Физиология Karpovskyi

Молоко складається з молочної плазми (дисперсне середовище) і “сухого залишку” – дисперсної фази. У молоці знаходиться більше 100 різних речовин, в тому числі понад 20 амінокислот, більше 30 жирних кислот, біля 40 різних мінеральних речовин, у ньому виявлено 17 вітамінів, десятки ферментів, гормони, вуглеводи, нейтральні жири, фосфатиди, стерини, протеозо-пептидні компоненти, ферменти та інші речовини. Казеїн і лактоза є виключно тільки в молоці. Питома густина натурального коров’ячого молока коливається в межах 1,028-1,034, збираного – 1,032-1,036. Реакція коров’ячого молока близька до нейтральної (рН біля 6,5-7,0), рН м’ясоїдних – кисла. В’язкість молока по відношенню до в’язкості води коливається біля 2,0-2,5.

Більшість компонентів молока утворюються із принесених з кров’ю до молочної залози попередників, однак окремі речовини (глікопротеїни – Р.С. Федорук, В.І. Третевич,1981; імунні глобуліни – П.З. Лагодюк, Г.В. Дроник, 1994, М. Д. Камбур, 2004) можуть синтезуватися в молочній залозі. Попередниками синтезу складових молока є продукти рубцевої ферментації (М. Д. Камбур, А. А. Замазій, 2005).

БІЛКИ МОЛОКА ТА ЇХ БІОСИНТЕЗ

У коров’ячому молоці білків міститься від 2,9 до 4,0%, в середньому їх вміст становить 3,2%.

Білки молока неоднорідні за своїм складом і містять всі основні замінні і незамінні амінокислоти. Серед них виділяють: казеїни, α-лактальбумін, β- лактоглобулін, імунні глобуліни, протеозо-пептидну фракцію. Білки молока – це високомолекулярні азотисті сполуки. В їх склад входять: вуглець – 50,6-

261

54,5%, кисень – 21,5-23,5%, водень – 6,5-7,3%, азот – 15,0-17,6%, сірка – 0,3- 2,5%.

За вмістом амінокислот білки молока відносять до повноцінних білків. Основним специфічним білком молока є казеїн. Вміст казеїну в

коров’ячому молоці коливається від 2,3 до 2,9 %. Казеїн у молоці представлений у вигляді складного казеїнат-кальцій-фосфатного комплексу. Крім Са та Р в цьому комплексі виявлені Мg, К та Na.

Біосинтез основних білків молока (α і ß-казеїн, α-лактальбумін і ß- лактоглобулін) досліджується за артеріо-венозною різницею і здійснюється на рибосомах (полісомах) ендоплазматичного ретикулуму з попередньо активованими лігазами (аміноацил – РНК-синтетазами) вільних амінокислот.

Основними попередниками синтезованих de novo молочних білків є вільні амінокислоти крові. Молочна залоза також може синтезувати амінокислоти de novo із глюкози і низькомолекулярних жирних кислот.

Сироваткові білки молока – це велика група білків, які об’єднуються під загальною назвою “білки молочної сироватки”. Від загальної кількості білка молока, фракція сироваткових білків становить 0,7-0,9% Вони представлені α- лактальбуміном, ß-лактоглобуліном та імунними глобулінами.

Імунні глобуліни молока – складні високомолекулярні білки – носії імунітету – представлені 3 групами: А, G та М. Основна маса – це G- імуноглобуліни, які діляться на G1- і G2- фракції. Їх кількість у молозиві становить 50-75% від усіх імуноглобулінів молока.

Сироваткові білки молока – ß-лактоглобулін і α-лактальбумін синтезуються в клітинах молочної залози.

В організмі лактуючої тварини є 2 види сироваткових альбумінів – сироватковий альбумін крові і сироватковий альбумін молока. Сироватковий альбумін крові при фізіологічних значеннях рН – це гомогенний білок. Вміст його в крові дорівнює 4,0- 5,0 г %, тобто 60 % усіх білків плазми. Молекулярна маса – 69 000, рН 4,9. Синтезується альбумін в печінці. Молекулярна маса сироваткового альбуміну молока дорівнює 65000-69000, рН 4,7.

