Физиология Karpovskyi

статевих шляхах самки, спермії нейтралізують кислотність верхнього відділу піхви за рахунок буферних сполук сім’яної рідини. Із усієї кількості сперміїв, які знаходяться в еякуляті, лише деякі потрапляють у верхню частину яйцепроводів. Швидкість руху сперміїв у шляхах самки 2–5 мм за хвилину. Їх пересування відбувається за рахунок власних рухів, а також завдяки скороченню м’язів матки.

ЗАПЛІДНЕННЯ

Запліднення – це процес злиття чоловічих і жіночих статевих клітин з утворенням одноклітинного зародка – зиготи. У ссавців запліднення відбувається у верхній частині яйцепроводу.

Запліднення поділяють на зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє запліднення відбувається за межами організму (ракоподібні, риби, амфібії), а внутрішнє – в статевих органах самки (птахи, ссавці).

Внутрішнє запліднення здійснюється в ампульній частині яйцепроводу в два етапи – дистантний і контактний. Дистантний етап передує власне заплідненню і починається ще в сім’явиносних шляхах самця перед еякуляцією (сім’явипорскуванням). Після потрапляння сперматозоїдів у статеві шляхи самки вони вступають у контакт із секретом маткових залоз та епітелію статевих шляхів, внаслідок чого здійснюється активація (капацитація) сперматозоїдів. Спермії ссавців набувають здатності до проникнення через оболонку яйцеклітини для запліднення лише після визначеного часу перебування в статевих шляхах самки (табл. 4). Це явище називається капацитація. Вона відбувається під впливом секретів, що виробляються стінкою яйцепроводів та матки і триває в середньому:

Велика рогата худоба – 5–6 год.; Дрібна рогата худоба – 1–1,5 год.; Свиня – 2–3 год.

Таблиця 4. Життєздатність гамет різних видів тварин у статевих шляхах самки

Завдяки своїм фізіологічним особливостям (реотаксис, хемотаксис) сперматозоїди досягають ампульної частини яйцепроводу, де знаходиться вторинний овоцит, і взаємодіють з ним (контактний етап запліднення). Цей етап починається з акросомальної реакції. При цьому з акросоми сперматозоїда виділяються гіалуронідаза й трипсиноподібні ферменти, які порушують контакти фолікулярних клітин вторинної оболонки яйцеклітини, внаслідок чого вторинний овоцит оголюється (денудація). Це дає можливість

251

сперматозоїду проникнути в нього (пенетрація). Цитоплазма овоцита в місці контакту утворює горбок запліднення. У цитоплазму вторинного овоцита проникають лише голівка і шийка сперматозоїда. Після злиття сперматозоїда і яйцеклітини починається кортикальна реакція. При цьому з кортикального шару цитоплазми овоцита виділяються біополімери, які взаємодіють з глікокаліксом первинної оболонки овоцита і утворюють непроникну для інших сперматозоїдів оболонку запліднення.

Отже, кортикальна реакція забезпечує моноспермність запліднення – проникнення в овоцит лише одного сперматозоїда.

Узаплідненому вторинному овоциті завершується другий поділ мейозу,

врезультаті чого утворюються зріла яйцеклітина і одне полярне тільце. Ядро сперматозоїда перетворюється на пронуклеус самця, а яйцеклітини – на пронуклеус самки. Вони зближуються, зливаються і утворюють ядро зиготи, в якому міститься диплоїдне число хромосом. Хромосоми при злитті пронуклеусів формують метафазну екваторіальну пластинку. Центріоля, що вноситься в яйцеклітину сперматозоїдом, подвоюється. Вони розходяться до полюсів зиготи, і починає формуватись мітотичне веретено поділу. Таким чином, зигота вступає в наступний етап ембріонального розвитку – дроблення.

