[Ред.]Супутники Галактики

Наша Галактика, як гігантська зоряна система логічно, що повинна мати й супутники. Серед них найбільш відомі це карликові галактики, зоряні потоки та кулясті скупчення:

• Велика Магелланова Хмара

• Мала Магелланова Хмара

• Карликова галактика Великий Пес

• Потік Стрільця

• Потік Хелмі^[22]

• кулясте скупчення NGC 5466

[Ред.]Положення Сонця у Галактиці

Згідно останніх наукових оцінок, відстань від Сонця до галактичного центру, складає 26 000 ± 1 400 світлових років^{[Джерело?]}, в той час як згідно попередніх оцінок наша зоря знаходиться на відстані біля 35 000 світових років від центральної перемички^{[Джерело?]}. Це означає, що Сонце розташовано ближче до краю диску, ніж до його центру. Разом з іншими зорями Сонце обертається навколо центра Галактики зі швидкістю 220—240 км/с^[23], роблячи один оберт приблизно за 200 млн. років. Таким чином, за весь час існування Земляоблетіла навколо центра Галактики не більше 30 разів.

В околицях Сонця вдається відстежити ділянки двох спіральних рукавів, які віддалені від нас приблизно на 3 тис. світлових років. За сузір'ями, де знаходяться ці ділянки, їм дали назву рукав Стрільця та рукав Персея. Сонце розташовано майже посередині між цими спіральними гілками. Але порівняно близько від нас (за галактичними мірками), у сузір'ї Оріона, проходить ще один, не дуже яскраво виражений рукав — рукав Оріона, який вважається відгалуженням одного з основних спіральних рукавів Галактики.

Швидкість обертання Сонця навколо центру Галактики майже збігається зі швидкістю хвилі ущільнення цього району Галактики, що формує спіральний рукав. Така ситуація загалом є нетиповою для Галактики: спіральні рукави обертаються з постійною кутовою швидкістю, як шпиці в колесах, а рух зірок йде за іншою закономірністю^[24], тому майже все зоряне населення диску то потрапляє всередину спірального рукава, то випадає з нього. Єдине місце, де швидкості зірок та спіральних рукавів збігаються — це так званекоротаційне коло, і саме на ньому розташоване Сонце.

Для Землі ця обставина надзвичайно важлива, оскільки у спіральних рукавах відбуваються бурхливі процеси, що породжують потужне випромінювання, яке є згубним для всього живого. І ніяка атмосфера не змогла б від нього захистити. Але наша планетаіснує у порівняно спокійному місці Галактики та на протязі сотен мільйонів (або й мільярдів) років не піддавалась впливу цих космічних катаклізмів. Можливо саме тому на Землі змогло народитися та зберегтися життя.

[Ред.]Зіткнення з галактикою Андромеди у майбутньому

Детальніше: Зіткнення галактик Чумацький Шлях і Туманність Андромеди

За допомогою комп'ютерного моделювання, фахівці з Гарвардського-Смітсонського Центру Астрофізики зробили висновок, що наша галактика та галактика Андромеди, які наближаються одна до одної зі швидкістю біля 500 тисяч км/год, врешті-решт об'єднаються. Це станеться приблизно через 2 мільярди років.

26Міжзоряне середовище

- речовина, що існує в просторі між зоряними системами в межах галактики, до якої входять гази вмолекулярній, атомній або іонізовній формі, пил та космічні промені й електромагнітне та інші поля. За межами галактик міжзоряне середовище поступово переходить у міжгалактичне середовище.

Речовина міжзоряного середовища може перебувати в різних фазах, в залежності від того, наскільки вона іонізована, від її молекулярного або атомного складу, густини, термператури та магнітних полів. Різні термодинамічні фази перебувають у грубій рівновазі.

У всіх фазах речовина міжзоряного середовища надзвичайно розріджена. Навіть у холодних, насичених областях концентрація атомів у ній може сягати 10⁶ на см⁻³. У гарячих розріджених областях, де речовина здебільшого іонізована, її густина може бути 10⁻⁴см⁻³.

99 % речовини міжзоряного середовища перебуває в формі газу і тільки 1 % складають порошинки. За хімічним складом газ міжзоряного середовища на 89 % складається з атомів Гідрогену і на 9 % з атомів Гелію. Решту 2 % - це атоми важчих хімічних елементів, які на жаргоні астрофізиків називаються металами.