1. (4) Методологічні основи ландшафтної екології

Методологічні основи включають:

1) філософський базис;

2) теоретичні положення;

3) об'єкт і предмет дослідження.

Філософський базис ландшафтних наук – це діалектичний матеріалізм (діамат), оскільки використовуються такі категорії як частина і ціле, зв'язок, взаємозв'язок, взаємодія, простір і час, розвиток (еволюція) і ін.

Крім того, використовуються основні положення теорії пізнання (онтологія і гносеологія) і теорія логіки.

Теоретичні положення:

1. Нієф (Neef) – географічна субстанція не існує поза простором і часом.

Геттнер – хорологічна концепція (досліджуватися повинне лише місцезнаходження об'єкту).

2. Всі географічні об'єкти на Землі повинні підкорятися основним загальнопланетарним закономірностям (зональність, провінціальність, висотна поясність).

3. Про цілісність географічних об'єктів, які створюють геосистеми.

4. Географічна оболонка (і ландшафтна сфера як її частина) володіє властивостями континуальності (безперервності) і дискретності (преривності).

Об'єкт – це щось реальне існує незалежно від нас.

Предмет – це особливість об'єкту, яка вивчається наукою на певному етапі її розвитку.

Згідно Ф.Н.Мількову об'єкт ландшафтних наук – ландшафтна сфера і її структурні підрозділи.

Предмет (мінливий з часом):

- єдина класифікація ландшафтів;

- дослідження генезису, динаміки і еволюції ландшафту;

- вивчення законів взаємодії природних і техногенних об'єктів.

2. Співвідношення понять „фація“ і „геохімічна ячейка“

Нині з'ясовано, що ці поняття не синонімічні.

Територія, яка характеризується особливим геохімічним режимом (однотипним) називається геохімічна ячейка.

Геохімічна ячейка – це елементарна одиниця геохімічного комплексу (виділяється по однотипності геохімічного режиму) трьох основних типів: елювіальні, напівгідроморфні, гідроморфні.

Фація – елементарна одиниця ландшафту; кордони фації і геохімічної ячейки не завжди збігаються.

3. Сільськогосподарські ландшафти

Два основні типи: 1) Польовий; 2) Пасовищний.

Польовий – щороку перепахування ґрунтів, внесення хімікатів, повне знищення фітоценозів.

Основні зміни природних компонентів:

1) зміни в рослинному і тваринному світі за рахунок зміни місця існування, відбувається гомогенізація рослинного покриву (спрощення видового складу);

2) зміни водного балансу і мікроклімату. Приклад, первинний лес затримує до 70% опадів, швидкість просочування в лесу в 2-3 рази більша.

Рівень ґрунтових вод в антропогенних ландшафтах знижується, амплітуда може досягати 30 м, зміни мікроклімату за рахунок зміни складових радіаційного і теплового балансу. При посівах особливий мікроклімат. Приклад, в північних регіонах посів високостеблових рослин веде до підвищення температури на 2-3 градуси, добова амплітуда до 10 градусів; за вегетаційний період накопичення температур 100-200 градусів; в результаті спостерігається зсув зонального кордону на південь на 200 км.;

3) зміна біологічного круговороту - в природному ландшафті спостерігається акумуляція відмерлої речовини в ґрунті. При польовій дії частина речовини вилучається що веде до збіднення ґрунту. Без певних меліоративних заходів виснаження ґрунту можливе приблизно за 100 років.

Крім того, шкідлива роль монокультурного виробництва. У польовому ландшафті в грунт поступає на 42% менше речовини, ніж в природному стані;

4) зміна ґрунтів - при розорюванні порушення структури, посилення мінералізації, зменшення гумусу на 0,25-0,5 т/га в рік. Приклад, при розорюванні в дерново-підзолистих ґрунтах відбувається посилення дернового процесу і уповільнення підзолистого.

В цілому розорювання веде до збільшення гумусного шару на 4-5 см, але вміст гумусу на початку зменшується, а потім при правильній обробці може збільшуватися.

З'являються водно-ерозійні процеси і дефляція. Водна ерозія виявляється на території з ухилом 1,5^○ і більше. В світі ерозією знищено 2 млрд. га землі, тобто 27% всіх земель світу, що розорюються.

Згідно вченим МГУ ерозійно-дефляційні процеси мають зональний характер:

• зони тундри – слабкий розвиток;

• ліс, лісостеп – майже відсутній;

• степ – середній розвиток;

• пустелі напівпустелі – переважно дефляція, менше ерозія.

5) зміна (збільшення) твердого стоку і зміна хімічного складу поверхневих вод. Каламутність річок до лісостепу 50 г/м³, а вже в степу150 г/м³. Забруднення водоймищ, часто евтрофікація (накопичення органічної речовини).

6) вплив хімізації (внесення пестицидів і отрутохімікатів). В світі більше 1000 видів хімпрепаратів, щорік розпилюється 4 млн. тонн на площу 4 млрд. га. Для Європи середні цифри 3 кг/га; максимум для Японії 11 кг/га - що призводить до забруднення ґрунтів. Згідно М.А. Глазовської, швидкість розкладання пестицидів має зональний характер. У районах низьких температур швидкість розкладання нижча, ніж в районах високих температур, крім того, вологість ґрунту збільшує токсичність пестицидів в 10 разів; ґрунти багаті гумусом ведуть до накопичення (акумуляція) пестицидів.

Зрошування, пов'язане з ним вторинне засолення, підтоплення і тому подібне.

Пасовищні – випас впливає на рослинний покрив

1. Високотравні, тінелюбиві злакові випадають із складу в першу чергу. Велика рогата худоба знищує траву з кислою реакцією і м'які сорти; коні - жорсткі і запашні; кози і вівці – галофіти з різким запахом.

2. Витоптування і ущільнення ґрунту, збільшення слитності ґрунту часто веде до вторинного засолення.