Імуноглобуліни крові і молока – гетерогенні білки, яким належить в організмі захист від дії бактерій, вірусів, токсинів і чужорідних білків. Високі концентрації імуноглобулінів знайдені в молозиві – 50-70% від загальної кількості молозивних білків. У звичайному молоці є лише 0,8-1,7% імуноглобулінів від загального вмісту білка в молоці.

БІОСИНТЕЗ МОЛОЧНОГО ЖИРУ

Попередниками молочного жиру є жирні кислоти і гліцерин. Молочний жир містить більше 30 жирних кислот. Із насичених жирних кислот більше міститься пальмітинової (24,4%) та міристинової (10,7%), а з ненасичених – олеїнової (32,2%). У секреторних клітинах молочної залози внаслідок складних ферментативних процесів з них утворюються молекули жиру – триацилгліцероли.

Джерелом високомолекулярних жирних кислот є неетерифіковані жирні кислоти (НЕЖК) плазми крові.

262

Низькомолекулярні жирні кислоти С4-С14 синтезуються секреторними клітинами молочної залози. Попередниками їх у жуйних є ацетат і ß- оксибутират, а в моногастричних – глюкоза. Синтез їх здійснюється за участю мультиферментного комплексу – синтетази жирних кислот – через ключовий метаболіт процесу – малоніл-КоА. Може бути і немалоніловий шлях біосинтезу жирних кислот.

Інший попередник молекул молочного жиру – гліцерин – потрапляє в молочну залозу в складі триацилгліцеролів. Вони в процесі переносу частково розщеплюються до ди- і моноацилгліцеролів. Біля 17% гліцерину синтезуються в молочній залозі із глюкози, через трансальдолазну реакцію між гексозофосфатами і тріозофосфатами.

ВУГЛЕВОДИ МОЛОКА

Вуглеводи молока – представлені головним чином лактозою, кількість якої у різних видів ссавців різко відрізняється. У коров’ячому молоці лактози міститься 4,5-5,2 %, а в середньому – 4,7%.

Лактоза – це дисахарид. У молоці лактоза знаходиться у вільній і зв’язаній з білками формі у співвідношенні 8:1. За хімічним складом це з’єднання а-глюкози з а-галактозою. Є дві форми лактози: а і ß.

Попередниками лактози є D-глюкоза крові і D-галактоза. D-галактоза в крові відсутня і синтезується з глюкози в молочній залозі в момент утворення лактози.

ВІТАМІНИ МОЛОКА.

Вітаміни молока за походженням поділяються на дві групи. До першої групи – відносяться в основному жиророзчинні вітаміни корму (А, D, E, F). До другої групи, що синтезуються в травному тракті і тканинах організму (В1, В2, РР, С, В12, D), головним чином це водорозчинні вітаміни.

МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ МОЛОКА

Загальна кількість мінеральних речовин молока представлена величиною зольного залишку. У середньому кількість зольного залишку становить 0,7%. У зольному залишку молока в значній кількості виявлені Ca, Mg, K, P, S і Cl. У незначній кількості знайдені Fe, Cu, I, Ni, Al, Pb, Sn, Ag, As, Ti та інші елементи.

Важливе значення в молоці мають солі Са і Р. Краще всього ці солі всмоктуються організмом при співвідношенні Са : Р = 1:1,31. Не менш важливі солі Mg, а також K і Na. Солі фосфорної кислоти виконують буферну роль і забезпечують підтримку рівноваги між сольовою і колоїдною системами молока. Солі лимонної кислоти створюють специфічний аромат молока.

Формування водно-сольової фази молока включає процес активного і пасивного транспорту води і неорганічних компонентів через клітинну мембрану.

Процес формування складових компонентів молока супроводжується сорбцією і нагромадженням в клітині вихідних продуктів, які приносять кров і

263

тканинна рідина. У подальшому відбувається синтез складних молекул секрету в результаті внутріклітинного метаболізму та формування, нагромадження і переміщення синтезованих продуктів в цитоплазмі секреторних клітин. Закінчується процес виділенням із клітин продуктів секрету в порожнину альвеоли.

ОСОБЛИВОСТІ СЕКРЕТОУТВОРЮЮЧОЇ ФУНКЦІЇ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ САМОК РІЗНИХ ВИДІВ ТВАРИН

Лактація кіз. Кіз з початку лактації доять 3 рази на добу. Доять кіз обов’язково з тією періодичністю, що й корів. Збільшення інтервалу між доїнням кіз більше 16 годин призводить у високопродуктивних тварин до гальмування секреції молока. Цікаво, що у овець гальмування секреції настає значно раніше – вже через 7-8 годин.

