- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна
- •3. Трипільська Культура
- •4. Формування державотворчих традицій: кіммерійці, скіфи, сармати
- •5. Готи і гуни на українських землях. Археологічні пам’ятки цих кочових народів.
- •6. Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї: причини колонізації, політичний устрій та соціально-економічний розвиток, історична доля
- •8.Походження слов'ян та їх розселення на території України
- •9.Теорії походження Київської Русі
- •12. Християнізація Київської Русі та її значення.
- •13.Піднесення та розквіт Київської Русі
- •14. Політична децентралізація Київської Русі.
- •15. Кочові народи і Русь: хозари, печеніги, половці, монголо-татари.
- •17. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •18. Галицько-Волинське князівство та його роль в збережені української державності.
- •19. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •21. Унії Литви та Польщі та їх наслідки для українських земель.
- •22. Соціально-економічний та політичний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої.
- •24. Створення Кримського ханства та його експансія на українські землі.
- •25. Передумови, причини та джерела формування українського козацтва. Теорії походження козацтва.
- •26. Реєстрове козацтво: історія формування, права та привілеї, відносини з низовим козацтвом.
- •27. Релігійні процеси на українських землях під владою Речі Посполитої. Берестейська унія 1596 року та її значення в історії України..
- •28. Запорозька Січ та її роль в суспільно-політичній історії України.
- •29. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок і татар (XV- XVII ст.).
- •30. Політика п. Конашевича-Сагайдачного
- •31. Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої третини XVII ст.).
- •32. Причини, характер, рушійні сили та періодизація Української національної революції в Україні середини XVII ст.
- •33. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 - серпень 1657 рр.).
- •34. Формування української державності в ході національної революції XVII ст.
- •35. Політико-правовий зміст Переяславської ради 1654 р.
- •36. Постать б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.
- •37. Доба Руїни і втрата територіальної цілісності України наприкінці XVII ст.
- •38. Політичний курс гетьмана і.Виговського.
- •39. Гетьманування п.Дорошенко.
- •40. Українське питання в міждержавних договорах другої половини хvii ст. Геополітичні зміни в Україні.
- •41. Історичний портрет гетьмана і.Мазепи. Оцінки його діяльності і науковій літературі.
- •Наукові підходи щодо вивчення конституції пилипа орлика
- •2. Передумови виникнення конституції п.Орлика
- •3. Конституція: історія, поняття, функції. Місце конституції п.Орлика серед інших конституцій
- •44. Гетьманування "останніх мазепинців" п.Полуботка та д.Апостола.
- •45. Українська політика Катерини іі. Скасування гетьманства.
- •46. Ліквідація Запорозької Січі та доля запорозького козацтва.
- •47. Національно-визвольний та антифеодальний рух на Правобережжі в другій половині XVIII ст.
3. Трипільська Культура
В III тисячолітті до н.е. на території Правобережної України, на теренових просторах від Дніпра до Дунаю була поширена культура, яка вперше була відкрита наприкінці XIX ст. археологом В. Хвойкою на середньому Дніпрі у районі м. Трипілля і відтоді ввійшла в науковий обіг під назвою трипільської.Трипільська культура була поширена на правобережній Україні, від Дніпра до Дунаю, її виявлено також і на лівобережній Україні, але поки що тільки в окремих пунктах.Форма селищ. Одне з поселень трипільських часів (на урочищі Коломийщина, біля села Халеп'я, у районі м. Трипілля) розкопано повністю. Як показали розкопки, властивою особливістю селища трипільських часів було те, що житла в цьому селищі були розташовані по колу. Отже, середина селища становила вільну, незабудовану площу. Це був майдан, який слід припускати, був для розташування великої рогатої худоби. Доводиться гадати, що стадо заганялось на цей майдан і тут в колі (замкненому житлами) худоба знаходила собі безпеку і охорону від нападів диких тварин. Етнографічні дані вказують, що такий спосіб побудови селищ, з житлами, розташованими по колу і майданом-загоном для худоби у середині, є характерний для скотарських народів. Він трапляється ще й нині у південноафриканських народів (селище-загін; село-крааль).
