АНДРІЄЦЬ / Термын

Українська термінологія у професійному спілкуванні

План

3.1.1. Термін та його ознаки.

Термінологія як система.

З.1.2.3агальнонаукова, міжгалузева

і вузькоспеціальна термінологія.

З.1.З. Способи творення термінів.

3.1.4.Проблеми сучасного термінознавства.

Наука чужою мовою не пускає в людині гливого коріння.

І. Огієнко

Термін та його ознаки. термінологія як система

Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу(лейтмотив, верлібр, хорей, сюоїсет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну(ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують словотермінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

o логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

o мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо}.

Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В . Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного"⁶⁷.

Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.

Основні ознаки терміна ^ Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення. ^ Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями. ^ Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається. ^ Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію

(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна: нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення, відсутність синонімів, інтернаціональний характер, стислість, відкритість і динамізм системи, що виявляється у процесах термінологізації, ре- і детермінологізації, постійному поповненні системи новими термінами; прозорість внутрішньої форми терміна, що поліпшує Його сприйняття і збереження у терміносистемі.

Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими най частоті і ішл ми є англійсько-українські, латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше - чотири-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин - назви поняття і його означення (дефініції*).

Тлумачно-перекладні словники - це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є "Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки" (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.

Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою. Електронний словник - комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

Основи стандартизації термінів було закладено у Німеччині в кінці XIX - на початку XX ст., коли виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В. Вюстер.

В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Тараса Шевченка (кінець XIX - початок XX століття), навколо якого гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20-ті - початок 30-х років). Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів, освіта, наука, виробництво потребує єдиної, зручної, логічної української термінології. З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схвалену урядом. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

o систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);

o розмежовують родові та видові поняття;

відбирають усі терміни галузі, узятої для стандартизації, зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та інших джерел:

o розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні);

o визначають з групи термінів-синонімів нормативні (інші терміни також подають, але з позначенням нерекомендований);

o добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів; формулюють українською мовою означення (дефініції*) поняття;

o мовознавці рецензують стандарт. Стаття стандарту має таку будову:

o назва поняття українською мовою;

o скорочена форма терміна;

o недозволений (нерекомендований) синонім;

o родове поняття;

o видове поняття;

o еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами;

o дефініція (означення);

o формула або схема.

Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти. – К.: Вид. дім „КМ Academia”, 2000. – 218 с.

Карпова В.Л. Термін і художнє слово. – К.: Наук. думка, 1967. – 130 с.

Кияк Т.Р. До питання про “своє” та “чуже” в українській термінології // Мовознавство. – К., 1994. – № 1. – С. 22-25.

Кочерга О.Д., Кулик В.М. Українські термінологічні словники в бібліотеках Києва і Львова. – Інститут теоретичної фізики АН України. – К., 1993.

Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. – К.: Вид-во Київського університету, 1970. – 307 с.

Кочан І.М. Теоретичні засади вироблення термінологічних стандартів в українській мові // Мова і культура нації. – Львів, 1991. – С. 40-49.

Кочерга О.Д. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології // Сучасність. – К., 1994. - № 7-8. – С. 173-182.

Куньч З.Й. Українська риторична термінологія: історія і сучасність. –Львів: Вид-воНаціонального університету «Львівська політехніка», 2006. – 216 с.й в Україні: зовнішня історія україхнської мови. – К.: «К.І.С.», 2004. – 176 с.

Наконечна Г.В. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення. – Львів: Кальварія, 1999. – 110 с.

Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. Відп. ред. Л.О.Симоненко. – К.: Наук. думка, 1993. – 230 с.

Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.

Полюга Л.М. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» № 453. Проблеми української термінології. – Львів, 2002. – С. 21-24.

Проблеми української науково-технічної термінології // Тези доповідей 1 – 11 –ої Міжнародних конференцій. Львів, 1992 – 2010.

Рудницький Я. Досвід діаспори в практичній лексикографії// Науково-технічне слово. – 1994. –Ч.1.

Сербенська О.А. Формування і розвиток української наукової термінології // Наукове товариство імені Т.Шевченка і українське національне відродження. Зб. наук. пр. і матеріалів першої наукової сесії НТШ (березень 1990). – Львів, 1992. – С. 141-147.

Склад і структура термінологічної лексики української мови. – К.: Наук. думка, 1984. – 195 с.