У кіз ефективне виведення молока, викликане ссанням козенятами (або введенням пітуїтрину), не супроводжується різким збільшенням всередині цистернального тиску. Початкова величина в цистерні молочної залози у кіз (23,1-25,1 мм. рт. ст.) і овець (18,5-25,9 мм. рт. ст.) приблизно однакова. Однак, кількість молока в цистерні молочної залози у кіз (127-394 мл) значно більша, ніж у овець (25-102 мл). У кіз при однаковій величині цистернального тиску об’єм цистернального молока в 3 рази більший, ніж у овець. На відміну від овець, у яких цистернальний відділ вимені не пристосований до вмісту великих порцій в проміжках між випорожненням, у кіз об’єм цистернального молока досить вагомий (67%).

Кількість і склад молока кіз. Період лактації у різних порід кіз в більшості випадків становить 5- 8 місяців. Кози молочних порід можуть давати молоко протягом року без перерви. Молочна продуктивність , а також період лактації у кіз різних порід відмінна. Російська коза за 7-8 місяців лактації дає звичайно 250-330 кг молока, при поліпшеному раціоні – 500 – 700 кг, за умов продовженої лактації до 9 – 10 місяців від цих кіз одержують до 1000 кг молока. Деякі кози цієї породи давали більше 1700 кг молока. Від кози горьківської породи при поліпшеному раціоні за 8 – 10 місяців лактації можна надоїти до 1100 кг молока.

Козяче молоко – цінний продукт харчування, особливо для дітей грудного та дошкільного віку. У ньому міститься значна кількість казеїну, жиру та кальцію. У середньому молоко містить 13,65% сухих речовин, 4,5% жиру, 3,8 % білка (альбумін, казеїн і глобулін), 4,5 % молочного цукру і 0,85 % золи. Козяче молоко багате повноцінними білками, концентрація яких менш варіює у ході лактації, ніж концентрація жиру. Слід відзначити, що козяче молоко порівняно з молоком корови являє собою більш дрібнодисперсну емульсію, що сприяє його всмоктуванню.

Козяче молоко багате на вітаміни. В 100 мл міститься 42 – 50 ІО тіаміну, рибофлавіну – в середньому 110 ІО, нікотинової кислоти – 179-381 ІО. Вміст пантотенової кислоти – 338 ІО на 100 мл молока, піридоксину – 6,7 ІО, біотину

– 6,3 ІО, інозитолу – 2,1 мг, аскорбінової кислоти – 2,0 мг (від 4,6 до 1,3), вміст

264

вітаміну А залежно від сезону коливається від 0,19 до 0,60 мг. На відміну від коров’ячого молока, в козячому більше вітаміну А і менше каротину.

Лактація овець. З усіх домашніх тварин вівця володіє найбільш різносторонньою продуктивністю. Від неї отримують вовну, шкіру (овчину), м’ясо, сало і молоко.

Склад і властивості молока овець. Молоко вівці – цінний, поживний продукт. Це біла з жовтуватим відтінком в’язка речовина з слабким характерним запахом і солодким присмаком. У кінці періоду лактації зі збільшенням жирності посилюється і жовтуватий відтінок молока. За вмістом речовин воно досить відрізняється від козячого і коров’ячого молока. Сухих речовин у молоці овець міститься в середньому 20,4 %, тобто майже в 1,5 рази більше, ніж у козячому і коров’ячому. На початку доїння їх кількість становить 16-28 %, а в кінці лактації – 18-33 %. Молоко овець відрізняється високим вмістом жиру і білка. З 12-16 кг молока отримують 1 кг овечого масла. Кількість окремих компонентів в молоці, не враховуючи лактозу, з періодом лактації підвищується (в основному білки і жири), завдяки чому підвищується загальна кількість сухої речовини

Молоко вівці багате на вітамін А та інші вітаміни: вміст тіаміну – 60 ІО на 100 мл, рибофлавіну – 436 ІО, аскорбінової кислоти – 2,7-4,3 мг.

