[Ред.]Загальна характеристика

Галактики — надзвичайно далекі об'єкти, відстань до найближчих із них вимірюють у мегапарсеках, а до далеких — в одиницяхчервоного зсуву z. Саме через віддаленість побачити неозброєним оком на небі можна лише три з них: туманність Андромеди (у північній півкулі) та Великі і Малі Магелланові Хмари (у південній). Виділити у зображеннях галактик окремі зорі не вдавалося аж до початку XX століття. До початку 1990-х років налічувалося не більше 30 галактик, в яких вдалося побачити окремі зірки, і всі вони входили до Місцевої групи. Після запуску космічного телескопа «Хаббл» та введення в дію 10-метрових наземних телескопів кількість галактик, в яких вдалося розрізнити окремі зірки, стрімко зросла.

Галактики відзначаються різноманітністю: серед них можна виділити кулясті еліптичні галактики, дискові спіральні галактики,галактики з перемичкою (баром), карликові, неправильні тощо. Найважливішим параметром галактик вважають їх масу. Вона може бути в межах від 10⁵ до 10¹³ мас Сонця^[9] (для порівняння: маса нашої Галактики — 3×10¹² мас Сонця. Діаметр галактик — від 5 до 50 кілопарсек (приблизно від 16 тисяч до 160 тисяч світлових років) (діаметр нашого Чумацького шляху — близько 30 кілопарсек або 100 тисяч світлових років).

Однією з невирішених проблем будови галактик є темна матерія, що виявляє себе лише в гравітаційній взаємодії. Вона може складати до 90% від загальної маси галактики, а може бути і цілком відсутня, як у карликових галактиках^[10].

У просторі галактики розподілено нерівномірно: на одних ділянках можна виявити цілу групу близьких галактик, а на інших можна не виявити жодної, навіть найменшої галактики (такі ділянки називають войдами). Точна кількість галактик у спостережуваній частині Всесвіту невідома, але, швидше за все, їх близько 10^11[8].

[Ред.]Класифікація

Детальніше у статті Класифікація Габбла

За морфологічними ознаками галактики поділяють на чотири типи:

• еліптичні (E), 13%

• лінзоподібні (SO), 22%

• спіральні (S) 61%

• неправильні (Ir) 4%

У межах кожного типу є детальніша класифікація. Невелика кількість галактик має унікальну морфологію, що не дає змоги визначити їхню належність до жодного з перелічених типів. Такі галактики називають пекулярними.

Спіральні галактики типу Чумацького Шляху плоскі за формою, у центрі розташовано старі зорі, оточені молодими зірками, зібраними в спіральні рукави. Рукави спіральних галактик містять газ і пил, з яких формуються нові зорі. Еліптичні галактики складаються зі старих зір і дуже невеликої кількості газу. Це найбільші галактики^{[Джерело?]}, що містять понад трильйон зір.

Випромінювання переважної більшості галактик є тепловим і зумовлене світністю зір. Проте ядра деяких галактик є потужними джерелами нетеплового випромінювання. Більшість учених дотримується погляду, що активність ядер галактик усіх типів є наслідком єдиного механізму — акреції на компактний масивний об'єкт, можливо, чорну діру^[11].