1. Ознаки та стадії формування колективу

Ознаки колективу:

1. Суспільно значуща мета

2. щоденна спільна діяльність, спрямована на досягнення мети

3. наявність органів самоврядування

4. встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу

Колектив — не застигла структура, він постійно розвивається, проходячи певні стадії. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої — рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:

1. Створення колективу учнів. Спочатку колектив лише формується, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сформований його актив.

2. Поширення впливу активу на весь колектив. На цій стадії відбувається залучення активістів до керівництва колективом, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі та самостійності. Водночас відбувається залучення пасивних учнів до громадського життя. За правильно організованої роботи актив швидко починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності.

3. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Більшість дітей з перших днів діє свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставлені перед ним. Педагог допомагає активові здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність. Керівництво колективом відбувається на засадах демократизму, визнанні права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх учасників, планування роботи, оцінювання поведінки учнів, запровадження системи доручень мікрогрупам учнів, окремим членам колективу.

4. Самовиховання як вищий тип виховання в колективі. Кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. У них розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу необхідна системність — послідовно сформульовані перед колективом завдання, виконання яких забезпечуватиме перехід від простого задоволення результатами до глибокого почуття обов'язку.

1. Педагогічне керівництво процесом формування колективу

Головний шлях педагога у формування колективу полягає у залученні дітей до чітко організованої суспільно корисної й особистісно значущої діяльності, у розвитку й зміцненні товариських стосунків між усіма його членами, у створенні й накопиченні цінних традицій поведінки. Одним і важливих напрямів у формуванні колективу є організація класним керівником учнівського самоврядування, що сприяє розвитку саморегуляції школярів і налагодженню педагогічно доцільних взаємовідносин між членами колективу. Самоврядування здійснюють органи колективу, в кожному з яких концентрується керівництво певним видом діяльності: освітньої, господарко-трудової, культурно-масової, фізкультурно-оздоровчої тощо.

У первинному класному колективі головним органом самоврядування є класні збори. Проводити їх доцільно один раз на місяць. Класні збори обирають актив: старосту, фізорга, редактора стінгазети тощо.

Самоврядування не означає повного не втручання вчителів у справи учнів. Воно вимагає вмілого керівництва і підтримки: допомоги учням у визначенні початкової структури самоуправління, тобто органів шкільного і класного колективу та їхніх функцій; розвитку в учнів організаторських умінь (уміння планувати роботу, розподіляти доручення, аналізувати результати своєї діяльності та ін.). З цією метою можна використовувати ділові, імітаційні ігри, аналіз проведених заходів.

Перед кожним колективом необхідно ставити або допомогти вибрати цікаву, захоплюючу мету, яка б відповідала інтересам дітей і рівню розвитку колективу.

Важливим фактором згуртування учнівського колективу є розвиток колективних традицій – форм діяльності і поведінки, звичаїв, правил, які передаються з покоління в покоління. Це можуть бути загальношкільні і класні заходи (свята, олімпіади, збори), церемонії з приводу важливих подій шкільного життя (перший і останній дзвоники, випуск); традиції, що стосуються поведінки дітей (наприклад, точність – все починається вчасно).

Традиції згуртовують дитячий колектив, наповнюють його життя цікавістю, забезпечують наступність у розвитку колективу, стабілізують його структуру і прийняті норми поведінки.

Змагання дозволяє ефективно розв’язувати завдання подальшого згуртування виховного колективу, його включення в ділові відносини з іншими колективами тощо. Змагання доцільно організовувати в тих випадках, коли потрібно спрямувати класний колектив на розв’язання певного виховного завдання.

Тому, основна роль у процесі організації та формування колективу має належати педагогу, класному керівникові.