За поживною цінністю молоко вівці переважає коров’яче. Його калорійність становить 1150 ккал, тобто майже в 2 рази вища за калорійність коров’ячого молока. Густина молока вівці коливається від 1,034 в першій половині лактації до 1,039 і більше в кінці лактації. Кислотність свіжого молока вівці знаходиться в межах 22 – 25° Т в першій половині лактації і 25-30° Т на її завершенні. Висока кислотність молока вівці пояснюється великою кількістю білка і мінеральних речовин. Молозиво овець досить густе, воно відрізняється підвищеним вмістом альбуміну і глобуліну, вітамінів та антитіл, що оберігають новонароджених ягнят від шлунково-кишкових захворювань. Тривалість виділення молозива 3 – 4 дні. У перший день його густина – 1,068, кислотність

– 40°Т, воно містить 5,91 % цукру, 7,5 % жиру, 12,35 % білка, 0,199 % кальцію, 0,185 % фосфору. Починаючи з 2-го дня молозивного періоду кислотність молозива і вміст цукру починають зменшуватися. Молозиво вівці містить в середньому 215 ІО вітаміну А на 100 мл, що в 5 разів перевищує звичайний вміст вітаміну А в молоці інших тварин. Виявлено високий вміст в молоці вівці тіаміну і рибофлавіну. Вміст нікотинової кислоти становить 197 ІО на 100 мл, біотину – 9 ІО, аскорбінової кислоти – 2,01 – 9,94 мг.

Секреторна функція молочної залози і виведення молока у кобил.

Вим’я кобил в декілька разів менше коров’ячого, але за кількістю молока, що виробляється за добу в період лактації воно не поступається вимені корів середньої продуктивності. Висока молочна продуктивність вимені кобил при невеликих його розмірах вказує на інтенсивну секретоутворюючу діяльність альвеолярного епітелію. Середня оптимальна ємність становить 1-1,5 л, а максимальна – 2-2,5 л. Період нагромадження цієї кількості молока в першому випадку становить 2-2,5, в другому – 3,5-4,5 год.

265

Виділення молока у кобил проходить у дві фази. У першу фазу ( при доїнні ) молоко виводиться тонкими струменями. З часом його виділення зовсім припиняється, не враховуючи те, що доїння продовжується. У першу фазу виділяється від 30 до 200 г молока, що становить 5-10 % разового надою. Цю порцію молока, що виділяється із соскової і надсоскової частин цистерни називають сосковою (дійковою), або цистернальною порцією. Проте, за загальноприйнятою термінологією її потрібно називати цистернальною порцією. На видоювання цієї порції молока витрачається від 2 до 50 сек. ( в середньому 20,6 сек. ). Пауза продовжується в середньому 23,8 сек., але в однієї

ітієї ж самки ці проміжки суттєво коливаються в різні дні лактації й години доїння. Інколи цієї паузи зовсім немає і виділення цистернальної порції зливається з виведенням молока із протоків альвеолярного відділу в єдиний процес виведення молока, як це відбувається у корів. Під час паузи доїння зазвичай продовжується і поєднується з масажем вимені. Після перерви, що триває 15 – 30 сек. соски починають наповнюватись молоком і настає період активної молоковіддачі. З цього моменту необхідно прискорити доїння. В цей період молоко починає виділятися із сосків більшими струменями. Це друга фаза виведення молока, що відрізняється від першої не тільки зовнішнім проявом. Якщо в першу фазу в одну секунду виділяється 10 – 20 мл молока, то в другу фазу – 30-60 мл. Виділення молока в другу фазу продовжується від 12 до 70 сек. (в середньому 45,8 сек.), а надій за цей час становить від 0,8 до 2,3 л. Інколи другу фазу виділення молока не вдається визвати звичайними доїльними стимулами, і вона проявляється лише при ссанні лошати.

Період лактації для коней молочного напряму – важлива господарсько корисна ознака. Було встановлено, що в звичайних виробничих умовах у кобил досить легко виробити умовний рефлекс молоковіддачі при доїнні. Це дозволяє доїти їх після повного відлучення лошат ще протягом 3-4 місяців без зниження надоїв і поступового припинення лактації. Жеребні кобили лактують в середньому 201 день (від 80 до 364). Більшість жеребних кобил (70-80 %) лактують протягом 6-8 місяців, 10-15% – більше 8 місяців. Більшість кобил при пасовищно-кінному утриманню зазвичай лактують до 5-7 місяців, а при табунному – до 10-11 місяців. Відомі випадки доїння кобил протягом 19 місяців

ібільше. ”Холості” (не запліднені) кобили можуть годувати лошат на наступний рік і навіть на третій рік.

