
- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна
- •3. Трипільська Культура
- •4. Формування державотворчих традицій: кіммерійці, скіфи, сармати
- •5. Готи і гуни на українських землях. Археологічні пам’ятки цих кочових народів.
- •6. Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї: причини колонізації, політичний устрій та соціально-економічний розвиток, історична доля
- •8.Походження слов'ян та їх розселення на території України
- •9.Теорії походження Київської Русі
- •12. Християнізація Київської Русі та її значення.
- •13.Піднесення та розквіт Київської Русі
- •14. Політична децентралізація Київської Русі.
- •15. Кочові народи і Русь: хозари, печеніги, половці, монголо-татари.
- •17. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •18. Галицько-Волинське князівство та його роль в збережені української державності.
- •19. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •21. Унії Литви та Польщі та їх наслідки для українських земель.
- •22. Соціально-економічний та політичний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої.
- •24. Створення Кримського ханства та його експансія на українські землі.
- •25. Передумови, причини та джерела формування українського козацтва. Теорії походження козацтва.
- •26. Реєстрове козацтво: історія формування, права та привілеї, відносини з низовим козацтвом.
- •27. Релігійні процеси на українських землях під владою Речі Посполитої. Берестейська унія 1596 року та її значення в історії України..
- •28. Запорозька Січ та її роль в суспільно-політичній історії України.
- •29. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок і татар (XV- XVII ст.).
- •30. Політика п. Конашевича-Сагайдачного
- •31. Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої третини XVII ст.).
- •32. Причини, характер, рушійні сили та періодизація Української національної революції в Україні середини XVII ст.
- •33. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 - серпень 1657 рр.).
- •34. Формування української державності в ході національної революції XVII ст.
- •35. Політико-правовий зміст Переяславської ради 1654 р.
- •36. Постать б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.
- •37. Доба Руїни і втрата територіальної цілісності України наприкінці XVII ст.
- •38. Політичний курс гетьмана і.Виговського.
- •39. Гетьманування п.Дорошенко.
- •40. Українське питання в міждержавних договорах другої половини хvii ст. Геополітичні зміни в Україні.
- •41. Історичний портрет гетьмана і.Мазепи. Оцінки його діяльності і науковій літературі.
- •Наукові підходи щодо вивчення конституції пилипа орлика
- •2. Передумови виникнення конституції п.Орлика
- •3. Конституція: історія, поняття, функції. Місце конституції п.Орлика серед інших конституцій
- •44. Гетьманування "останніх мазепинців" п.Полуботка та д.Апостола.
- •45. Українська політика Катерини іі. Скасування гетьманства.
- •46. Ліквідація Запорозької Січі та доля запорозького козацтва.
- •47. Національно-визвольний та антифеодальний рух на Правобережжі в другій половині XVIII ст.
5. Готи і гуни на українських землях. Археологічні пам’ятки цих кочових народів.
Маршрути туристських подорожей охоплюють відвідування і ознайомлення з пам'ятками історії і пам'ятними місцями. Відповідно до Закону про охорону і використання пам'ятників історії і культури ці об'єкти є загальнонаціональним надбанням і повинні слугувати меті розвитку науки, народної освіти і культури, ідейного, інтернаціонального й естетичного виховання.
Види пам'яток історії і культури
До них належать: 1) пам'ятки історії (будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з важливими історичними подіями, розвитком суспільства і держави, науки і техніки, культури і побуту народів, із життям відомих політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва);
2) пам'ятки мистецтва (твори монументального, образотворчого декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва);
3) пам'ятки архітектури і містобудування (споруди суспільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, рештки давніх планувань і забудов міст та інших населених пунктів);
4) пам'ятки археології (городища, кургани, рештки давніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, доріг, місця поховання, кам'яні відбитки, наскельні зображення, старовинні предмети).
До пам'яток історії і культури залежно від конкретних обставин можуть належати й інші об'єкти, які мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.
Правила відвідування і ознайомлення з пам'ятками історії і культури
Оглядаючи пам'ятки історії і культури, необхідно виявляти високу свідомість, дотримуватись чистоти, тиші і порядку. Неподалік від пам'ятних місць не можна установлювати туристський бівак, проводити гучні зльоти, ігри, робити на пам'ятниках написи.
Пам'ятки (у т. ч. різні споруди, пам'ятні місця, окремі предмети) можуть перебувати у власності державних, кооперативних і громадських організацій, а також в особистій власності окремих громадян. Водночас продаж, дарування або відчуження пам'яток історії і культури дозволяється за обовязкового попереднього погодження із державними органами пам'яток. Тому присвоєння або самовільне передавання навіть для поповнення експозиції музею туристського клубу предметів, що мають історичну або художню цінність, недопустиме.
Збирання старовинних документальних пам'яток, творів давнього живопису і декоративно-ужиткового мистецтва можливе лише за наявності спеціальних дозволів, отриманих через архівні органи та органи міністерства культури. Туристам заборонено своїми діями змінювати навколишнє природне середовище, ландшафт, які є єдиним цілим із архітектурними пам'ятками.
Самодіяльні розкопки і проведення розвідок археологічних пам'яток можна здійснювати лише за спеціальними дозволами (відкритими листами).
Розвідка та облік пам'яток історії і культури
У процесі подорожі туристи можуть виявляти невідомі фахівцям пам'ятки історії та культури. В умовах туристського походу найчастіше це невеликі споруди: будівлі, історичні хутори, лісові замки, партизанські землянки, старі загати, млини, штольні, комори тощо.
У поході доцільно організувати опитування місцевого населення для виявлення в нього предметів старовини, творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, колекцій, рідкісних друкованих видань та інших предметів і документів, які відповідають статусу історичних і культурних пам'яток. При цьому нововиявлені об'єкти, які можуть мати історичну, наукову, художню цінність, до з'ясування питання про їх державний облік як пам'яток історії і культури підлягають реєстрації.
Туристським групам, які хочуть взяти участь у пошуках старожитностей, необхідно заздалегідь проконсультуватися у місцевих відділеннях Товариства охорони пам'яток історії і культури. За необхідності можна отримати консультацію у провідних науково-дослідних організаціях: Інституті історії і археології Академії наук України, Міністерства культури і туризму України. Під час пошуку пам'яток туристи повинні користуватись спеціальною формою опису (паспортом на пам'ятку). За його відсутності, щоб зареєструвати об'єкт, можна обмежитись фотографіями або замальовками з найхарактерніших точок із зображенням загального вигляду і коротким описом пам'ятки, де вказано її стан, сучасне використання. У цих документах мають бути вміщені відомості про особу, яка віднайшла пам'ятку, а також про місцевих жителів, із чиїх слів був описаний об'єкт.