2.3 Показники ефективності використання оборотних коштів

Оборотні кошти промисловості перебувають у постійному русі. Постійно й одночасно перебуваючи у всіх формах, вони в той же час безупинно переходять із однієї форми в іншу - із сировини, основних і допоміжних матеріалів у незавершене виробництво й напівфабрикати, з незавершеного виробництва й напівфабрикатів - у готову продукцію й товари в шляху; з готової продукції й товарів у шляху - у кошти; з коштів - знову в сировину, основні й допоміжні матеріали. У результаті відбувається безперервний кругообіг оборотних коштів, що охоплює як сферу виробництва, так і сферу обігу.

Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які роблять оборотні кошти за окремий період:

де Qpn - обсяг реалізованої продукції в діючим на підприємстві цінах без податку на додану вартість й акцизного податків, грн.;

Ос - середня сума оборотних коштів за розглянутий період; грн.

Коб=Qр.п/Ос=223155000/1525890= 146,24

Коефіцієнт завантаження являє собою розмір оборотних коштів, що доводяться на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше абсолютна величина цього показника, тим ефективніше використаються оборотні кошти.

По своєму змісті цей коефіцієнт зворотний коефіцієнту оборотності:

Кз=1/ Коб =1/146,24=6,83*10^-2

У закордонній практиці підприємства широко користуються позиковими засо­бами й період оборотності оборотних коштів прийнято оцінювати по трьох складових:

Тоб=Тоб.з+Тоб.буд+Те.кр

де Тобз. - період оборотності запасів і готової продукції. сут;

Тобд - період оборотності дебіторської заборгованості, сут;

Те.кр. - середній строк оплати кредиторської заборгованості.

У свою чергу:

Тоб.з = Сзап/Врд=44631000/565 894,1=79 діб

Тоб.буд =Zд/Врд=0

Те.кр =Zп/Спд=7 265 259/1 210 876=6 діб

Тоб =79+6=85 діб

При значних коливаннях чисельників наведених формул протягом пері­оду варто приймати середні величини між початком і кінцем періоду.

Підприємству не ефективно збільшувати тривалість обертів запасів і дебітор­ської заборгованості.

Заморожування частини засобів у запасах ресурсів, готової продукції ство­рює першорядну потребу у фінансуванні, а несвоєчасна оплата продукції споживачами веде до затримки відшкодування витрат постачальникам, тобто виникає додаткова потреба в коштах. Разом з тим відстрочки платежів постачаль­никам ресурсів, державі й ін. сприятливі для підприємства тому що дають джерело фінансування, породжувана самим виробничим циклом.

2.4 Персонал і оплата праці на підприємствах нафтогазового комплексу

Розрахунок постійної й змінної частини оплати керівника за контрактом.

а) Постійна частина:

1.Посадовий оклад керівника (0,5% від прибутку за реалізацію) - 1115775грн.

2. Доплата за високе досягнення в праці 50% від окладу – 557887,5 грн.

3. Премії й ін. виплати, що діють на підприємстві 45% від окладу – 502098,75грн.

Разом постійна частина –2175761,25грн.

б) Змінна частина:

(як визначальний показник візьмемо виконання плану по прибутку)

Розробляється шкала нормативів збільшення (зменшення) заробітної плати залежно від приросту прибутку.

Приріст прибутку, %	Приріст зарплати за 1% приросту прибутку
до 15	0,3
>15 до 30	0,5
>30 до 40	0,8
>40	1,0

Денна розцінка – 2175761,25/20=98898,3грн

Коефіцієнт трудового внеску -1;

Відпрацьовано днів - 20;

Коефіцієнт доходу - 1,36;

ЗП=798898,3* 1*20*1,36= 2690033,8грн.

Може бути використаний третій варіант визначення оплати праці за контрак­том. Суть його полягає в тому, що оплата призначається в абсолют­ному розмірі. Але для вв'язування зарплати й результатів праці передбача­ється виплата її певної частини наприкінці року. Так, щомісяця може виплачува­тися 75% установленого заробітку, резервується 25%, які виплачу­ються наприкінці року. При відсутності зауважень (недоглядів) по закінченні року виплачується резервна сума з урахуванням банківського відсотка по кредиту. При наявності недоглядів ця сума виплачується частково.

Слід також зазначити, що при контрактній формі оплати будь-яка, не перед­бачена контрактом, але виконана робота оплачується.