2.2 Функціонально-стилістичне навантаження термінів у прозі о.Гончара

Виробничо-професійна термінологія у художньому творі розширює свою семантику, функції, визначає тенденції розвитку художнього стилю на сучасному етапі, характеризує індивідуальний стиль письменника, передає атмосферу праці з точки зору людини, яка працює в даній галуі виробництва: Після цього Сашко одразу ж кидається стрімголов у свою стихію, викладає другові все, що він думає про ідею космічного ретранслятора, - чиюсь статтю про це він щойно проштудіював у журналі. Наведений приклад показує, що вживання термінів у прямому номінативному значення є намаганням автора підкреслити вільне володіння героєм термінологією своєї професії. Крім інформаційної функції, яку найчастіше виконує термін, вжитий у прямому значення, спеціальне слово виконує і характеризуючу функцію, в основі якої лежить властивість терміна бути співвіднесеним із спеціальним поняттям. Капітан Дорошенко так характеризує Віталика рясного: Вже й електроніка і кібернетика, і тонкощі радіотехніки – все під отим картузиком є.

Часто професійно-виробнича термінологія в мові художньої літератури виступає в художньо-естетичній функції, набуваючи нового тропеїчного значення. Терміни можуть бути епітетами як до нейтральних слів: термоядерні мускули, радіоактивне сміття, загазовані хімконцернами вітри (П. Загребельний), так і до емоційно-забарвлених: металургійні таланти, реактивна закоханість, напівпровідникові почуття, електронно-показовий концерт, машинна цивілізація, машинна оголеність, нерозчіпні ланцюги абстракцій (П. Загребельний); реактивний сокіл, кібернетичний дідько (О. Гончар). Терміни входять до складу метафоричного контексту: У понеділок надійний, перевірений токарно-гвинторізний верстат1-К-62 раптом виявив свій зловредний норов... перестав слухатися (В. Собко); порівняльного звороту: Леза ножів палахкотіли, мов електрозварка, аж очі боліли (І. Григурко). Зустрічаємо порівняння людських можливостей, звичайних побутових явищ і ситуацій з виробничими процесами. Найбільше порівнянь такого типу у романах П. Загребельного: Мені здавалося іноді, що Чемерис сам у собі невичерпний, він би міг

змагатися з двигуном внутрішнього згорання, з найпотужнішим дизелем, і навіть з

атомною електростанцією помірних габаритів. Використання професійних термінів в

образній функції свідчить про їх функціональну близькість з словами загальнолітературної

мови.

У художніх творах терміни часто виступають засобом створення комічного ефекту, який досягається авторськими мовними прийомами: Апендикс – це атомна бомба. Гірше: міна уповільненої дії, про існування якої ти знаєш, але не знаєш, коли вона вибухне; Одразу все село взнає. Радіо, а не жінка. Останні вісті (В. Безорудько).

При з’ясуванні питання про експресивність та емоційність терміна вирішальну роль відіграє мовне оточення, в якому він знаходиться. Спеціальні слова служать для посилення виразності, емоційності, для створення яскравого, нового, свіжого, оригінального образу, бо термін, як і будь-яке слово, в художньому творі виступає в нерозривній єдності з художнім образом.

Образність професійно-термінологічної лексики базується на ситуативній, а частіше мовно-ситуативній експресії. Аналізуючи твори українських письменників, спостерігаємо різні способи створення експресії в словах-термінах при збереженні номінативного значення. Серед них можна виділити такі:

1) сполучення з епітетом: Скільки цифр, що їм і електронна машина ладу не дасть – кібернетичний дідько в них ногу звихне (О.Гончар)

2) вживання професійного терміна із зменшено-пестливим суфіксом: Іду на аеродром, на найближчий аеродромчик, де загін се-ге авіації базується (О. Гончар);

3) термін серед незвичного сполучення слів: На оцю синтаксичну сило різку серйозно запустив для мене чи для поспіху? (йдеться про аналіз речення) (П.Загребельний)

Стилістично «загоряються» професійні терміни, які вступають у певні зв’язки з іностильовими мовними елементами:

1) із застарілими словами (архаїзмами, історизмами): Дали на ознайомлення пуд сценаріїв, дали час на роздуми... (О. Гончар);

2) з фольклорними елементами: Тут у тебе ні штурмана, ні радиста, сам за всіх і швець, і жнець (О. Гончар), порівняння: І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець (народна творчість);

3) з розмовно-побутовою лексикою;

У художніх творах зустрічаємо експресивно забарвлені професійні терміни у поєднанні з авторськими неологізмами-композитами, які пов’язані із сферою занять персонажів. Так, О. Гончар, зображуючи у «Циклоні» середовище працівників кіномистецтва, творить авторські неологізми-композити з компонентом кіно- (кіноярмарок, кіногість, кінолюд, кінововк, кіномефістофель та інші), а у романі «Тронка», описуючи життя льотчиків, створює неологізми з компонентом авіа-: Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів перепадало за вибрики в повітрі, за його авіакозакування...