Термінологічна лексика в системі професійного мовлення: Методичні вказівки та завдання для самостійної роботи студентів з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» / Укл.: Г.Л. Вознюк, С.З. Булик-Верхола, М.В. Гнатюк, Н.І. Голубінка, Н.З. Дрівко, З.Й. Куньч, О.Г. Литвин, І.Б. Ментинська, Г.В. Наконечна, А.Я. Середницька, Ю.В. Теглівець, І.Д. Шмілик. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 92 с.

Термінологічна лексика у мовотворчості П.Куліша

У статті проаналізовано використання термінолексики у романі П.Куліша "Чорна рада". Проведено тематичну класифікацію використаної в романі спеціальної лексики, схарактеризовано її з погляду походження та функціонування в сучасній українській мові. Ключові слова: літературна мова, термінолексика, тематичні групи, козаччина.

В статье проанализировано использование терминологической лексики, использованной в романе П.Кулиша "Чорна рада". Проведена её тематическая классификация, подана генетическая характе­ристика и функционирование в современном украинском языке.

Ключевые слова: литературный язык, терминолексика, тематические группы, казачество.

In the article it is analyzed the use of terminological lexis in the novel of Pantelejmon Kulish "Black Council". It is conducted the thematic classification of terminological lexis, used in the novel, and made its description from point of origin and functioning in modern Ukrainian language.

Key words: literary language, terminolexis, thematic groups, the cossacks.

Істотним елементом духовної культури народу є мова - акумулятор знань і соціального досвіду, обміну інформацією у всіх сферах творчості. На думку П.Мирного, - це "жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя і свої сподівання, розум, досвід, почуття" [1, с. 9]. Вищим породженням людської думки є термінологія, в якій закодована історія і культура народу. Українська термінологічна лексика формувалася впродовж століть. Значний внесок у її формування зробили визначні громадські діячі, письменники, серед яких - письменник, фольклорист, етнограф, історик, мовознавець, перекладач - Пантелеймон Куліш, якого Іван Огієнко називав ідеологом і будівничим української літературної мови. "Глибоко освічений, він добре знав істоту кожної літературної мови, добре бачив, що науково вона в нас зароджується, а тому все своє довге й трудове життя віддав на створення рідної літературної мови" [2, с. 148]. "Своїми перекладами на українську з Шекспіра, Байрона і др., - як зазначав М.Драгоманов, - розширя українську за границі простона­родности, а своїми оригінальними українськими творами, теж не простонародніми по сюжетам, зручно збагача нашу літературну мову" [3, с. 77].

Місце П.Куліша в розвитку української термінолексики особливе, оскільки він першим почав писати по-українському критичні й історичні статті. Він добре розумів суть мови, її специфіку, потенційні можливості її інтелектуалізації, а також роль народної мови для розвитку науки [4, с. 23].

