5. Готи і гуни на українських землях. Археологічні пам’ятки цих кочових народів.

Маршрути туристських подорожей охоплюють відвідування і ознайомлення з пам'ятками історії і пам'ятними місцями. Відповідно до Закону про охорону і використання пам'ятників історії і культури ці об'єкти є загальнонаціональним надбанням і повинні слугувати меті розвитку науки, народної освіти і культури, ідейного, інтернаціонального й естетичного виховання.

Види пам'яток історії і культури

До них належать: 1) пам'ятки історії (будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з важливими історичними подіями, розвитком суспільства і держави, науки і техніки, культури і побуту народів, із життям відомих політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва);

2) пам'ятки мистецтва (твори монументального, образотворчого декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва);

3) пам'ятки архітектури і містобудування (споруди суспільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, рештки давніх планувань і забудов міст та інших населених пунктів);

4) пам'ятки археології (городища, кургани, рештки давніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, доріг, місця поховання, кам'яні відбитки, наскельні зображення, старовинні предмети).

До пам'яток історії і культури залежно від конкретних обставин можуть належати й інші об'єкти, які мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Правила відвідування і ознайомлення з пам'ятками історії і культури

Оглядаючи пам'ятки історії і культури, необхідно виявляти високу свідомість, дотримуватись чистоти, тиші і порядку. Неподалік від пам'ятних місць не можна установлювати туристський бівак, проводити гучні зльоти, ігри, робити на пам'ятниках написи.

Пам'ятки (у т. ч. різні споруди, пам'ятні місця, окремі предмети) можуть перебувати у власності державних, кооперативних і громадських організацій, а також в особистій власності окремих громадян. Водночас продаж, дарування або відчуження пам'яток історії і культури дозволяється за обовязкового попереднього погодження із державними органами пам'яток. Тому присвоєння або самовільне передавання навіть для поповнення експозиції музею туристського клубу предметів, що мають історичну або художню цінність, недопустиме.

Збирання старовинних документальних пам'яток, творів давнього живопису і декоративно-ужиткового мистецтва можливе лише за наявності спеціальних дозволів, отриманих через архівні органи та органи міністерства культури. Туристам заборонено своїми діями змінювати навколишнє природне середовище, ландшафт, які є єдиним цілим із архітектурними пам'ятками.

Самодіяльні розкопки і проведення розвідок археологічних пам'яток можна здійснювати лише за спеціальними дозволами (відкритими листами).

Розвідка та облік пам'яток історії і культури

У процесі подорожі туристи можуть виявляти невідомі фахівцям пам'ятки історії та культури. В умовах туристського походу найчастіше це невеликі споруди: будівлі, історичні хутори, лісові замки, партизанські землянки, старі загати, млини, штольні, комори тощо.

У поході доцільно організувати опитування місцевого населення для виявлення в нього предметів старовини, творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, колекцій, рідкісних друкованих видань та інших предметів і документів, які відповідають статусу історичних і культурних пам'яток. При цьому нововиявлені об'єкти, які можуть мати історичну, наукову, художню цінність, до з'ясування питання про їх державний облік як пам'яток історії і культури підлягають реєстрації.

Туристським групам, які хочуть взяти участь у пошуках старожитностей, необхідно заздалегідь проконсультуватися у місцевих відділеннях Товариства охорони пам'яток історії і культури. За необхідності можна отримати консультацію у провідних науково-дослідних організаціях: Інституті історії і археології Академії наук України, Міністерства культури і туризму України. Під час пошуку пам'яток туристи повинні користуватись спеціальною формою опису (паспортом на пам'ятку). За його відсутності, щоб зареєструвати об'єкт, можна обмежитись фотографіями або замальовками з найхарактерніших точок із зображенням загального вигляду і коротким описом пам'ятки, де вказано її стан, сучасне використання. У цих документах мають бути вміщені відомості про особу, яка віднайшла пам'ятку, а також про місцевих жителів, із чиїх слів був описаний об'єкт.