Запліднення має велике біологічне значення. Завдяки цьому процесу відбувається передавання спадкового матеріалу від батьків новому організму. У результаті кросенговеру під час мейозу відбувається обмін ділянками хромосом між яйцеклітиною та сперматозоїдом, виникає багато нових комбінацій спадкового матеріалу – утворюється різноманітний генофонд, який є матеріалом для відбору в господарській діяльності людини.

ВАГІТНІСТЬ

Вагітність – фізіологічний стан самки в період після запліднення і впродовж виношування плода. Вона починається з моменту запліднення і закінчується народженням зрілого плода. Середня тривалість вагітності у самок сільськогосподарських тварин різна, наприклад: у корови – 285; у вівці і кози – 148; у свиноматки – 114; у суки – 62; у кішки – 58; у кролиці – 30 діб.

Початком вагітності зазвичай вважається день останнього осіменіння самки. Після запліднення зигота починає рухатися по яйцепроводу в матку, куди вона потрапляє через 2–3 доби після овуляції на стадії розвитку 8–16 клітин, де відбувається її прикріплення до стінки рога матки. Ще до того, як це станеться, в певному місці матки під впливом речовин, які виділяє зародок, починається реакція слизової оболонки: збільшення клітинної маси, розростання капілярів. Після прикріплення зародок виділяє речовину, здатну руйнувати прилеглий до нього епітеліальний шар стінки матки. Зруйновані тканини використовуються для живлення організму ембріона.

Матка пристосовується до зародка, що розвивається. Певний вплив на це здійснює гормональний фон організму самки. Для нормального перебігу вагітності велике значення має жовте тіло. Особливостями розвитку зародків сільськогосподарських тварин, що потрапляють у матку, є наявність тривалої прередімплантаційної фази, яка триває до 2-х тижнів. На початку цієї стадії

252

зародок ще вкритий прозорою оболонкою і забезпечується поживними речовинами з цитоплазми. Розвиток відбувається до стадії бластоцити. У бластоцисті клітини поділяються на 2 групи – клітини зародка (ембріобласту) і клітини зовнішнього шару – трофобласту. Сформований зародок з плідними оболонками прикріплюється до слизової оболонки матки і формується плацента.

Плацента – це проміжний орган, що здійснює зв’язок між організмом матері і зародком. Вона формується із зародкової і материнської частин і поділяється за типом розміщення ворсинок на хоріоні та крипт на слизовій оболонці матки на епітеліохоріальну, десмохоріальну, ендотеліохоріальну, гемохоріальну.

Епітеліохоріальна плацента – характерне слабке розгалуження ворсинок хоріону. Ворсинки проникають у маткові залози і контактують з їх епітелієм. Вона ще називається контактною і властива свині, кобилі, верблюдиці.

Десмохоріальна – має довгі і розгалужені відростки хоріону, характерна наявність крипт, карбункулів. Ворсинки хоріона заглиблюються у товщу слизової оболонки, руйнуючи її епітелій. Ця плацента притаманна жуйним (корови, вівці, кози).

Ендотеліохоріалъна плацента. Ворсинки хоріона такої плаценти проникають у товщу слизової оболонки і контактують з ендотеліем кровоносних капілярів. При цьому вони руйнують епітелій і власну пластинку слизової оболонки матки.

Гемохоріальна плацента притаманна гризунам і приматам. Ворсинки хоріона цієї плаценти заглиблюються в товщу слизової оболонки і проникають

укровоносні капіляри, тобто вони контактують безпосередньо з кров’ю.

Уплацентах усіх типів кровоносні русла плода й матері залишаються ізольованими. Між ними є гематоплацентарний бар’єр, непроникний для мікроорганізмів, токсинів і антитіл, що можуть міститися в крові матері.

ПЕРІОДИ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ ССАВЦІВ

Тривалість внутрішньоутробного розвитку свійських тварин різна: у великої рогатої худоби вона становить 285–290 діб, у коней – 335–338, у овець

– 145–150, у свиней – 110–114, у кролів – 30 діб. Внутрішньоутробний розвиток ссавців поділяють на три періоди: зародковий (ембріональний), передплодовий і плодовий.