У розумінні термінів важливим є стилістичний аспект, тобто визначення художнього призначення, функції окремих термінів, їх інтерпретації письменником. Необхідно дізнатися, яке ідейно-естетичне спрямування мають усі ці факти і як вони пов’язані з ідейно-образною системою. Мова як елемент мистецтва, виступаючи в художній літературі, стає змістовною тільки в тому разі, коли її значення і форма служать втіленню ідейно-художнього задуму автора.

О.Гончар у своєму романі «Тронка» вжив значну кількість термінологічної лексики. Специфіка роману сприяє тому, що в тексті термінологічна лексика найчастіше вживається у своєму номінативному значенні задля зображення реальних картин та відбиття наукової інформації. Вживання терміну митцем свідчить про рівність його використання у порівнянні з іншими лексичними одиницями.

Використання термінології у романі Олеся Гончара «Тронка» є стилістично обґрунтованим, даючи можливість автору якнайповніше розкрити мистецький задум твору, сприяючи відтворенню неповторної атмосфери правдоподібності художніх картин.

Термінологізація в художньому тексті проявляється за умови модифікації семантичних компонентів загальновживаної лексики у комунікації за допомогою метафори, наприклад: І вже прибираються столи, пустіє подвір’я, вже одна по одній починають зникати з-під хати чабанські алебарди…

- Здається, любов’ю називають оте сидіння увечері в парку, оте парування, коли він сигарету смокче, а вона мліє, схилившись йому на грудну клітку? – кажу Гриня похмуро. – Транзистор десь у кишені чи в пазусі за них говорить, а вони сидять, мовчать, прислухаються до сигналів власного тіла… Голос інстинктів, крик статі - це тепер усе.

При проникненні в художнє мовлення термін зберігає зв’язок своєї семантики з притаманним йому в професійній підсистемі поняттям. Повна детермінологізація характеризується модифікацією семантичних компонентів термінів у художньому тексті.

Нове значення терміну в художньому тексті може значно відрізнятися від попереднього наприклад: По напруженій наструнченій позі видно, що дівчина й зараз вся ще наелектризована напругою власних нервів, вона мовби аж не вірить і своїй медалі, і своїй першості…

До стилістичних функцій належать номінативна, текстотвірна, характеризуюча, диференційна, компресійна. Емотивна, експресивна й оцінна функції входять у групу стилістично-прагматичних. Терміни, які виконують інформаційні функції, у художній текст вводяться як без роз’яснень, так з допомогою авторських тлумачень або у складі контекстуальних синонімів. При реалізації стилістично-прагматичних функцій терміни є елементом епітетів, метафор та порівнянь.

Термін у сучасному українському художньому мовленні виконує номінативну функцію - називає реалії, які стали актуальними в загальному вжитку. Наприклад: Дівчата й хлопці сидять прищухлі, кожному з них, певне, хотілось би в цю мить зазирнути вперед у своє прийдешнє, побачити, який він буде, той їхній океан?

- Передай: виходжу на орбіті, – і Мамайчук справді підводиться. – Попутно, може, де-небудь і на тузлук наскочу.

Термін в художньому мовленні виконує важливу стилістично-прагматичну функцію. Невідповідність факту стереотипним уявленням породжує експресію, наприклад: Палаюче бескеття хмар на заході уже переплавляється в якісь дирижаблі, постають там, мов на гігантських стапелях, обриси якихось розбудованих кораблів, велетенських ракет, а сонце кує у своїй майстерні все нові й нові кораблі, і вони вже палають по обрію святково-чисті, блискучі, стартовонацілені в неземні простори.

Отже, використання термінів при виконанні ними стилістичних функцій свідчить про їх рівноправність із іншими шарами лексики сучасного художнього дискурсу. Термінологічна лексика, яка є ознакою переважно наукового стилю, проникає також і в художній, утрачаючи свої специфічні ознаки та набуваючи додаткових. У новому стильовому контексті неемоційний термін може розвивати емоційно-експресивні відтінки й конотації. Термінологічні слова використовують для яскравої передачі думки, для створення оригінального художнього образу. Результатом вживання термінологічних одиниць у деяких випадках може стати детермінологізація значення слова.