У своїх творах, зокрема і в романі "Чорна рада", П.Куліш використовував багату лексичну палітру: фольклорні матеріали, архівні документи й літописи, прагнучи до максимальної точності у викладі істо­ричних фактів, описів народних звичаїв і побуту [5, с. 13]. Чільне місце в романі посідає термінологічна лексика, яку умовно можна згрупувати за кількома тематичними розрядами: військова, суспільно- політична, сакральна, біологічна, будівельна лексика. Серед них найвагоміше місце відведено військовій лексиці, яка належить до найдавнішого словника нашої мови. У використанні П.Кулішем військової лексики простежується зв'язок з політичною історією України (розподіл українських земель упродовж кількох століть між різними державами, різне законодавство цих країн тощо), яка вплинула на формування військової термінології на наддніпрянських та наддністрянських землях. Окремою сторінкою в історії становлення військової термінології є доба козаччини, за якої вона формувалася разом з козацьким військом [6, с. 24-25]. "Історичні умови формування козацтва як національної армії упродовж XVI-XV ст. зумовили значну зміну цілої системи української військової термінології: узвичаєні слов'янські спеціалізовані військові терміни витісняються тюркськими та польськими лексичними запозиченнями" [6, с. 60]. У романі "Чорна рада" П.Куліш послуговується розгалуженою військовою термінолексикою, що обіймає лексику на позначення частин війська в бою за функціональною ознакою (полк, сотня, курінь). Поїхали генеральнії старшини з полковою старшиною по всіх полках, по всіх сотнях шикувати до бою військо; назви військових угруповань (військо кварцяне - збройні сили держави, наймане військо в шляхетській Польщі в XVI-XVI11 ст., яке уряд використовував для придушення народних повстань та охорони державних кордонів [ВТССУМ, с. 179], січові братчики - козаки, комонники - вершники, народові - польська кавалерія, драгуни; гайдуки - повстанці, що боролися проти турецького панування [ВТССУМ, с. 171] та ін.); назви на позначення професійного розподілу козацької верхівки (воєвода, гетьман - у XVI ст. виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від XVII ст. до 1764 р. - начальник козацького війська та верховний правитель України [ВТССУМ, с. 179], кошовий - отаман козаків на Запорізькій Січі; ротмістр - начальник військового загону, роти у польській армії феодального періоду; полковник, сотник, отаман тощо). Поки ж вони до мушкетів, а отаман приціливсь та і влучив їх ротмістрові якраз межи очі; назви звань українського козацтва (хорунжий, бунчужний - охоронник бунчука і командир козацького війська); назви зброї (меч, мушкети, пістолі, лук, гаркебузи - старовинні рушниці з важким дулом; келеп - різновид холодної зброї; палиця з металевим руків'ям та ін.) По стінах висять і їх шаблі, пищалі під сріблом, старосвітські сагайдаки татарськії, шитії золотом ронди, німецькі гаркебузи, сталеві сорочки, шапки-мисюрки, що вкриває тебе залізною сіткою - і ніяка шабля не візьме; Крізь царський намет увійшов і Сомко з своєю старшиною - усі в панцирах і мисюрках, з шаблями й келепами, як до бою; назви військових клейнодів (булава, бунчук, буздиган, хоругва та ін.). У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі і бунчукові військову корогов і бунчук [7, с. 150]; назви військового одягу та спорядження (жупан, жупанок, кармазин, кобеняк, лудан, мисюрка, опанча (епанча), сап'янці, тиляги, шаровари, шлик). Іде з печер против їх хтось у дорогих кармазинах. ... зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою; Дома, у Січі, ходять [козаки] у семряжках да в катанках.., а тут жупани на їх будуть лудани, штани із дорогої саєти; Інші... знімали з себе жупани-лудани, блаватаси й єдмашки.

Помітне місце в мовотворчості П.Куліша посідає суспільно-політична лексика, яку умовно можна поділити на назви адміністративних установ: ратуша, магістрат, розправа (сільська адміністративна установа); назви посадових адміністративних органів (осавула - виборна службова особа, що обіймає одну з адміністративно-військових посад в Україні в XVN-XVIN ст.), каштеляни (начальники, комен­данти міст, фортець у феодальній Польщі), бурмистр, війт, ісправник, писар, суддя, райця (член магістрату). Засівши в їх магістрати в ратуші, старшина козацька орудує їх війтами, бур­мистрами і райцями, як чортяка грішними душами; назви розпорядчих документів (універсал - розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини (ВТССУМ). Мусив Тетеря присилати Шрамові універсал на полковництво.

Описуючи помешкання панських, селянських та культових споруд, П.Куліш використовує архітектурно-будівельну термінолексику. Гонтова криша височенна, у два п'ятра (поверхи - Л.О.), а в криші вікна повироблювані, і різаною мережкою скрізь гарно облямовані. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверх комина вертиться по вітру залізний півень. Панський будинок був. А вже хто був [у Києві], то знає ту високу з дзигарками дзвіницю, муровану кругом ограду, ту п'ятиголову пишно, з переднього лиця, розмальовану церкву, тії високії камяниці по боках.

Широко представлена в романі біологічна термінолексика (назви рослин, тварин птахів тощо). Її автор використовує здебільшого у порівняннях, описуючи дійових осіб. П'ятеро їх стояло, як п'ятеро сивих волохатих голубів, похиливши тяжкі від дум голови; Люд убиравсь пишно та красно, як мак у городі; Тілько княгиня як та плакуча береза, що клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу; Поглядали на Лесю, як вовки на ягницю; Запорожці перекликалися через дорогу, як хижії орли; Леся почервоніла, да аж нахилилась, як повна квітка в траві.

