Перелік основних документів, які регламентують облік в Російській Федерації

№	Документи	Організації
1	Документи законодавчого регулювання: Федеральный Закон “О бухгалтерском учете” (21.11.1996) Федеральный Закон “О консолидированной финансовой отчетности” (03.08.2010) Федеральный Закон “Об аудиторской деятельности” (30.12.2008)	Государственная Дума
2	Документи нормативно-методологічного регулювання: Положение по ведению бухгалтерского учета и бухгалтерской отчетности в Российской Федерации (29.07.1998) Положения по бухгалтерскому учету (1998-2011)	Минфин России Минфин России
3	Документи методичного регулювання: О формах бухгалтерской отчетности организаций (02.07.2010) План счетов бухгалтерского учета финансово-хозяйственной деятельности организаций и Инструкция по применению Плана счетов бухгалтерского учета финансово-хозяйственной деятельности организаций (31.10.2000) Методические рекомендации по составлению и представлению сводной бухгалтерской отчетности (30.12.1996) Методические рекомендации по раскрытию информации о прибыли, приходящейся на одну ацию (21.03.2000) Методические рекомендации по формированию бухгалтерской отчетности при осуществлении реорганизации организаций (20.05.2003)	Минфин России Минфин России Минфин России Минфин России Минфин России

Міжнародне регулювання бухгалтерського обліку. Більш ефективною спробою гармонізації бухгалтерського обліку в світі виявилось утворення у 1973 році International Accounting Standards Committee (IASC) - Комітету з міжнародних стандартів обліку на підставі угоди між професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, Сполучених штатів Америки, Франції та Японії.

Будучи незалежною організацією приватного сектора, IASC з метою досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку в різних країнах світу почав розробляти і публікувати International Accounting Standards (IAS) - Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, які містили найкращі світові облікові підходи фінансового обліку певних операцій і подій.

Незважаючи на те, що процедура прийняття кожного міжнародниого стандарту IAS передбачала його ухвалення принаймні 2/3 членів ради, серед європейських країн було сформовано позицію, що в IAS домінують американські підходи, які значно не співвпадають з європейськими бухгалтерськими традиціями, і які не мають юридичної сили.

Але хоча спочатку ці стандарти й мали рекомендаційний характер, їх поступово почали застосовувати, як на мікрорівні, так і на макрорівні. Позитивними сторонами застосування міжнародних стандартів як для суб’єктів господарювання, які складають фінансову звітність, так і для зовнішніх користувачів було визнано:

забезпечення порівнянності звітності з іншими організаціями, незалежно від того, резидентом якої країни вони є і на якій території здійснюють господарську діяльність;

можливість залучення іноземних інвестицій і позик, а також виходу на зарубіжні ринки;

престижність, забезпечення більшої довіри з боку потенційних партнерів;

у багатьох випадках велика надійність інформації;

прозорість інформації, що забезпечується шляхом дотримання правил її складання, а також численними поясненнями до звітності.

Використання IAS на макрорівні залежило від стану економічного розвитку країни: в країнах, які розвиваються, IAS почали або приймати в якості національних, або брати за основу при самостійній розробці національних стандартів; високорозвинуті країни почали адаптувати національні положення відповідно до міжнародних підходів.

Щоб зменшити кількість дозволених міжнародними стандартами облікових підходів та їх трактування IASC у 1989 році розробив Framework for the Preparation and Presentation of Financial Statements (Концептуальну основу складання та подання фінансових звітів).

У 1996 році при IASC був створений Standing Interpretations Committee (SIC) - Постійний комітет з тлумачень (ПКТ), який почав розробляти Interpretations of International Accounting Standards (Тлумачення стандартів міжнародного обліку).

Але після глобального фінансового кризису 1998 року декілька міжнародних фінансових організацій, серед яких були Всесвітній банк та Міжнародний валютний фонд, висунули думку про недостатню прозорість фінансової інформації. Внаслідок цього, у 2001 році було реорганізовано структури IASC і SEC.

IASC було реорганізовано в International Accounting Standards Board (IASB) - Раду з міжнародних стандартів обліку, яка почала випускати International Financial Reporting Standards (IFRS) - Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ).

А SIC був перейменований в International Financial Reporting Interpretations Committee (IFRIC) - Комітет з тлумачень міжнародної фінансової звітності, почав випускати IFRS Interpretations (Інтерпритації МСФЗ).

Оскільки з початку 1990-х років великі європейські компанії почали використовувати US GAAP і IAS, у ЄС було прийнято рішення, згідно якого з 2005 року застосування IFRS для складання консолідованої звітності є обов’язковим для всіх європейських компаній, які котирують акції на біржах.

Водночас почався триває активний процес конвергенції американських і міжнародних стандартів. У вересні 2010 року було оголошено про завершення першого етапу спільного проекту IASB і FASB з розробки на заміну Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів - The Conceptual Framework for Financial Reporting (Концептуальної основи фінансової звітності), яка має усунути суперечності між міжнародною і американською практикою.

На сьогоднішній день на міжнародному рівні діє оновлена Концептуальна основа фінансової звітності, міжнародні стандарти, випущені IASC I IASB, та міжнародні інтерпретації, розроблені IFRIC і SIC (табл. 1.3, додатки). При цьому, для зручності усю низку стандартів та інтерпретацій скорочено називають International Financial Reporting Standards (IFRS) - Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Таблиця 1.3