1.2. Національне та міжнародне регулювання обліку

Облік кожної країни має свої організаційні і методологічні особливості. Організаційні особливості національних систем обліку полягають у побудові системи регламентації обліку, яка складається з державних органів влади та професійних організацій, та сукупності документів, які містять принципи та правила ведення обліку. Роль національних професіональних бухгалтерських організацій, які є незалежними, та їх взаємовідносини з державними органами влади у кожній країні є різними.

В одних країнах, професійні бухгалтерські організації, які не є урядовими організаціями, виконують основну роль у процесі розробники національних стандартів обліку. Урядові органи прямо чи непрямо делегують їм свої повноваження з розробки стандартів. Прикладами таких країн є США, Великобританія, Нідерланди, Філіппіни.

В інших країнах професійні організації не мають повноважень розробляти бухгалтерські правила, але мають суттєвий вплив на їх процес розробки або облікову практику, що може відбуватися шляхом: консультування законодавців в процесі підготовки законодавчих активів (Франція); розробки рекомендацій, які не є обов’язковими, але впливають на облікову практику (Швейцарія); забезпечення відповідності облікової практики діючому законодавству (Німеччина).

Є ж група країн, в яких професійні бухгалтерські організації у процесі регулювання обліку не приймають ніякої участі. До таких країн відносяться Японія, Корея, Бразилія. В цих країнах найбільше домінує податкове законодавство і роль професійних бухгалтерських організацій є мінімальною.

Існують і інші варіанти класифікації. Так, виокремлюють британо-американську, континентальну та південноамериканську системи обліку.

Британо-американська система обліку (США, Канада, Мексика, Ізраїль, Великобританія Австралія, Індія, Нова Зеландія, Гонконг, Нідерланди) ґрунтується на розвиненості ринків капіталу зі значною кількістю бірж цінних паперів. При цьому, основними джерелами фінансування діяльності компаній є велика кількість дрібних інвесторів. З цієї причини фінансова звітність в основному орієнтована на потреби акціонерів з контролю використання ресурсів. Податкові правила відокремлені від фінансового обліку.

Континентальна система обліку (Німеччина, Франція, Іспанія, Швеція, Австрія, Бельгія, Італія, Японія) ґрунтується на тому, що основними постачальниками капіталу є банки (Німеччина) або держава (Франція), і тому орієнтована на потреби держави. Компанії мають дотримуватись уніфікованих стандартів обліку і звітності, що полегшує та підвищує ефективність контролю урядових органів. Систему обліку цих країн характеризує макроекономічний підхід до обліку, консервативність і конфіденційність обліку.

Південноамериканська система обліку (Аргентина, Бразилія, Чилі, Болівія, Перу, Еквадор) застосовує макроекономічний підхід, але також характеризується значним приділенням уваги високому рівню інфляції.

Регламентація обліку в США. Регулюванням обліку в комерційних підприємствах США займаються:

Securities and Exchange Commission (SEC) - Комісія цінних паперів та бірж, яка створена Congress (Конгресом) у 1934 р. і є державною установою, не тільки регулює всі аспекти випуску, продажу і викупу цінних паперів, але й має повноваження визначати головні положення та порядок подання фінансових звітів public corporation (компаній, які котирують свої акції на біржах), видає “Financial Reporting Releases (Новини фінансової звітності)”, які містять інструкції щодо складання фінансових звітів.

American Institute of Certified Public Accountants (AICPA) - Американський інститут дипломованих суспільних бухгалтерів (ств. у 1930 р.), який є національною професійною неурядовою організацією, що об’єднує біля 300 тисяч бухгалтерів-практиків, займається підвищенням професійної кваліфікації бухгалтерів шляхом розробки програм кваліфікованих екзаменів та надання ступенів Certified Public Accountant (CPA) - дипломованого присяжного бухгалтера та видавничою діяльністю - публікує монографії та низку періодичних видань, серед яких:

“Journal of Accountancy” - щомісячний журнал для професійних бухгалтерів;

“Accountants’ Index” - щорічний бібліографічний покажчик облікової літератури;

“Accounting Trends & Techniques” - щорічний огляд фінансової звітності 600 корпорацій.

В зв’язку з економічною кризою 1930-х років, однією з причин якої вважали відсутність у США єдиних правил бухгалтерського обліку, у 1938 році AICPA створив спеціальний орган для розробки загальноприйнятих облікових принципів – Committee on Accounting Procedure (CAP) –- Комітет з бухгалтерських процедур, який розробляв Бюлетені бухгалтерських досліджень.

З 1959 року до 1973 року замість цього комітету діяла Accounting Principles Board (APB) - Рада з бухгалтерських принципів, яка розробляла Погляди APB.

Financial Accounting Standards Board (FASB) - Рада із стандартів фінансового обліку (ств. у 1973 р.), яка складається з сьомі постійних членів – провідних бухгалтерів, розробляє стандарти з фінансового обліку і фінансової звітності комерційних підприємств та займається організацією наукових досліджень в напрямку стандартизації. Дотримання цих стандартів забезпечується вимогами SEC, а також умовою для отримання позитивного аудиторського висновку.

При AICPA зараз функціонує Accounting Standards Executive Committee (AcSEC) - Виконавчий комітет із бухгалтерських стандартів, який розробляє рекомендації по специфічним проблемам галузевого обліку та повідомляє FASB про облікові проблеми, що потребують рішення.

Сукупність документів, які регламентують фінансовий облік у США, мають назву Generally Accepted Accounting Principles (GAAP) – Загальноприйняті принципи обліку.

Регулювання обліку у Великобританії. На відміну від США, облік у Великобританії регламентується і вимогами законодавства, і обліковими стандартами, які розробляють незалежні професійні організації. Сукупність національних документів, що регламентують облік у Великобританії отримала назву Generally Accepted Accounting Practice (GAAP) – Загальноприйнятої практики обліку (табл. 1.1).

Таблиця 1.1