Термінологічна лексика козацької доби, використана в романі, неоднорідна за походженням. Поряд зі слов'янською лексикою (плуг, пивовар, кравець, швец, коваль та ін.) широко представлені запози­чення з європейських і тюркських мов. XVI - середина XVII ст. відзначається помітним польським упливом на українську мову. Крім прямих запозичень, польська мова стає мовою-посередником для запозичення з інших європейських мов. Особливо це помітно після Кревської унії, коли Україна потрапляє під владу польських феодалів та поширенням у XV-XVI ст. на українських землях їхнього військового устрою [6, с. 60]. До польських запозичень відносимо лексеми: лицар (польське rycerz), ротмістр (польське rotmistrz) - офіцерський чин у кавалерії, бурмистр (польське burmistrz) - найвищий міський урядник у містах з магдебурзьким правом [ЕСУМ, т. І, с. 303] та ін. Через посередництво польської до української мови ввійшли лексеми: війт - голова міського суду з середньоверхньонімецької мови [ЕСУМ, т. І, с. 397]; лексема гетьман (виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від XVII ст. до 1764 р. - начальник козацького війська та верховний правитель України) потрапила в українську мову через польську hetman з німецької Hauptmann - начальник, у XVI ст. - ватажок козацького війська [ЕСУМ, т. І, с. 502]. З італійської за польським посередництвом запозичено лексему жупан - старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти [ВТССУМ]; кармазин - червоне сукно, одяг з такого сукна.

Чимало термінологічної лексики до української мови в різні історичні періоди потрапило з тюркських мов: джура, чура - військовий слуга; зброєносець у козацької старшини в Україні у XV^XV!!! ст.; бунчук (в перекладі означає "турецький прапорець"), спис із кінським хвостом, в українській мові вживалася зі значенням "булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою-китицею з кінського волосу"; в Україні - ознака влади гетьманів. Термін бунчук засвідчений у всіх слов'янських мовах, порівняй: біл., болг. бунчук, п. bunczuk), ч. buncuk - турецька військова емблема [ЕСУМ, т. І, с. 296]; осаул - офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії; виборна службова особа [ЕСУМ, т. IV, с. 217]; отаман - ватажок козацького війська, запозичене з кримсько-татарської мови, що в перекладі означає "великий батько, найстарший" [ЕСУМ, т. IV, с. 231].

За даними "Енциклопедії українознавства" [т. ІІІ, с. 1067] слово козак уперше зустрічається в словниках половецької мови з середини ХІІІ ст. на позначення поняття "озброєні люди, які займалися охоронною службою в пограничних місцевостях". В Україні в XV—XVI11 ст. - "вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників. Це давнє запозичення з тюркських мов, яке з різними значеннями прижилося у всіх слов'янських мовах [ЕСУМ, т. ІІ, с. 495-496]. На українському мовному ґрунті від запозичених термінів утворилася низка похідних слів, напр., козак - козацтво, козарлюга, козацьке військо тощо; гетьман - гетьманство, гетьманування, гетьманувати та ін.

Використання різноманітної термінологічної лексики свідчить про високий інтелект автора, його добру обізнаність з історичними матеріалами козаччини, побутом козаків, знання європейських мов. Значна кількість термінів, використаних у романі, перебуває у пасивному лексичному складі української мови, серед них: гайдуки, кварцяне військо, ридван, мисюрка та ін. Художній світ "Чорної ради" відбиває Кулішеве розуміння історії України і його погляди на перспективу. Через мовні засоби письменник виражає своє ставлення до козацької доби. "Запорожжє перше було гніздом лицарства козацького, а тепер виводить хижих вовків та лисиць".

Література

Симоненко Л. О. Біологічна термінологія: формування та функціонування / Л. О. Симоненко. - Умань, 2006. - 104 с.

Огієнко І. Історія української літературної мови / І. Огієнко. - К., 1995. - 293 с.

Драгоманов Д. Листи на Наддніпрянську Україну / Д. Драгоманов. - К., 1917. - 123 с.

Панько П. І. Українське термінознавство / П. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. - Львів, 1994. - 214 с.

Нахлік Є. К. Передмова / Є. К. Нахлік // Куліш Пантелеймон. Твори : в 2 т. / П. Куліш. - [2-ге вид.]. - К., 1998.

Т. І. - 1998.

Туровська Л. В. Військові звання та посади в Україні. Історико-генетичний аспект вивчення української військової термінології / Л. В. Туровська. - К., 2005. - 158 с.

Куліш П. Чорна рада / П. Куліш. - К., 1990. - 254 с.

Умовні скорочення

ВУТСУМ - Великий тлумачний словник української мови. - К. ; Ірпінь, 2001.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови : в 6 т. - К., 1982. - 2006.