Зародковий період – починається дробленням зиготи і закінчується утворенням плаценти, формуванням тканин і початком розвитку органів тіла зародка (органогенез). У великої рогатої худоби він триває перші 35 діб вагітності, у овець – 25–30, у свиней – 23 доби, а у коней – перші три місяці вагітності.

Передплодовий період – закінчується формування плаценти, відбувається активний розвиток органів, їх систем і апаратів, у зв’язку з чим збільшується маса ембріону. Цей період триває у великої рогатої худоби з 35-ї по 60-ту добу вагітності, у овець – з 30-ї по 45-ту, у свиней – з 23-ї по 38-му добу, у коней – у першій половині четвертого місяця вагітності.

253

У плодовий період відбувається подальший розвиток органів, починається їх функціонування і збільшується маса плода. У великої рогатої худоби цей період триває з 60-ї доби вагітності до її закінчення, у овець – з 46- ї, у свиней – з 39-ї доби, а у коней – з середини четвертого місяця до закінчення вагітності. Вагітність закінчується народженням плода.

РОДИ

Роди – складний фізіологічний, рефлекторний процес, який характеризується народженням зрілого живого плода і видаленням навколоплідних оболонок (посліду). Рефлекси, за допомогою яких відбуваються роди, починаються з подразнення інтерорецепторів матки специфічним білком, що виробляють функціонально зрілі легені плода.

Ріст плода і посилення його рухів при відносному зменшенні кількості навколоплідних вод призводять до подразнення все більшої кількості рецепторів, а це в певний момент “запускає” родову діяльність. Підвищується виділення окситоцину і ацетилхоліну, що викликає скорочення матки. В цей час суттєво знижується виділення прогестерону, збільшується синтез естрогенів, які переходять в активну форму і підвищують скоротливість матки. Початок родів супроводжується зниженням збудливості кори великих півкуль. Під час родів рефлекторна збудливість спинного мозку посилюється, що в свою чергу підвищує збудливість нервового і м’язового апарату матки.

Тривалість родів (стадії виведення плоду) у кобили – 5–30 хв., у корови – від 20 хв. до 3–4 год., вівці – 5–30 хв., свині – 2–20 год., у суки – від 10–15 хв. до 12 год., у кролиці – 15–20 хв.

РОЗМНОЖЕННЯ ПТИЦІ

У самок птахів органи розмноження представлені яєчниками і яйцепроводами. Як правило, у птахів розвинений тільки лівий яєчник і яйцепровід, а правий – редукований.

Яєчник має різні розміри і форму, які змінюються з віком птахів. Розміщений він біля передньої частки нирки. У період яйцевідкладання в яєчнику формується багато яйцеклітин, які перебувають на різних стадіях розвитку. Під час яйценесучості яєчник в 10–15 разів більший, ніж в період спокою. Овуляція настає, коли овоцит досягає 35–40 мм у діаметрі, що відбувається приблизно за 14 діб. На поверхні жовтка є біла пляма – це зародковий диск або власне яйцеклітина. Після овуляції жовток надходить у лійку яйцепроводу і рухається до клоаки. При цьому жовток обертається навколо своєї повздовжньої осі внаслідок спірального розташування слизової оболонки яйцепроводу і поступово оточується 4-ма шарами білка. Дозріла яйцеклітина птахів має значні розміри і жовте забарвлення.

