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) уповноважені органи виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель — спеціально уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів.
71. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.
72. Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради г) громадські інспектори, яких призначають відповідні органи місце-
вого самоврядування і діють на основі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.
196
73. Моніторинг земель — це:
а) сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
б) забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
в) система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
74. Ведення моніторингу земель здійснюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради; г) уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресур-
сів, екології і природних ресурсів.
75. Державний земельний кадастр — це:
а) сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, та раціональної організації території
адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
б) забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
в) система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів;
г) єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі і землекористувачів.
76. Державний земельний кадастр ведуть:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради; г) уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних
ресурсів.
197
77. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам:
а) без відшкодування затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;
б) з частковим відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;
в) з повним відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними.
78. Земельні ділянки приводять у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради г) громадяни або юридичні особи, які самовільно зайняли земель-
ні ділянки.
79. Самовільно зайняті земельні ділянки повертають:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради; г) за рішенням суду.
80. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпоряджання землями у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Кабінет Міністрів України;
в) відповідні сільські , селищні, міські ради.
198
Питання що виносяться на залік з предмету „Земельне право”
1.Поняття і предмет земельного права.
2.Методи регулювання в земельному праві.
3.Принципи земельного права.
4.Система земельного права.
5.Співвідношення земельного права з суміжними галузями права.
6.Поняття та основні ознаки права власності на землю.
7.Земля як об’єкт права власності.
8.Суб’єкти права власності на землю.
9.Форми власності на землю в Україні.
10. Підстави та порядок виникнення і припинення права власності на землю. 11. Право приватної власності на землю.
12. Право комунальної власності на землю.
13. Право державної власності на землю.
14. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
15. Право спільної власності на землю.
16. Зміст права власності на землю, права й обов’язки власників земельних ділянок.
21. Поняття і принципи права землекористування.
22. Право постійного землекористування.
23. Право орендного землекористування.
24. Право концесійного землекористування.
25. Права і обов’язки землекористувачів.
26. Поняття та види земельних сервітутів.
27. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
28 .Поняття та суб’єкти добросусідства.
29. Загальні обов’язки суб’єктів добросусідства.
30. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку. 31. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев. 32. Обов’язки сусідів щодо визначення спільних меж.
33. Межові знаки та відновлення меж.
34. Поняття і види обмежень прав на землю.
35.Правовий режим зон, які підлягають спеціальній охороні.
36. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами.
37. Особливості набуття прав на землю територіальними громадянами і державою.
38. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
39. Умови і порядок надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
40. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку.
41. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
199
42. Види та зміст цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. 43. Правові засади купівлі-продажу земельних ділянок
44. Право дарування, успадкування, обміну та застави земельних ділянок 45. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення 46. Окремі види договорів щодо земельних ділянок.
47. Поняття, зміст і функції управління у галузі використання та охорони земель
48. Правове регулювання застави земельних ділянок.
49. Земельний фонд України як об’єкт правового регулювання
50. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
51.Особливості спадкування земельних ділянок.
52. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах.
53. Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
54. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
55. Особливості застосування спеціальних підстав припинення права власності на землю.
56. Умови припинення права постійного землекористування.
57. Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок.
58. Загальна характеристика гарантій прав на землю.
59. Способи захисту прав на земельні ділянки.
60. Поняття гарантій прав на землю 61. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та зем-
лекористувачам.
62. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
63. Причини виникнення, визначення видів та правові засади вирішення земельних спорів.
64. Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення.
65. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам
66. Вирішення земельних спорів 67. Система органі в управління у галузі використання та охорони земель і
їхні повноваження 68. Поділ земельного фонду на категорії земель 69. Землеустрій
70. Державний земельний кадастр 71. Контроль за використанням та охороною земель. Моніторинг земельних
ресурсів та його значення 72. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення
73.Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
74. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
75. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення.
76. Адміністративна відповідальність за земельні правопорушення.
77. Цивільно-правова відповідальність за земельні правопорушення.
200