- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна
- •3. Трипільська Культура
- •4. Формування державотворчих традицій: кіммерійці, скіфи, сармати
- •5. Готи і гуни на українських землях. Археологічні пам’ятки цих кочових народів.
- •6. Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї: причини колонізації, політичний устрій та соціально-економічний розвиток, історична доля
- •8.Походження слов'ян та їх розселення на території України
- •9.Теорії походження Київської Русі
- •12. Християнізація Київської Русі та її значення.
- •13.Піднесення та розквіт Київської Русі
- •14. Політична децентралізація Київської Русі.
- •15. Кочові народи і Русь: хозари, печеніги, половці, монголо-татари.
- •17. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •18. Галицько-Волинське князівство та його роль в збережені української державності.
- •19. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •21. Унії Литви та Польщі та їх наслідки для українських земель.
- •22. Соціально-економічний та політичний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої.
- •24. Створення Кримського ханства та його експансія на українські землі.
- •25. Передумови, причини та джерела формування українського козацтва. Теорії походження козацтва.
- •26. Реєстрове козацтво: історія формування, права та привілеї, відносини з низовим козацтвом.
- •27. Релігійні процеси на українських землях під владою Речі Посполитої. Берестейська унія 1596 року та її значення в історії України..
- •28. Запорозька Січ та її роль в суспільно-політичній історії України.
- •29. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок і татар (XV- XVII ст.).
- •30. Політика п. Конашевича-Сагайдачного
- •31. Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої третини XVII ст.).
- •32. Причини, характер, рушійні сили та періодизація Української національної революції в Україні середини XVII ст.
- •33. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 - серпень 1657 рр.).
- •34. Формування української державності в ході національної революції XVII ст.
- •35. Політико-правовий зміст Переяславської ради 1654 р.
- •36. Постать б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.
- •37. Доба Руїни і втрата територіальної цілісності України наприкінці XVII ст.
- •38. Політичний курс гетьмана і.Виговського.
- •39. Гетьманування п.Дорошенко.
- •40. Українське питання в міждержавних договорах другої половини хvii ст. Геополітичні зміни в Україні.
- •41. Історичний портрет гетьмана і.Мазепи. Оцінки його діяльності і науковій літературі.
- •Наукові підходи щодо вивчення конституції пилипа орлика
- •2. Передумови виникнення конституції п.Орлика
- •3. Конституція: історія, поняття, функції. Місце конституції п.Орлика серед інших конституцій
- •44. Гетьманування "останніх мазепинців" п.Полуботка та д.Апостола.
- •45. Українська політика Катерини іі. Скасування гетьманства.
- •46. Ліквідація Запорозької Січі та доля запорозького козацтва.
- •47. Національно-визвольний та антифеодальний рух на Правобережжі в другій половині XVIII ст.
24. Створення Кримського ханства та його експансія на українські землі.
Середина XIV ст. стала початком розпаду Золотої Орди. Нескінченні чвари та суперечки суттєво ослабили центральну владу, посилили відцентрові тенденції в Орді. У контексті цих подій та процесів, очевидно, і слід сприймати відокремлення 1449 р. від Золотої Орди кримських татар і утворення ними своєї держави — Кримського ханства з правлячою династією Гіреїдів.
Новостворена кримсько-татарська державність була слабкою і в політичному, і в економічному плані. Постійна боротьба за владу, в основі якої лежало як протистояння претендентів на кримський престол, так і змагання місцевої знаті з централізмом, уособленням якого був хан, суттєво дестабілізувала ситуацію в країні. Не сприяло зміцненню держави і становище в економічній сфері. Достатньо сказати, що навіть на початку XVI ст. кримські татари не знали осілого землеробства і вели кочовий спосіб життя. Один із сучасників так описує характер татарського землекористування: «Землю, навіть найродючішу, вони не обробляють, задовольняючись тим, що вона сама їм приносить, тобто травою для годування худоби». Наприкінці XIV — на початку XV ст. економіка Кримського ханства розвивалась екстенсивним шляхом, в її основі лежало кочове скотарство і примітивне землеробство, що не забезпечувало ні потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому населенню. Вирішували свої внутрішні проблеми кримські хани шляхом зовнішньої експансії. Маючи у своєму розпорядженні численну армію (на початку XVI ст. вона налічувала 100 тис. озброєних вершників), Кримське ханство робило постійні набіги на сусідні землі. Зухвалим грабункам сприяло і те, що з 1475 р. ханство стало васалом Турецької імперії й завжди відчувало підтримку могутнього сюзерена.
Українські землі були одним з основних об'єктів татарських набігів. Насамперед це зумовлено розташуванням Кримського ханства, яке було своєрідним плацдармом для розгортання експансії у глиб українських та російських земель. Крім того, польсько-литовська держава, у складі якої перебували тоді українські території, була невзмозі надійно захистити свої південні кордони. Прикордонні фортифікаційні споруди були в запустінні, гарнізони укріплених замків слабкі, наймане військо налічувало лише 4 тис. осіб і не могло ефективно протидіяти мобільній та численній татарській кінноті. Залучення до захисту південних кордонів шляхетського ополчення та магнатських надвірних загонів також не давало бажаного результату, а навіть ускладнювало ситуацію, ці формування, як правило, не заважали набігам, вступали у бій лише з тими татарськими загонами, які поверталися додому з награбованим і за викуп віддавали полонених і добро справжнім власникам. Така тактика не стільки блокувала татарські напади, скільки потурала їм.
У 1448 p., підтримуючи претендента на титул Великого литовського князя Михайла, татари Великої Орди вперше вторглися на землі Поділля. Засновник Кримського ханства Хаджи-Гірей певний час був союзником Литви і тому не прагнув агресії на литовські володіння, до складу яких входили й українські землі, але це зовсім не заважало його суперникам у боротьбі за владу час від часу робити набіги на Галичину, Волинь та Поділля. На початку 80-х років XV ст. татарська експансія розширюється і набуває рис систематичності. Причиною цього став розрив Менглі-Гіреєм, сином і спадкоємцем Хаджи-Гірея, союзу з литовським князем, що фактично відкрило всі шлюзи для грабіжницьких нападів татар на українські землі. Вже 1482 р. кримський хан спустошив та пограбував Київ. Татарська агресія принесла з собою величезні руйнації, пожежі, пограбування, вбивства, захоплення місцевого населення в полон з метою продажу в рабство. Оскільки вона здійснювалась цілеспрямовано і регулярно (від 1450 до 1556 року татари зробили 86 великих грабіжницьких походів на українські землі), виникла серйозна загроза не тільки суспільному життю, а й самому існуванню українського народу.
Отже, з моменту виникнення Кримського ханства українські землі стали для нього головним об'єктом експансії. Це було зумовлено тим, що економіка ханства розвивалася на екстенсивній основі і не могла забезпечити ні потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому населенню, що підштовхувало правлячу верхівку вирішувати внутрішні проблеми країни за рахунок зовнішньої активності — союзів з тією чи іншою державою та грабіжницьких набігів на сусідні землі. Сприяли експансії також географічне положення ханства, існування численної армії, підтримка Турецької імперії, нездатність польсько-литовської держави захистити свої південні кордони. Ці та інші чинники наприкінці XV — початку XVI ст. перетворили Кримське ханство на силу, яка своїми походами загрожувала життєдіяльності українських земель.