Яйцепровід птахів з віком значно змінюється. Відповідно до виконуваної складної функції він поділяється на п’ять частин: лійку, білкову частину, перешийок, шкаралупову (пташину матку) і вивідну (піхву) частини. Лійка має широкий черевний отвір завдовжки близько 4 см. У ній відбувається

254

запліднення яйцеклітини. Білкова частина – найдовший відділ яйцепроводу (у курей до 25–40 см). У ній яйцеклітина знаходиться близько 4 год. і вкривається білком. У перешийку утворюється підшкаралупова оболонка. Довжина його у курки 10–12 см, у качки 9–17 і в гуски 9–20 см. Без чітких меж перешийок переходить у шкаралупову частину. Вона найширша, мішкоподібна, завдовжки до 5–8 см. У ній утворюється шкаралупа яйця. Вивідна частина, завдовжки близько 10 см, є місцем тимчасового перебування повністю сформованого яйця, що виходить із неї в середній відділ клоаки, а потім – назовні.

Цикл несучості – період коли яйця несуться без перерви, а повторюваність циклів – це ритмічність несучості. Тривалість циклу залежить від тривалості формування яйця в яйцепроводі (23–30 год.). У більшості курей овуляція настає через 10–30 хв. після знесення попереднього яйця. Кури несуться як правило при денному освітленні, але якщо яйце не знесене до темряви, то воно затримується до наступного дня. Тому інтервал між циклами визначається затримкою сформованого яйця і наступною овуляцією, пов’язаною з настанням темряви.

Статева система самця птиці складається з двох сім’яників, їхніх придатків, сім’япроводів, які відкриваються в середній відділ клоаки статевими сосочками, і (в деяких видів птахів) статевого члена.

Сім’яник – парний орган овальної чи бобоподібної форми, розміщений біля передньої частки нирок.

Придаток сім’яника розміщений біля дорсомедіального краю сім’яника, має невеликі розміри і яскраво-жовте забарвлення. Складовою його частиною є дуже звивиста протока, яка переходить у сім’япровід.

Сім’япровід – парний звивистий трубчастий орган, що проходить латерально від сечоводів і відкривається у середній відділ клоаки. Перед впадінням у клоаку він випрямлюється, перетворюючись на сім’явипорскувальний канал, який закінчується статевими сосочками.

Статевого члена у більшості птахів немає. Тільки у страусів і гусячих, особливо у качура, він досить добре розвинений і утворений зі складок вентральної стінки клоаки.

Об’єм еякуляту у птиці приблизно 0,8 мл. У 1 мл сперми міститься до 7 млрд. сперматозоїдів.

Розвиток зародка здійснюється за допомогою насиджування або інкубації. Насиджування – розвиток зародків під квочкою; інкубація – розвиток зародків в інкубаторі. Курчата виводяться на 21-у добу, каченята – на 28-у, індичата – на 28–29-у, гусенята – на 29–30-у добу після початку насиджування (інкубації).

Найінтенсивніше ембріон розвивається в перші 5–6 діб насиджування чи інкубації. Далі його ріст сповільнюється. Ембріони, що розвиваються з яєць, одержаних від молодих курей значно відстають у своєму розвитку порівняно з ембріонами від курей старшого віку. Розвиток курячого яйця відбувається при певній температурі, вологості і газовому складі повітря.

У процесі розвитку ембріон використовує запаси білків, жирів і вуглеводів, а також мінеральних речовин і вітамінів, що містяться в яйці. У

255

перші дні він отримує поживні речовини з жовтка, який під впливом ферментів розріджується. З 12-ї доби у курячих зародків починається інтенсивне витрачання білків. У початковій стадії розвитку інтенсивно використовується невелика кількість вуглеводів, які містяться в яйці. Жири, що є головним енергетичним джерелом, використовуються переважно в другій половині інкубації. Мінеральні речовини спочатку надходять з жовтка і білка, а в пізніший період використовуються мінеральні речовини шкаралупи. Особливо інтенсивно зародок курки споживає мінеральні речовини з 15-ї доби розвитку, коли формується кістяк. Воду курчаті під час його розвитку дає білкова частина яйця. Розвиток ембріона значно прискорюється при наявності вітамінів С і РР.

