1.4. Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення

Поряд з нормативною грошовою оцінкою земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів важливе значення для створення умов ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення інвестицій має грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

Нормативною базою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення є "Методика грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)" [6], та "Порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)" наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 508 від 22.08.2013р [7]. Згідно із законодавством нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення здійснюється з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України, визначення розмірів земельного податку тощо і проводиться для земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, земель лісового і водного фондів; земель запасу.

Об'єктами нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення є земельні ділянки, що мають фіксовані межі та характеризуються певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами і господарським станом.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель є відомості державних кадастрів (земельного, лісового, водного); землевпорядної, лісовпорядної, містобудівної та проектно-технічної документації, інвентаризації земель, дані державної статистичної звітності.

В основу нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення покладається капіталізований рентний дохід або нормативний середньорічний економічний ефект, що створюється внаслідок використання відповідних земельних ділянок.

Істотним чинником, який впливає на порядок визначення і розмір грошової оцінки земель, має віднесення земель до певних категорій використання, адже від цього значною мірою залежить визначення об'єктів оцінки та коефіцієнтів, що враховують особливості їх функціонального використання.

Зважаючи на галузевий характер віднесення земель до певних категорій, можливість належності однієї земельної ділянки до декількох категорій і на складнощі, які виникають у зв'язку з цим, об'єктами грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення нормативними актами визначено земельні ділянки, що використовуються за функціональним призначенням, незалежно від того, до якої категорії вони віднесені.

У всіх випадках, коли чинник, що враховується методикою, відсутній, значення відповідного коефіцієнта приймається рівним 1,00. Грошова оцінка земельних ділянок, які розміщені в зонах гарантованого добровільного відселення, зменшується на 20% і в зоні посиленого радіоекологічного контролю - на 10%.

Організацію робіт з грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях, на них також покладається проведення експертизи результатів грошової оцінки земель.

Результати грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення затверджуються місцевими державними адміністраціями.

Грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення. В основу грошової оцінки земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, та іншого призначення покладено капіталізований рентний дохід від цільового використання та здійсненого поліпшення їх облаштування.

Рентний дохід, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки (Рпнп) визначається за формулою:

Рпнп = (ТП – З – З * Кнр) *Впз : Воф , (11)

де Рпнп – рентний дохід, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки, грн/м²;

ТП – нормативний обсяг товарної продукції підприємства, яке є власником або користувачем оцінюваної земельної ділянки, грн/м²;

З – виробничі затрати, грн./м кв;

Кнр – коефіцієнт норми рентабельності, який визначає обсяги витрат на розширене відтворення виробництва (приймається на рівні 0,12);

Впз – балансова вартість будівель і споруд у межах земельної ділянки та інженерно-транспортної інфраструктури, яка розташована за межами земельної ділянки і перебуває на балансі даного підприємства, грн.;

Воф – балансова вартість основних фондів підприємства, грн.

Значення виробничих затрат отримують як частку від ділення річних виробничих затрат на площу оцінюваної земельної ділянки (м кв). Окрім врахування рентного доходу, що створюється за рахунок облаштування земельної ділянки, на грошову оцінку впливають також регіональна виробнича інфраструктура й адміністративний, науково-технічний і соціально-культурний потенціал місця розташування земельної ділянки, а також тип її функціонального використання (різні види економічної діяльності мають різну відносну прибутковість). Вказані чинники враховуються через застосування відповідних коефіцієнтів. З урахуванням цього грошова оцінка (Цн) визначається за формулою:

Цн = Рпнп * Тк * Кф * Км * Пд , (12)

де Тк – термін капіталізації рентного доходу, який встановлюється на рівні 33 років;

Кф – коефіцієнт, який враховує функціональне використання земельної ділянки (відносну прибутковість наявних в межах земельної ділянки видів економічної діяльності);

Пд – площа земельної ділянки, м кв;

Км – коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки.

Коефіцієнт (Км) враховує дві групи рентоутворювальних чинників – регіональні і локальні.

До регіональних чинників належать:

- віддаленість від адміністративного центру;

- віддаленість від найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення (залізниці, автомагістралі загальнодержавного значення, морські та річкові порти, аеропорти);

- входження до приміської зони великих міст;

- входження в зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До локальних рентоутворювальних чинників належать: інженерно-інфраструктурні, інженерно-геологічні, історико-культурні, природно-ландшафтні, санітарно-гігієнічні, територіально-планувальні. Загальне значення коефіцієнта розташування земельної ділянки (Км) розраховується як добуток коефіцієнтів окремих наявних регіональних і локальних чинників.

Нормативна грошова оцінка земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель за межами населених пунктів, проведеної станом на 01.01.1997 р. індексується станом на 01.01.2013 р. на коефіцієнт 1,879, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1997 рік -1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, за 2008 рік - 1,152, за 2009 рік - 1,059, за 2010 рік-1,0, за 2011 рік - 1,0 та за 2012 рік - 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури. Держкомлісгоспу, Держводгоспу та УААН від 27.01.2006 р. №19/16/22/11/17/12, зареєстрованого у Мін'юсті 05.04.2006 за №389/12263. підлягає індексації станом на 01.01.2013 р. на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152 , за 2009 рік - 1,059, за 2010 рік - 1,0, за 2011 рік - 1,0 за 2012 рік - 1,0, та за 2013 рік – 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Отже, в основу нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення покладається капіталізований рентний дохід або нормативний середньорічний економічний ефект, що створюється внаслідок використання відповідних земельних ділянок.

Студент	Ятчик А.В.			Лабораторна робота №1 201 пБЗ 13172.11	Аркуш
Керівник	Тимошевська Т.І.		гноєм у ґрунт вноситься величезна кількість мікроорганізмів. Органічна речовина гною - доступне джерело живлення і енергетичний матеріал для життєдіяльності ґрунтової мікрофлори. Тому при внесенні гною підсилюються мікробіологічна діяльність ґрунту і мобілізація запасів поживних речовин, що містяться в ній. У гної містяться всі елементи живлення, необхідні рослинам. Наявність окремих поживних речовин гною різна і залежить від його якості, а також від грунтово-кліматичних умові. Віт напівперепрілого гною міститься 4-5 кг азоту, 2-2,5 кг фосфору і 5-7 кг калію. Найкраще вносити гній з осені під зяблеву оранку, до того ж разом з мінеральними добривами. При цьому дія гною і мінеральних добрив помітно зростає. Пояснюється це тим, що при спільному внесенні створюються більш сприятливі умови живлення рослин, чим при роздільному внесенні. За рахунок мінеральних добрив забезпечується живлення рослин у перший період вегетації, а гній, поступово розкладаючись в ґрунті, забезпечує рослини поживними речовинами в найбільших потребах. Основне фосфорно-калійне добриво необхідно вносити восени і заробляти під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива попадають у більш вологий і менш пересихаючий шар ґрунту, де розвивається основна маса діяльних коренів. Для кращого забезпечення живлення рослин у початковий період росту поряд з.основним внесенням необхідно вносити невеликі дози добрив одночасно з посівом у рядки. Велике значення має внесення в рядки гранульованого суперфосфату, тому що в початковий період росту рослини особливо чуттєві до недостатнього вмісту фосфору. Суперфосфат вноситься звичайними зерновими сівалками в суміші з насіннями. Підживлення в період вегетації застосовують на додаток до основного внесення добрив з метою посилення живлення рослин у періоди найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин. Високоефективне ранньовесняне підживлення азотними добривами, що є обов'язковим прийомом меліорації. У підживлення добрива вносять поверхнево. 18