Тривалість лактаційного періоду у кобил від 4 років до 21 року мало змінюється. Зазвичай помісі запряжних і верхових порід мають більш коротку лактацію (182,7-204,2 дня), ніж кобили степового типу (227,6-237,8 дня). Найдовша лактація властива башкирським коням (до 330 днів). Від вижеребки до плодотворного осіменіння зазвичай проходить від 5 до 129 днів (в середньому 37 днів). При цьому 52 % кобил запліднюються в перші 30 днів після вижеребки, тобто в першу і другу охоту.

Молочна продуктивність кобил коливається від 10 до 30 л на добу, або від 1000 до 3000 л за лактацію. Як і в інших тварин, молочна продуктивність коней залежить від породи. Добові надої самок верхових, рисистих і місцевих поліпшених порід досягають 10-12 л, запряжних порід – 15-30 л.

266

Склад і властивості молока кобил. Молоко коней значно відрізняється від молока інших сільськогосподарських тварин за вмістом основних компонентів. За вмістом білків, амінокислот, мікроелементів і активністю ферментів, кількістю цукру та інших властивостей воно найбільш подібне до жіночого молока. У зв’язку з цим молоко кобил може використовуватися при штучному вигодовуванні дітей грудного віку. Крім того, воно має високі бактерицидні властивості. Хімічний склад молока кобил, як у інших тварин, несталий і коливається в значних межах. Встановлено, що він залежить як від віку тварин, так і від числа лактацій, від рівня годівлі, породи і багатьох інших факторів. Різкі зміни в складі молока відбуваються, наприклад, в період тічки. У цей період різко підвищується вміст жиру, сухих речовин і кислотність.

Жирність кобилячого молока коливається від 1,3 до 2,5 %. Високомолочні тварини мають підвищену жирність молока. Молочний жир кобили білого кольору і при кімнатній температурі має напівжирну консистенцію, низьку точку плавлення і застигання. За фізико-хімічним складом жир кобилячого молока стоїть близько до жиру жіночого молока і різко відрізняється від жиру коров’ячого молока (табл. 6.1).

Діаметр жирових кульок кобилячого молока значно менший, ніж коров’ячого. В останніх порціях разового надою знаходяться більш великі жирові кульки. Вміст жирових кульок у кобилячому молоці діаметром менше 3

мкм – 86,6 %, діаметром – 3-6 мк – 11,1% і більше 6-2,3%.

Склад білка в кобилячому молоці від молозивного періоду до запуску коливається в великих межах. У перших порціях молозива, взятого через годину після родів, вміст білка сягає 15,6 – 15,9% . Індивідуальні коливання при цьому великі – від 7,5 до 32,5%. Через 12 годин вміст білка знижується вже до 4 – 4,3%, після чого йде подальше поступове зниження його концентрації. Через місяць після родів вміст білка в молоці становить 2,1 – 2,4%, до 5-го місяця лактації – 1,6 – 1,7%. Співвідношення альбуміно-глобулінової фракції і казеїну різко змінюється впродовж лактації і з віком кобил. Якщо на другому місяці лактації відношення казеїну до альбуміно-глобулінової фракції (розчинного білка) було 1:0,67, то з четвертого місяця воно становило 1:1,87. Виявлено, що у кобил старшого віку перевага альбуміно-глобулінової фракції над казеїновою наступає в більш ранній фазі лактації. В перших порціях молозива і в молоці початкового періоду лактації вміст казеїну в загальному

267

білку коливається в межах 44 – 56 %. За амінокислотним складом молоко кобил наближається до жіночого.

Нормальною кислотністю кобилячого молока прийнято вважати 5- 6 °Т. При такій кислотності реакція на лакмус лужна. Концентрація водневих іонів (рН ) лежить в межах нейтральної точки (7 – 7,2).