Дихає зародок в перші дні інкубації киснем жовтка. Приблизно до 7-ї доби розвитку функцію органа дихання починає виконувати алантоїс – тонкий прозорий мішок, який наповнений рідиною і вистеляє майже всю поверхню під шкаралупою. Серозна оболонка, а через неї і шкаралупа з’єднуються з кровоносними судинами алантоїса. Таким же шляхом виводиться і вуглекислий газ. На 20-у добу курча пробиває «пугу» і робить вдих легенями.

Стать у курчати можна визначити в добовому віці: у півників вдається помітити рудиментарний статевий член у вигляді невеликого горбка на слизовій оболонці клоаки.

Контрольні питання.

1.Назвіть статеві органи самця.

2.Макро- і мікроструктура сім’яника. Сперматогенез.

3.Додаткові статеві залози, їх будова і функції.

4.Будова і функція статевого члена.

5.Назвіть статеві органи самки.

6.Макробудова яєчника.

7.Будова матки.

8.Назвіть особливості будови піхви, присінка піхви та зовнішніх статевих органів. Їх фізіологічна роль.

9.Яка середня тривалість статевого циклу, еструсу, охоти, час овуляції у різних видів самок?

10.Що таке спаровування або статевий акт?

11.Що таке штучне запліднення?

12.Дайте визначення поняттю “вагітність” і назвіть типи плацент.

13.Назвіть періоди внутрішньоутробного розвитку ссавців.

14.Дайте визначення поняттю “роди”.

15.Назвіть статеві органи самки птиці.

16.Що таке цикл несучості?

17.Назвіть статеві органи самця птиці.

256

ЛАКТАЦІЯ ТВАРИН

Молочна залоза, є анатомічною ознакою хребетних і вторинною статевою ознакою самок. Продукт молочних залоз – молоко призначене для живлення новонароджених тварин.

РІСТ ТА РОЗВИТОК МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ (МАММОГЕНЕЗ)

Маммогенез (ріст і розвиток молочних залоз) починається на ранніх стадіях ембріогенезу. Даний процес в утробний період починається з закладки молочних горбиків. Потім з молочних горбиків формуються часточки, протокова система, зв’язки та дійки.

До народження молочні залози утворюються з:

зачатків системи протоків, які впадають у цистерну залози;

цистерни дійки.

Уперші місяці після народження протоки ростуть в довжину і ділянки залозистої тканини під шкірою збільшуються. З 4-місячного віку спостерігається посилений ріст жирової тканини. В цей період формуються перетинки між частками молочної залози і зв’язевий апарат.

Уподальшому до статевого дозрівання молочна залоза знаходиться у стані відносного спокою. У період досягнення тваринами статевої зрілості спостерігається інтенсивний ріст і розвиток молочної залози. Цей процес тісно пов’язаний з функціонуванням яєчників. Зміни в молочній залозі в цей період пов’язані із статевим циклом і вагітністю.

Протягом вагітності молочні залози у самок значно збільшується. До 4-х місяців помітно розростаються залозиста тканина вим’я, протоки і альвеоли, які розвиваючись заміщують жирову тканину. З 5-7-го місяців вагітності формуються частково альвеолярні структури, тобто залозиста паренхіма. Міоепітеліальні клітини молочної залози формуються на 6-8-му місяці вагітності.

У постнатальному онтогенезі ріст молочних залоз контролюється гормонами аденогіпофізу (передня частка гіпофіза), яєчників та наднирників.

Прогестерон (гормон жовтого тіла) посилює ріст протоків молочних залоз і гальмує секрецію пролактину, який регулює продукцію молока.

Статеві гормони впливають на молочні залози різними шляхами. Поперше, вони стимулюють збільшення виділення гормонів передньої частки гіпофіза (ПРЛ, АКТГ, СТГ), по-друге, стимулююче впливають на тканини молочної залози при наявності гормонів аденогіпофізу.

