- •2. Характеристика поняття «норма літературної мови». Типи літературних норм.
- •8. Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфери їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
- •9. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •10. Характеристика офіційно-ділового стилю. Лексичні особливості (кліше, уживання слів іншомовного походження, плеоназм).
- •12. На синтактичному рівні точність, нейтральність, стандартизованість забезпечується:
- •13. Мовні особливості офіційно-діловий стиль
- •14. Документ як основний вид одс. Реквізити
- •16.Заява як контрактово-кадровий документ
- •17. Основні реквізити та правила оформлення резюме, характеристики
- •18. Термін, його ознаки. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •19. Способи творення термінів. Правила використовування українських термінів. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.
- •20. Морфологічні мовні засоби наукового стилю
- •21. Характеристика лексичного рівня наукового стилю
- •22.Синтаксис наукового мовлення
- •23.Мовні особливості наукової праці
- •24.Анотування та реферування наукових текстів
- •25.Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату
- •26. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •27. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •28. Правила оформлювання наукової роботи курсової кваліфікаційної
- •29. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Науковий етикет.
- •Функції спілкування
- •38.Мистецтво аргументації
- •39.Мистецтво аргументації
9. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
Поняття "професійна мова" охоплює три функціональні різновиди літературної мови - офіційно-діловий, науковий, розмовний.
Науковий і діловий стилі майже не допускають уживання художніх засобів мовлення, звуконаслідування слів, вигуків, питальних та окличних речень та ін. Для цих стилів характерні спільні метатекстові одиниці, за допомоги яких можна: наголосити на чомусь важливому; пояснити, уточнити, виділити щось; вказати на порядок думок і їх зв'язок, послідовність викладу; висловити впевненість або невпевненість; узагальнити, зробити висновок (узагальнюючи, є підстави стверджувати; із сказаного випливає; з огляду на важливість (авторитетність)); зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину (умову) і наслідки; зробити критичний аналіз відомого або бажаного. Професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, службової довідки, листа, виступу. Для забезпечення комунікативної досконалості мовлення (точності та логічності викладу і їхнього обов'язкового складника - мовної унормованості) кожний фахівець має доцільно послуговуватися мовними засобами різних рівнів. Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. І тут на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема його різновид - розмовно-професійний.
10. Характеристика офіційно-ділового стилю. Лексичні особливості (кліше, уживання слів іншомовного походження, плеоназм).
Підстилі: дипломатичний, юридичний, канцелярсько-діловий. Головне призначення — регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях. Головні ознаки офіційно-ділового стилю: регулювально-імперативний характер, документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту. Для офіційно-ділового стилю, як і наукового, характерні точність, однозначність, логічність викладу змісту, вони мають забезпечувати дотримання адресатами правових норм, їх волевиявлення, містити в собі наказовість і розпорядність.
Найважливіші ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, які мають певну черговість; наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів - широке вживання готових словесних конструкцій (наприклад, у зв'язку, відповідно до) Мовне кліше — це мовний стереотип, готовий зворот, що вживається в текстах офіційно-ділового стилю. Наприклад: з метою підвищення якості продукції. Часта повторюваність форм, зворотів, конструкцій як результат прагнення до однотипності; лексика здебільшого нейтральна, слова вживаються в прямому значенні; часте вживання словосполучень з дієсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості постійності дії. Найхарактерніші речення — прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо. Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком. Вживання запозичених слів викликається необхідністю, але вибираючи між синонімами, один з яких – укр., а інший - запозичений, необхідно насамперед визначити, істотна чи смислова різниця між ними. Якщо іноземний синонім має відтінки значення, які важливі для вашого тексту і відсутні в укр. слова, вибір на користь запозиченого варіанту виправданий. Плеоназм - використання надлишкових, непотрібних з точки зору змісту слів. Наприклад: тонкий нюанс - іменник "нюанс" утворено від фр. nuance-тон, тонке відмінність; головна суть - "суть" - це і є головне. Тавтологія: користь від використання чого-небудь; слід враховувати наступні фактори; адресувати на адресу та ін. Ці словосполучення треба замінити іншими: "користь від застосування чого-небудь", "необхідно враховувати наступні фактори", "направити в адресу ".
11. Із морфологічних засобів офіційно-ділового стилю найхарактернішими є:
перевага імені над дієсловом;
широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах, викликане прагненням до об’єктивності та узагальнення;
перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями дієслів та віддієслівними іменниками у певні періоди — періоди посилення регламентації, у конкретних жанрах як вияв імперативності;
часте використання відіменних прийменників у реалізації стандарту;
мінімальне застосування прислівників, особових займенників, вигуків, часток.