Густина молока кобил впродовж лактації змінюється дуже мало, знижуючись від 1,034 – 1,032 в молозивний період до 1,028 – 1,029 в кінці лактації. За іншими даними, густина молозива коливається від 1,066 до 1,079. Через 15-20 днів лактації густина молока становить 1,034. Вона залежить від породи, періоду лактації та індивідуальних особливостей тварин.

Показники в’язкості і поверхневого натягу молока кобил у перші дні лактації вищі, ніж наступні. Порівняно з коров’ячим, молоко кобил має підвищений поверхневий натяг (66 дн/см проти 49 дн/см ) і знижену в’язкість

(1,57 проти 1,8).

Склад і властивості молока свиноматок. Молоко свиней має суттєві відмінності за своїм складом від молока інших сільськогосподарських тварин. Молоко свиней – це біла, клейка, солодка на присмак речовина з характерним запахом, яка може тривалий час залишатися свіжою. Вміст сухої речовини в молоці свиней становить від 16 до 20 % (в середньому 18 ). Вміст жиру досить лабільний. Його концентрація коливається від 2,8 до 16,2 % і залежить від віку тварин, кількості опоросів, місяця лактації, анатомічного розміщення сосків та інших факторів. У середньому в молоці свиней міститься 6,4 % білка, до складу якого входить 57 – 58 % казеїну, 7 – 8 % альбуміну, 10 % глобуліну, 17 – 18 % протеозо-пептиду і 7 – 8 % небілкового азоту. Вміст лактози в молоці коливається від 3,6 до 6,64 %.

На 100 г сухої речовини в молоці свиней припадає 0,68 г фосфору, 0,26 г кальцію, 0,202 г хлоридів і 1,39 г золи. Молоко свиней досить багате на вітаміни. У ньому виявлений вітамін А, тіамін, рибофлавін, пантотенова, нікотинова і аскорбінова кислоти. Питома маса молока свиноматок в середньому дорівнює 1,032. Максимальний добовий вихід молока спостерігається на протязі 4-й та 5-й тиждень після опоросу, а потім зменшується до мінімального рівня на 9-10-й тиждень лактації. Середньодобовий вихід молока протягом 8 тижнів лактації може становити від 5 до 8 кг і більше.

Молозиво свиней значно відрізняється за своїм складом від зрілого молока. У молочних залозах свиноматок секреторна активність наступає вже в середині поросності, однак виділення молозива починається лише за декілька годин до опоросу або через 5-10 год. після нього.

ВИРОЩУВАННЯ ТЕЛИЧОК

В умовах ведення фермерського молочного скотарства вирощування ремонтного молодняка є важливою ланкою у системі заходів по створенню умов для високої секретоутворюючоі функції молочної залози корів у період лактації. Вирощування теличок молочних порід великої рогатої худоби

268

повинно максимально сприяти проявленню продуктивних задатків тварин, що обумовлені спадковістю.

Мета направленого вирощування теличок у молочний період полягає у ранньому стимулюванні розвитку в них рубцевого травлення, скорочення часу переведення від молочної дієти до рослинних кормів. Встановлено, що концентрати, що згодовуються у сухому вигляді прискорять формування рубцевого травлення. Це обумовлено тим, що сухі концентрати при поїданні, головним чином, потрапляють у рубець і беруть участь у процесах бродіння. Виступаючи поживним середовищем для мікроорганізмів, вони посилюють їх життєздатність і, в результаті, сприяють активізації травлення в рубці.

У період переходу від молочної годівлі до рослинного корму телички повинні споживати необхідну кількість грубих кормів. Рівень споживання теличками раннього віку грубих кормів у значній мірі залежить від їх якості. Для годівлі теличок необхідно заготовляти дрібностебельчате сіно або трав’яне борошно штучної сушки.

До моменту припинення випоювання молочних сумішей телички повинні споживати з рослинними кормами не менше 2,5-2,6 к.од., що забезпечить отримання у цей період середньодобового приросту - 650-700 г.

Ремонтних телиць для основного гурту відбирають у віці 5-6 міс За походженням, нарощуванням живої маси, тілобудовою, типовістю порідних ознак, їх передають у групу телиць, де утримують в однакових за віком групах і забезпечують інтенсивну годівлю для отримання корів живою масою 550-600 кг. Розвиток тварин визначають шляхом обліку живої маси при народженні, у віці 6, 12 та 18 місяців.