Різке зниження вмісту естрогенів та прогестерону в крові після родів, викликане видаленням з організму плаценти (де утворюються ці гормони), супроводжуються тим, що їх гальмівний вплив на гіпофіз припиняється. Гіпофіз, його передня частина (аденогіпофіз) починає продукувати значну кількість пролактину, який забезпечує секрецію молока.

Ріст і розвиток молочної залози регулюється нервовою системою. У молочній залозі велика кількість нервових закінчень, що свідчить про високий рівень життєдіяльності її структурних утворень. Таким чином забезпечується синтез складових компонентів молока та відновлення і функціонування власних

257

тканин. Трофічний вплив нервової системи підтримує структуру і функцію молочних залоз.

БУДОВА МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Молочна залоза – високоорганізований орган. Вона утворюється з різних тканин, що у сукупності формують її молокоутворюючу та молоковидільну системи.

У різних видів тварин молочна залоза поділяється на різну кількість часточок, які завжди формують пари.

Вим’я корів і верблюдиць побудоване з двох половинок і чотирьох чверток. Вим’я вівці і кози сформоване з двох половин, розташованих в паховій області. Вим’я утримується підвісною зв’язкою, поверхневою та глибокою фасці ями, а також шкірою. Підвісна зв’язка починається на білій лінії живота. У овець немає цистерни соска, а є лише не надто розширений сосковий канал, котрий не містить молока. Сосковий канал закінчується сфінктером на вершині соска. Довжина соскового каналу у овець каракульської породи дорівнює 2,0 – 2,6 см; молочна цистерна округлої форми, діаметром 3,5 см та об’ємом 102 – 210 см3.

Вим’я кобили за анатомічною будовою значно відрізняється від вим’я інших домашніх тварин. Воно знаходиться в паховій ділянці і має продовгувато-округлу форму.

Окружність вимені – в середньому 54 см, а його маса – понад 1600 г. Форма соска – конічна, дещо здавлена з боків. Довжина соска – 3 – 5 см.

На верхівці соска є 2 – 3, рідше чотири соскових канали різного діаметру і довжиною 5 – 12 мм. Молочні цистерни невеликі за розміром, тому в них може накопичуватись тільки незначна частина молока (приблизно 10 %).

Вим’я кобили невелике, але багате залозистою тканиною.

Молочні залози свині – багато чисельні, розташовані на абдомінальній стінці в два ряди вздовж білої лінії черева. Молочні залози розміщуються групами у вигляді пакетів біля одного соска. Кожній залозі відповідає своя слабо розвинута молочна цистерна, яка відкривається на поверхні соска сосковими каналами.

Молочні цистерни у свиней дуже малі і представлені тільки незначно розширеними вивідними протоками. У зв’язку з цим молоко в цистернах практично не збирається. Вивідні протоки соска мають 3-4 мм в довжину і щільно закриті складками, які виходять із цистерни.

Молочна залоза корови має: основу, тіло вимені, сосок (дійку). На тілі молочної залози розрізняють передню, задню і нижню (соскову) поверхню. Відрізняють дві бокові поверхні – праву і ліву. Шкіра задньої поверхні переходить у “молочне дзеркало”.

Залежно від співвідношення паренхіми і строми, періоду лактації, віку, форма вимені у корів може бути: чашоподібна, квадратна, козяча та інші (рис. 1).

258

Рис. 1. Форма вимені корови. 1

– чашоподібне (кругле); 2 – козяче; 3

– нерівномірно розвинуте; 4 – плоске (ванноподібне).

Вим’я в нижній своїй частині переходить в основу сосків (дійок) які мають тіло і верхівку. Дійки за довжиною поділяються на: короткі (2-5 см.), середні (6-9 см.) і довгі (10-16 см.). За ступенем жорсткості дійки молочної залози можна поділити на жорсткі, середні і м’які.

Молочна залоза побудована з декількох видів тканин – залозистої, скоротливої або м’язової, жирової та нервової. До складу вим’я також входять кровоносні та лімфатичні судини. Ці складові формують ємнісну систему, яка забезпечує не тільки збір та збереження молока, але і його дозрівання та виведення із залози.