Житла. Техніка будівництва. У згаданому селищі, яке розкопано на Коломийщині, було біля 30 жител, житла - великі (до 4-5 м у ширину і до 15-20 м у довжину). Українська селянська хата - це піч з добудованим до печі простором, що охоплює піл (місце для спання), який прилягає до печі та стіл поставлений на площі, де порається господиня. Ця хата - однопокоєва або двопокоєва, розподілена сіньми. Також для трипільських часів мають місце хати багатопокоєв. Хата має чотири покої (кімнати-камери), відокремлені один від одного дерев'яними перегородками; в кожному покої піч або груба з колопічними підвищеннями (лежанками), місцями для спання. Іноді у покої розташовували дві печі. Трипільську хату будували з брусів, поставлених сторч і обмазаних ззовні, і зсередини грубим шаром глини. На півдні (Уманьщині), де бракувало дерева, хату будовали, як і нині, із саманну. Моделі трипільських хат знайдені під час розкопок, вказують, що хати розмальовувалися, як ззовні, так із середини. Цей звичай, як відомо, зберігся й до наших часів, але слід зазначити, що у III тисячолітті до н.е., трипільці малювали свої хати естетично досконаліше й далеко барвистіше.
Родинний лад. Багатипокоєвість трипільського житла, його поділ на кілька покоїв, більший його розмір за новітню селянську хату, - усе це вказує, що трипільська хата була призначена для більшої родини, ніж "вузька" родина наших часів. Немає сумніву, що у трипільській хаті жили родичі, але для кожної малої родини виділялась окрема камера, окремий покій. Трипільці жили у великих хатах, але на окрему родину припадала житлова площа менша, ніж нею користується родина сучасного селянина. Родинний лад трипільців з цього погляду становить перехідний період між материнсько-родовим устроєм та батьківсько-родовим. Україна трипільських часів - суцільно хліборобська країна. З хліборобством було сполучене скотарство. Скотарство - великохудобне. Віл і корова визначали склад стада. Села були відкриті, збудовані на відкритих місцях, без топографічного пристосовування до рельєфу місцевості, який давав би природні умови для захисту. Через хліборобство, скотарство, розміщення селищ, спосіб будови помешкань, розпис будівель, печей, господарчі і народно-мистецькі традиції тощо. Україна часів трипілля була суцільно хліборобською і суцільно заселеною з великими стадами великої рогатої худоби, з численним і густим населенням, з високорозвиненим орнаментально-декоративним мистецтвом. Україна вона входила у загальне коло тодішнього культурного світу, у якому панівне місце належало країнам Месопотамії та Єгиптові, - країна, що виразно тяжіла на південь і південний схід, відповідно до тодішніх центрів світової культури. Ці центри, як сказано, були на півдні й південному сході. І В. Щербаківський мав рацію, підкреслюючи у своїй згаданій вище книзі про зв'язки українського трипілля з Месопотамією. Месопотамія так само не знала коня, як і Трипілля. "Культура на волах, стодола, ярмо", -так визначає В. Щербаківський основні риси, що пов'язують етнографічну культуру українського народу з традиціями Трипілля. Слід відзначити і відміни: хліборобство з безтяглового стало орним; худоба змінила тип: від трипільських часів, житло з багатокамерного стало однопокоєвим, родина з великої стала малою. Збереглась, затримана від часів трипілля, народно мистецька традиція розпису хат, але спосіб розпису змінив свій характер. Цей зв'язок підпорядковано законам зміни епох. Історія української культури перейшла через кілька епох. Тим-то поняття епохи як структурної цілісності є однією з вирішальних, напрямних засад у наших сучасних історіософічних концепціях і студіях.
Отже, можна казати про Трипілля, як високорозвинену культуру ефектних барв, складного орнаменту, орнаментальних прикрас, з пишною декоративністю мальованих хат, розписаних печей, фарбами розмальованого посуду. Відповідно до цього, трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки.