Способи художньої обробки традиційних сюжетів

• Дописування не зачіпає принципово сюжетну схему зразка, осучаснює її за рахунок включення раніше відсутніх епізодів

• Обробки: Автори обробок переосмислюють сюжети і образи, орієнтують на літературні варіанти, вказані у підзаголовку твору: "Дон Жуан" (за Мольєром) Брехта.

• Порівняння: Поширеною формою національно-історичної і особистісної конкретизації традиційних образів є "порівняння, накладання їх семантики на імена історичних, наукових і культурних діячів різних часів і народів" Наприклад, Наполеон називав імператора Павла І "російським Дон Кіхотом",

• Продовження:- довести популярний сюжет до логічного завершення, з точки зору сучасності, яке прямо або опосередковано присутнє в новому варіанті традиційної структури…. що було б, якби Фауст і Дон Кіхот не померли,

• Переказ: У літературі XX століття набуло поширення просвітительське освоєння традиційних сюжетів, (Ж. Жене "Іліада" Гомера й "Одіссея" Гомера")

• Створення літературних апокрифів: у них загальновідомі колізії і смислові домінанти якісно переосмислюються. Відомими є апокрифи К. Чапека ("Покарання Прометея", "Ромео і Джульєтта").

• Переосмислення: Письменники часто переосмислюють сюжети загальновідомих міфів і творять нові. В усі часи були спроби нетрадиційного, іронічного переосмислення сюжетів та образів (П. Скаррон "Перелицьований Вергілій" (1648— 1653 рр.), М. Осипов "Вергілієва "Енеїда", перелицьована" (1791 р.), І. Котляревський "Енеїда" Вергілія, перелицьована на українську мову (1798 р.).

• Архетипові сюжети: Традиційні міфологічні сюжети, в яких дія розвивається від зав'язки до розв'язки, називають архетиповими. Такі сюжети зустрічаються у творах Софокла "Едипцар", Шекспіра "Гамлет".

Авторські міфи:

у літературі XX століття в літературних версіях авторських міфів активно використовується прийом зміни розповідного центру, який відрізняється від канонізованого чи загальновідомого. Створена при цьому морально-психологічна модель поведінкового і ціннісного світів суттєво відрізняється від протосюжетної. Таким чином, формується нова система мотивування загальновідомих сюжетних ходів і конфліктів, створюються нові погляди на світ, нові характеристики.

Сюжети легендарного походження

Велику групу складають традиційні сюжети і образи легендарного походження, які в процесі багатовікового функціонування пройшли ряд етапів сюжетоскладання.

- Спершу сюжети і образи мали підкреслено національний характер: німецький Фауст, іспанський Дон Жуан.

- У процесі розширення географії легендарні структури інтенсивно перероблялися, пристосовуючись до запитів і традицій запозичуваної культури, потім - їх первинна національна прикріпленість розмивалася, ставала або умовною (традиційною), або переорієнтовувалася на специфічний онтологічний і духовний континуум середовища — реципієнта.

Середньовічна легенда про Дон Жуана привертала увагу таких письменників, як Тірсо де Моліна, Ж.Б. Мольєр, К. Гольдоні, ET. Гофман, Дж.Г. Байрон, А. де Мюсес, С. Черкасенко.

Висновок: "Літературні варіанти традиційних структур переконливо підтверджують ефективність використання духовної спадщини минулого для відображення актуальних проблем сучасності, показують невичерпність ідейно-семантичних можливостей, які виникли в глибині століть, сюжетів і образів".