Паренхіма молочної залози представлена залозистою тканиною, секреторні клітини якої синтезують складові компоненти молока – жири, білки, вуглеводи.

Секреторна клітина молочної залози – це складна структура, яка забезпечує перебіг хімічних процесів, пов’язаних з формуванням водносольової фази молока та синтезом її складових компонентів. Секреторну клітину поділяють умовно на: цитоплазму з органоїдами клітини та нуклеоплазму з ядром та ядерцями. Функціональний стан секреторних клітин визначає інтенсивність молоко утворення.

Жирова тканина в молочній залозі є у всіх видів ссавців. У корів в середньому вона становить 40-43% від загальної маси вим’я. Жирова тканина бере участь у забезпеченні енергетичних потреб молочної залози, в процесах формування клітинних структур молочної залози і утворення жиру молока. Сполучна тканина молочної залози утримує її у визначеному стані, утворює форму вимені. Міоепітелій і гладенькі м’язи молочної залози забезпечують виведення молока. Гладенькі м’язові волокна молочної залози розташовані навколо великих протоків, цистерн і в дійках вим’я, утворюють сфінктери, які скорочуються внаслідок нервового збудження.

Вим’я забезпечується кров’ю через зовнішні соромітні артерії. Відтік венозної крові відбувається по підшкірним і зовнішнім соромітним венам.

Залозиста тканина вимені іннервується зовнішнім сім’яним і клубовопаховим нервами. Симпатичні нерви відходять від поперекових і крижових вузлів прикордонного стовбура. Постгангліонарні волокна підходять до вимені

259

в складі зовнішнього сім’яного і клубово-пахового нервів. В основі сосків знаходяться потужні сплетіння чутливих нервів, а також декількох біологічно активних точок (БАТ).

ЛАКТАЦІЯ

Лактацією називається процес утворення, нагромадження та виведення молока з молочних залоз. Тривалість лактації визначається як лактаційний період (табл. 3.1)

Таблиця 3.1.

Тривалість лактації у самок деяких свійських тварин, діб

СКЛАД МОЛОЗИВА І ЙОГО ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Секрет молочної залози, перед самими родами, а також в перші 5-7 днів після них за своїми властивостями і хімічним складом має відмінність від молока і називається молозивом. Молозиво має жовто-білий колір, солонуватий смак, слабо кислу реакцію і особливий запах. При нагріванні воно звертається. Питома густина молозива корів становить – 1,040-1,080. Молозиво багате імунними білками і лізоцимом.

У молозиві корів загальна концентрація білка досягає 16,3 г на 100 г молозива (з яких 5 г становлять казеїни, 11,3 – альбуміни і глобуліни), мінеральних солей – 1,2 г, молочного цукру – 3,4 г. У звичайному молоці корови міститься білків 3,2% (в тому числі казеїнів – 2,6%, альбумінів – 0,4%, глобулінів – 0,2%), мінеральних речовин – 0,7% і молочного цукру – 4,7%. Казеїн молозива перших 3-х днів лактації значно відрізняється від казеїну звичайного молока як за кількістю фракцій, так і за їх відсотковим співвідношенням

Особливу цінність у молозиві мають сироваткові білки – альбуміни і глобуліни. Їх вміст у молозиві, порівняно зі звичайним молоком, в декілька разів більший. Починаючи з першого надою в молозиві збільшується вміст сироваткових альбумінів, α-лактальбумінів і різко зменшується кількість β- лактоглобулінів та імунних глобулінів. Одночасно в молозиві зменшується

відсоток жиру і казеїну.

СКЛАД МОЛОКА І ЙОГО ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Молоко – це складний секрет молочних залоз, що за фізичними властивостями характеризується як полідисперсна система. Органічні і неорганічні компоненти молока становлять 11-15% і є дисперсною фазою (табл. 4.1).

260