1.1 Визначення поняття.
Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно з Господарським кодексом України підприємство—самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.[1]
Підприємства, якщо за законом не встановлено іншого, діють на підставі статуту і можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юридичних осіб. [5]
Головне завдання підприємства полягає в задоволенні особистих та суспільних потреб.
Деякі підприємства діють на підставі статуту. Останній затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств—власником майна за участі трудового колективу. Статут підприємства є його головним документом і містить такі пункти:
- власник (власники) або засновник (засновники);
- найменування підприємства;
- місцезнаходження підприємства;
- головні напрямки діяльності;
- органи управління та контролю і порядок їх формування;
- порядок утворення і використання майна підприємства;
- умови реорганізації і ліквідації підприємства.
До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства: про повноваження, порядок створення та структури ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та ін.
У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.) [5]
Розділ іі. Персонал підприємства.
2.1. Характеристика, склад і структура персоналу.
В економічній літературі, статистистиці та державному регулюванні економіки для визначення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси.
Трудові ресурси—це працездатна частина населення, яка володіє фізичними та інтелектуальними можливостями, може виробляти матеріальні блага і надавати послуги. Трудові ресурси включають у себе як реальних працівників, уже зайнятих в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.
Частина трудових ресурсів є важливим елементом потенціалу підприємства, тобто його персоналом.
Персонал є основним ресурсом підприємства, що складається з окремих працівників, які об’єднані певним чином та діють цілеспрямовано для досягнення цілей підприємства й особистих цілей.
Персонал підприємства—це сукупність постійних працівників, які отримала необхідну професійну підготовку та/або мають досвід практичної діяльності й забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання.[5]
У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто беруть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимчасово на підставі трудового договору (контракту).
Залежно від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності.
Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці.
До спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема, інженери, економісти, бухгалтера,
інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нормувальники, юрисконсульти тощо.
Таблиця 2.2 Розрахунок середньооблікової чисельності робітників
підприємства за звітний рік
|
Місяці |
Наявність на початок місяця, чол |
Рух робітників: (+) надійшли, (-) вибули, дата, чисельність |
Підрахунок |
Середньооб-лікова чисельність робітників за місяць, чол |
|
Січень |
100 |
20.01”+”2чол. |
(100*19+102*12)/31 |
101 |
|
Лютий |
102 |
13.02”-”6чол. |
(102*12+96*16)/28 |
99 |
|
Березень |
96 |
0 |
(96*31)/31 |
96 |
|
Квітень |
96 |
7.04”+“3чол. |
(96*6+99*24)/30 |
98 |
|
Травень |
99 |
15.05”-”2чол. |
(99*14+97*17)/31 |
98 |
|
Червень |
97 |
5.06”+”2чол. |
(97*4+99*26)/30 |
99 |
|
Липень |
99 |
18.07”-“2чол. |
(99*17+97*14)/31 |
98 |
|
Серпень |
97 |
20.08”-“4чол. |
(97*19+93*12)/31 |
95 |
|
Вересень |
93 |
18.09”+”3чол. |
(93*17+96*13)/30 |
94 |
|
Жовтень |
96 |
0 |
(96*31)/31 |
96 |
|
Листопад |
96 |
20.11”+”1чол. |
(96*19+97*11)/30 |
96 |
|
Грудень |
97 |
0 |
(97*31)/31 |
97 |
|
Разом |
|
|
|
1167 |
чол.
чол.
Середньооблікова чисельність персоналу визначається за наступною
формулою:
(2.2)
де
- середньооблікова чисельність
робітників,
-
середньооблікова чисельність
адміністративно-управлінського
персоналу.
чол.
Таблиця 2.3 Структура персоналу за базовий і звітний рік
-
Категорії персоналу
Базовий рік
Звітний рік
чисельність
%
чисельність
%
Робітники
102
91.07
97
90.65
АУП
10
8.93
10
9.35
Всього
112
100,0
107
100,0
Розглядаючи дану структуру персоналу, можна сказати, що у звітному році доля робітників у структурі в порівнянні з базовим роком зменшилась на 0,42%, що привело до зменшення долі адміністративно–управлінського персоналу відповідно. Також ми бачимо, що у звітному році зменшилась середньоспискова чисельність всіх працюючих на 5 чоловік.
Таблиця 2.4 Структура персоналу за звітний рік
|
Категорія персоналу |
На початок року |
Надійшло, чол.
|
Вибуло, чол. |
На кінець року | ||||
|
Всього, чол. |
Питома вага, % |
Всього, чол. |
Питома вага, % | |||||
|
Робітники |
100 |
90,9 |
11 |
14 |
97 |
90,65 | ||
|
АУП |
10 |
9,1 |
- |
- |
10 |
9,35 | ||
|
Всього |
110 |
100 |
11 |
14 |
107 |
100 | ||
Темп зростання визначається за формулою:
Тр
(%)=
(2.3)
де Тр—темп зростання,
Пбаз—питома вага у базовому році,
Пзв—питома вага у звітному році.
На даному підприємстві на початок звітного року персонал підприємства становив 110 чоловік, у тому числі робітників—100, адміністративно-управлінського персоналу—10.
Протягом звітного року у складі персоналу відбулися певні зміни: надійшло 11 чоловік, вибуло—14. Це призвело до зменшення чисельності персоналу до
107 чоловік. Чисельність АУП протягом року залишилась незмінною, а чисельність робітників зменшилась до 97 чоловік. Темп зростання становив 97,3%.
Структура персоналу не є оптимальною (оптимальні межі розподілу АУП - 15 – 18%, а робітників - 82 – 85%). За 12 місяців звітного року вона змістилася в бік оптимальності. Чисельність робітників зменшилася на 0,25%, а чисельність адміністративно–управлінського персоналу зросла відповідно.