Телиць готують до своєчасного запліднення, як правило у 16-18 місячному віці. Після осіменіння (спарювання) їх переводять у групу нетелів і готують до отелу та лактації, щоб у майбутньому виростити корову, яка за розвитком, типом і продуктивністю відповідала б стандарту породи. Згідно плану племінного підбору перше осіменіння проводиться при досягненні телицею 16-18 міс віку і живої маси 380-400 кг з урахуванням приналежності їх до лінії та родини.

МАСАЖ ВИМЕНІ У НЕТЕЛІВI ЙОГО ФІ3ІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ.

Одним із ефективних засобів підвищення молочної продуктивності корівпервісток і запорукою успішного проведення заходів по їх адаптації до машинного доїння є масаж вимені у нетелів. У тваринництві масаж стали використовувати у зв’язку зі стимуляцією лактації у корів. При доїнні корів на початку доїння виконують легкий масаж вимені, а потім видоюють молоко вручну або доїльним апаратом. У кінці доїння виконують більш глибокий масаж четвертей вимені й додоювання. Своєчасний та правильний масаж сприяє отриманню додаткової кількості молока, забезпечує профілактику маститу.

Встановлено, що ручний масаж вимені у нетелів на шостому, сьомому і восьмому місяцях тільності викликає розвиток його залозистої частини, а після отелу у первісток значно збільшується надій та вміст жиру в молоці. При

269

цьому активізуються трофічні процеси в шкірі, масаж очищує її від злущених клітин епідермісу, стимулює розвиток м’язових клітин та функції залоз. Поглажування та інші прийоми масажу підвищують скоротливу функцію шкірних залоз, сприяють кращій еластичності і пружності шкіри, розвитку залозистої, протокової тканин молочної залози, рівномірному розвитку чвертей. Все це підвищує ефективність молокоутвореня. В умовах господарств важливо передбачити ранню підготовку нетелів до майбутньої лактації.

При масажі подразнюються чутливі нервові закінчення вимені на сосках. Імпульси від рецепторів молочної залози через центральну нервову систему впливають на гіпофіз, який реагує на це виділенням гормонів. Вони регулюють ріст і розвиток молочної залози і впливають на загальний рівень обміну речовин у організмі. Інтенсифікація обміну речовин при масажі вимені і збільшення кровозабезпечення молочної залози покращують надходження необхідних поживних речовин і енергетичного матеріалу, що сприяє інтенсивному росту вимені.

Подразнення рецепторів вимені рефлекторно прискорює перистальтику травного тракту та інтенсивність всмоктування поживних речовин, збільшуючи при цьому їх концентрацію в крові. Масаж стимулює формування рефлексу молоковіддачі, в результаті чого первістки швидше звикають до машинного доїння.

Дослідами з підготовки нетелів до майбутньої лактації доведено, що завдяки дворазовому масажу вимені кожного дня у другій половині тільності (на шостому, сьомому і восьмому місяцях) з’являється можливість збільшення від них надою на 700-800 кг молока за першу лактацію з більш високим вмістом жиру в порівнянні з тваринами, які не підлягають цим процедурам.

Одночасно зі стимулюючою дією на вим’я нетелів масажу в них формуються позитивні рефлекторні зв’язки з обстановкою доїння. Тварини звикають до звертання до них оператора машинного доїння, до зовнішнього вигляду і шуму доїльних апаратів, що працюють, до підмивання вимені. У первісток, що не пройшли підготовку до лактації, часто в перші дійки виникають стресові стани.

МАШИННЕ ДОЇННЯ

Спосіб виведення молока із молочної залози впливає на рівень її секреторної діяльності: при ссанні продуктивність вища, ніж при доїнні, при ручному доїнні вища, ніж при машинному.

Причина кращого результату при ссанні – більш висока ступінь адекватності комплексу умовно-рефлекторних подразнень, що діють на молочну залозу. Дещо нижчий рівень адекватності подразнень вим’я при ручному доїнні. Значно нижча ступінь адекватності подразнень вимені в умовах машинного доїння. Низька адекватність подразнень при машинному доїнні обумовлена зміною параметрів молоковіддачі в ході лактації, з одного боку, і жорсткістю конструктивно закладених елементів сучасних доїльних апаратів – з іншого боку. Внаслідок цього при машинному доїнні набуває важливості проблема стимуляції молоковіддачі.

270