1. Поняття як форма мислення. Основні способи утворення понять

Без поняття не існує жодного міркування. Людина з середньою освітою володіє приблизно 10000 понять. Згодом вона цю кількість подвоює.

Поняття - це форма мислення, яка відображає найбільш істотні загальні і відмінні ознаки предметів. Це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Це думка про предмет, логічна форма думки.

Предмет думки - це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути матеріальні явища (знаряддя, праці), ідеальні явища (свідомість) і видумані предмети (Чебурашка).

У поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі. Елементами змісту поняття виступають істотні для того чи іншого класу предметів чи явищ їхні загальні риси, властивості, перетворені в голові людини, тобто такі, які одержали ідеальну, мислену форму існування.

Риси, що виражають подібність або відмінність предметів, називають їхніми ознаками. Ознаки бувають загальні та відмінні, істотні та неістотні.

Істотні ознаки - це ті, що відображають сутність предмета і відрізняють його від усіх інших предметів. Істотні ознаки дають змогу відповісти на питання «Що це таке?». Це ті ознаки, які з необхідністю належать предмету, у них відображена закономірність.

Неістотні ознаки — це ті, які не виражають сутності предмета. Наявність або відсутність цих ознак не призводить до зміни природи предмета чи явища. Неістотні ознаки є зовнішніми, нестійкими, несуттєвими.

Наприклад, для поняття ^студент» важливою істотною ознакою є навчання у вузі, а неістотною - в якому саме вузі навчається «студент», в якому місті і т. п.

Істотні ознаки бувають загальними і одиничними, відмінними. Ознаки, що належать багатьом предметам, називаються загальними. Ознаки, притаманні тільки окремому предмету, називаються одиничними. Наприклад, загальні ознаки людини (здатність створювати знаряддя праці, здатність до абстрактного мислення, членороздільна мова) є істотними.

Поняття, яке відображає один існуючий предмет (наприклад, «Аристотель»), поряд із загальними істотними ознаками (людина, давньогрецький філософ) включає одиничні ознаки (засновник логіки, автор «Аналітики»), без яких відрізнити Аристотеля від інших людей і філософів Стародавньої Греції неможливо.

Поняття якісно відрізняються від форм чуттєвого пізнання, наприклад, від уявлення. Уявлення відтворює предмет у сукупності найрізноманітніших його ознак, а поняття відтворює тільки істотні ознаки. Уявлення багатше, воно відображає більшу кількість ознак предмета, але поняття відображає предмет глибше, дає нам знання про суттєві властивості предметів.

У мові поняття відображаються словами і словосполученнями, наприклад: «Київ»; «столиця України»; «місто Київської області». У зв'язку з цим постає питання, яким є співвідношення між поняттям і словом?

Встановлено:

1. поняття - одиниця мислення, а слово - одиниця мови;

2. об'єкт думки уявляється поняттям, а виражається словом;

3. поняття водночас є мисленим образом об'єкта і смисловою основою для утворення і функціонування слова;

4. слово, маючи лексичне (семантичне) значення, співвідноситься із змістом поняття, чим виконує функцію означення (номінації) об'єкта;

5. одне і те саме слово може означати різні поняття. .

6. Такі слова називаються омонімами (від грец. homos - однаковий і опута - ім'я).

Наприклад, «коса» - це:

а) сільськогосподарський інструмент;

6) заплетене дівоче волосся;

в) гострий видовжений півострів.

Для ілюстрації: «На косі Дніпровського лиману косар косою косив сіно, а дівчина з косою його загрібала».

І навпаки, одне і те саме поняття про об'єкт може виражатися різними словами або їх сукупністю. Такі слова називаються синонімами (від грец. synonymus - одноіменний), наприклад, юридична наука, правознавство і юрисприденція.

Отже, поняття і слово - невіддільні одне від одного, але за змістом не збігаються.

Поняття сформувались історично, виникли з практичної діяльності людей та розвитку мислення на основі узагальнення певних ознак ряду предметів. Основними логічними прийомами, способами формування понять є: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування та узагальнення.

Аналіз (розкладання, розчленування) — мислене розчленування цілісного змісту предмета на його частини, виділення окремих ознак, властивостей предмета і дослідження їх як певних елементів цілого.

Хімік, наприклад, спостерігаючи певні явище чи предмети, аналізує їх, розчленовує, встановлює зв'язки між частинами, шукає закономірності.

Синтез (зворотний процес) - мислене поєднання в єдине ціле розчленованих частин предмета або його ознак, які були виділені та вивчені в процесі аналізу, встановлення їх взаємодії і взаємозв'язку і дослідження предмета як єдиного цілого.

Так, наприклад, медицина, вивчивши окремі внутрішні органи живого організму: легені, печінку, серце, нирки - встановлює функціональну взаємодію між ними.

Аналіз і синтез невіддільні один від одного, зумовлюють один одного як дві сторони одного процесу мислення, ведуть до утворення нових понять.

Порівняння - логічний прийом для встановлення тотожності або відмінності предметів за їх ознаками. Часто використовують у дискусіях як засіб доказовості.

Абстрагування - мислене відвернення від деяких неістотних ознак і виділення істотних, характерних ознак, зв'язків і відношень предметів з метою їх пізнання, проникнення в їх сутність.

Узагальнення - логічне завершення абстрагування, поширення спільних ознак предметів на всі предмети даної множини. Відбувається мислене об'єднання окремих предметів у загальне поняття. Воно веде до утворення категорій - гранично широких понять (наприклад «матерія», «свідомість», «рух», «простір»).

Результатом використання цих логічних прийомів є утворення однієї з основних форм абстрактного мислення - поняття.