34

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра технології будівельних конструкцій, виробів і матеріалів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «В’яжучі речовини»

Методичні вказівки

для студентів напряму підготовки 0921 «Будівництво»,

освітньо-кваліфікаційний рівень — «бакалавр»

Полтава 2009

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «В’яжучі речовини: Методичні вказівки для студентів напряму підготовки 0921 «Будівництво», освітньо-кваліфікаційний рівень - «бакалавр». — Полтава: ПолтНТУ, 2009. — 33с.

Укладач: Недуєв Юрій Миколайович, кандидат технічних наук, доцент;

Відповідальний за випуск — завідувач кафедри технології будівельних конструкцій, виробів і матеріалів, професор Пашинський В.А.

Рецензент: доцент кафедри ТБКВіМ, кандидат технічних наук Р.М.Ахмеднабієв

Викладені рекомендації до структури курсової роботи, правила оформлення пояснювальної записки. Наведені методики планування експериментів, вимоги до їх виконання і приклади конкретних робіт.

Затверджено науково- методичною радою університету

Протокол № 4 від 20.03.2009 р.

Редактор Н.В.Жигилій

Коректор

1. Загальні положення

Курсова робота з дисципліни «В’яжучі речовини» має дослідницький характер у галузі технології виготовлення і регулювання властивостей різноманітних в’яжучих матеріалів. Виконується індивідуально кожним студентом за темами, які видає викладач.

Завдання курсової роботи наступні:

• поглибити знання фізико-хімічних основ процесів виготовлення в’яжучих матеріалів, їх гідратації, твердіння, полімеризації та конденсації;

• придбати навички проведення дослідницьких робіт, удосконалити володіння методиками визначення фізико-хімічних і фізико-механічних властивостей матеріалів;

• набути вмінь роботи з технічною літературою, аналізу даних із літературних джерел, а також результатами, одержаними при проведенні експериментів.

Зміст роботи повинен відповідати виданій темі, стисло, логічно й аргументовано висвітлювати методи і практичні результати виконаних досліджень. При виконанні курсової роботи необхідно дотримуватися встановлених правил нормоконтролю. Всі розрахунки, випробування та обробка результатів виконуються стандартними методами з посиланням на відповідні нормативні документи. Використання нестандартних методів випробувань має бути обґрунтованим.

Перелік нормативних документів наведено у додатку А.

2. Структура пояснювальної записки

Пояснювальна записка курсової роботи має містити повний, але стислий виклад методів дослідження, наукових положень роботи, вихідних даних та отриманих результатів. Загальний обсяг курсової роботи повинен становити 30-35 сторінок формату А4, оформлених згідно з наведеними нижче рекомендаціями.

До складу пояснювальної записки входять:

• титульний аркуш, оформлений за зразком додатка Б;

• зміст, який містить найменування та номери початкових сторінок структурних частин роботи (вступу, всіх розділів і підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків);

• вступ, який стисло розкриває сутність та стан науково-технічної задачі, містить загальну характеристику і кваліфікаційні ознаки роботи;

• основна частина, орієнтовна структура якої подана нижче;

• висновки за результатами досліджень;

• список використаних джерел;

• додатки (за необхідністю).

Основна частина пояснювальної записки складається з декількох розділів.

Розділ 1. Огляд літератури. Шляхом критичного аналізу літературних джерел слід схарактеризувати основні етапи розвитку наукової думки і технічних рішень за темою курсової роботи. Розділ закінчується висновками про стан розв’язання проблеми та формулюванням завдань досліджень.

Розділ 2. Методика досліджень. Наводяться методи теоретичних й експериментальних досліджень. Стандартні чи загальновідомі методики описуються коротко з посиланням на відповідну літературу (ДСТУ, ГОСТ, довідники і т.п.) Запропоновані вперше чи модифіковані автором методи досліджень слід описати детально.

Наступні розділи містять результати теоретичних й експериментальних досліджень, які подаються у таблицях з обов’язковою графічною інтерпретацією у вигляді графіків, діаграм тощо. Проводиться аналіз одержаних результатів і рекомендації до їх практичного використання. Таблиці використовуються для представлення та систематизації цифрових та текстових даних. Вони полегшують пошук і порівняльний аналіз одержаних результатів. Для цього структура кожної таблиці повинна бути продуманою з урахуванням того, які саме міркування вона повинна підтверджувати. Верхня частина (головка) таблиці містить заголовки граф, які мають бути змістовними й лаконічними. Кожна таблиця нумерується та повинна мати назву. При переносі частини великої таблиці на наступний аркуш над її продовженням із правого боку сторінки пишуть слова «Продовження таблиці №…», далі повторюють головку і розміщують наступні рядки таблиці.

Кожна таблиця обов’язково повинна згадуватися в тексті пояснювальної записки. Це може бути просте посилання типу «Результати випробувань наведені в таблиці 3.2» або ґрунтовний аналіз даних таблиці, який займає декілька абзаців тексту. В цьому випадку посилання на таблицю слід писати фразами на зразок: «Із наведених у таблиці 3.2 результатів випробувань видно…», «Аналіз даних таблиці 3.2 показує, що…» і т.п.

Ілюстрації використовуються для відображення виявлених закономірностей, стислого подання інформації якісного характеру, обґрунтування достовірності результатів досліджень. Ілюстрації можуть виконуватися за допомогою програм комп’ютерної графіки чи вручну, чорно-білими чи кольоровими. Під кожною ілюстрацією робиться підпис, який містить такі основні елементи: слово «Рис.», порядковий номер ілюстрації арабськими цифрами, тематичну назву і експлікацію (легенду) з поясненням деталей.

Кожна ілюстрація повинна відповідати логіці викладу матеріалу, згадуватися й аналізуватися в тексті пояснювальної записки. Посилання на ілюстрації дають у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.2)» або зворотів типу: «З рисунка 3.2 видно…», «як показано на рисунку 3.2…».

Висновки за результатами досліджень містять стислий виклад найбільш важливих результатів, одержаних при виконанні курсової роботи.

Список використаних джерел. До цього списку слід уключати стандарти, інструкції, довідники, підручники, навчальні посібники, монографії, статті в періодичних виданнях та збірниках наукових праць й інші літературні джерела.

Список використаних джерел складається в алфавітному порядку прізвищ перших авторів і назв робіт або в порядку появи посилань у тексті. В пояснювальній записці літературні джерела вказуються у квадратних дужках:«[1]».