1. Виховання здорового способу життя в учнів

Бути здоровим - це природне прагнення людини. Здоров'я означає не просто відсутність хвороб, а й фізичне, психічне, соціальне благополуччя

Цілісність людської особистості проявляється насамперед у взаємозв'язку та взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров'я, створює умови для творчого самовираження в різних сферах нашого життя. Активна та здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність, не дозволяючи «душі лінуватись».

Правильно підібрані фізичні навантаження допомагають зняти психічну напругу, викликану виробничими чи особистими проблемами. Окрім того, систематичні фізичні вправи - ефективна профілактика різних захворювань.

Любов і турботу про дітей дорослі мають виявляти, граючи, бігаючи та плаваючи з ними, купуючи їм замість тортів і булочок м'ячі, ракетки чи лижі. Підтримувати прагнення дитини до стрункої фігури та спортивних успіхів, обмежити в меню солодощі, використовувати кожну можливість для занять фізичними вправами вдома й на вулиці й самим регулярно займатися спортом - такі задачі дорослих.

Рух поряд із харчуванням і сном є основною життєвою потребою кожного, тому що забезпечує ріст і розвиток органів, позитивно впливає на кровообіг і дихання, стимулює діяльність мозку. Постійне переїдання так само несприятливе, як і чергування жорстких короткочасних дієт і не обмеженого харчування.

У родині діти одержують перші навички здорового способу життя. Але лише здорова не тільки у фізичному, а й у соціально-моральному сенсі родина зможе виростити та виховати здорову в усіх відношеннях людину. В основі родини лежить любов усіх членів родини один до одного. Але є дві особливі людини, які дають початок родині, ростять нас. Це батько й мати - перші зразки мужності та жіночності.

Якщо родина веде здоровий спосіб життя, у родині панують доброзичливе ставлення один до одного, якщо в батьків немає шкідливих звичок і вони аматори туристичних походів, то й діти прилучаються до фізичної культури, до ведення здорового способу життя.

Варто нагадати, що ідеал виховання древні греки бачили в калокагаії, під якою малась на увазі нерозривна сукупність прекрасних фізичних, моральних і духовних якостей. Відповідно до цього принципу, від кожного вільного громадянина була потрібна необхідна психофізична доцільність, тобто сильне, треноване тіло й одночасно певний розвиток і моральна чистота. Такими хочеться бачити й сучасних юнаків і дівчат нашої країни.

1. Роль фізичного виховання у формуванні особистості

Фізичне виховання у загально педагогічному значенні — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

Його завданням є створення оптимальних умов для забезпечення оптимального фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, отримання знань про особливості організму, фізіологічні процеси в ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.

До основних засобів фізичного виховання в школі належать:

— теоретичні відомості ;

— заняття гімнастикою ;

— заняття з легкої атлетики;

— рухливі ігри ;

— спортивні ігри;

— лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання.

У школі існують різноманітні форми фізичного виховання: уроки з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (фізкультурні хвилинки під час уроку, ігри та вправи на перервах і в режимі подовженого дня), позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання). Позашкільні виховні заклади здійснюють спортивно-масову роботу за місцем проживання учнів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, дитячих клубах, туристських станціях, спортивних товариствах. Самостійно учні займаються фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, у парках тощо.

Головним організаційно-методичним принципом здійснення фізичного виховання школярів є диференційоване застосування засобів фізичної культури на заняттях з учнями різного віку та статі з урахуванням стану їх здоров'я і рівня фізичної підготовленості. Важливе значення має регулярний лікарський контроль за здоров'ям школярів.

Найчастіше використовують такі способи організації учнів на уроці фізкультури: фронтальний (одночасне виконання учнями вправ); потоковий (виконання учнями вправи по черзі один за одним); змінний (учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи); груповий (передбачає розподіл учнів класу на групи, кожна з яких займається окремою вправою); індивідуальний (застосовується при виконанні учнями вправ на оцінку, при складанні навчальних нормативів); колове тренування (характеризується тим, що учні невеликими групами виконують певну кількість різних вправ послідовно, переходячи «по колу» від одного спеціально підготовленого місця для виконання певної вправи до іншого).