причини мовленнєвих порушень
.docТема: Причини порушення мовленнєвого розвитку
Мовлення виникає при наявності певних біологічних факторів і передусім нормального дозрівання та функціонування центральної нервової системи. Однак мовлення є важливішою соціальною функцією, тому для його розвитку одних біологічних факторів недостатньо, воно виникає тільки за умов спілкування дитини з дорослим. Потреба в спілкуванні формується під час життєвої практики взаємодії дитини з оточуючими людьми.
Ізоляція дитини від стимулюючого середовища оточуючих розглядається як деприваційна ситуація, яка чинить уповільнюючий вплив на його психічний розвиток. Якщо подібна ситуація є довготривалою, то виникає стан психічної депривації.
Особливо несприятливий вплив на розвиток мовлення чинить емоційна депривація, при якій з самого народження дитини має місце недостатня задовільність його афективних потреб, і передусім потреб у теплоті, любові. Подібна ситуація нерідко складається в несприятливих сім’ях, при зловживанні батьків алкоголем, при відсутності матері, при вихованні дітей з перших місяців життя в дитячих будинках, в яких приділяється недостатня увага виховній роботі.
Найрізноманітніші порушення мовного розвитку, які зустрічаються у деякої частини дітей, умовно розподіляють, залежно від глибини розладу, на такі групи:
- фонетичні порушення
- фонетико-фонематичні порушення
- загальне недорозвинення мови.
Різноманітні несприятливі впливи як у внутрішньоутробному періоді розвитку, так і під час пологів (пологова травма, асфіксія), а також в перші роки життя дитини можуть приводити до загального мовленнєвого недорозвитку.
Структура мовленнєвої недостатності та процеси компенсації визначаються тим, коли сталося мозкове порушення. В наш час доведено, що від часу ушкодження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш тяжке ураження мозку під впливом різних шкідливих факторів (інфекцій, інтоксикацій) частіше виникає в період раннього ембріогенезу. В залежності від того, які відділи нервової системи найбільш інтенсивно розвиваються в період впливу того чи іншого шкідливого фактору, недорозвиток може торкатися більше рухових, сенсорних, мовленнєвих або інтелектуальних функцій. При несприятливих умовах в перебігу всього внутрішньоутробного життя може мати місце недорозвиток мозку в цілому, з більш виразним пошкодженням окремих мозкових структур, що обумовлює виникнення складного дефекту.
Серед причин, які викликають вказані пошкодження або недорозвиток мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикози, пологова травма, асфіксія, несумісність крові матері і плода за резус-фактором або груповою приналежністю крові, захворювання центральної нервової системи (нейроінфекції) і травми мозку в перші роки життя дитини.
В наш час доведено, що вживання алкоголю та нікотину під час вагітності також може привести до порушень фізичного та нервово-психічного розвитку дитини, одним з проявів яких часто є загальний недорозвиток мовлення. Ранній вияв цих дітей, ізоляція їх від батьків, які п’ють, правильно організована медична, виховательська та логопедична робота мають важливе значення в попереджені у них мовленнєвого та інтелектуального недорозвитку.
В тих випадках, коли шкідливий вплив на мовленнєві зони мозку дитини діє в період, коли мовлення вже сформоване, може мати місце розпад мовлення афазія.
Велика роль у виникненні цих мовних порушень, в тому числі і загального недорозвитку мовлення, належить генетичним факторам. В цих випадках мовленнєвий дефект може виникнути під впливом незначних несприятливих зовнішніх впливах.
Виникнення зворотних форм загального недорозвитку мовлення може бути пов’язано з несприятливими умовами оточення і виховання. Психічна депривація в період найбільш інтенсивного формування мовлення призводить до відставання в її розвитку.
На основі цих даних можна зробити загальний висновок про складність і поліморфізм етіологічних факторів, які спричиняють загальний недорозвиток мовлення. Частіше має місто збіг спадкових факторів, несприятливого оточення і пошкодження або порушення дозрівання мозку під впливом різноманітних несприятливих факторів, які діють під час внутрішньоутробного періоду, в момент пологів або в перші роки життя дитини.
Етіологія і патогенез порушення мовлення різноманітні, але з клінічної точки зору найбільше значення має група загального недорозвитку мовлення, яка пов’язана з раннім органічним ураженням центральної нервової системи.
В залежності від часу ураження виділяють внутрішньоутробну патологію, порушення з боку центральної нервової системи, пов’язані з пологовою травмою (інтернатальне ураження мозку), і постнатальне ушкодження, яке виникає під впливом інфекцій і травм вже після народження дитини.
Особливе місце в етіології порушення мовлення займає так звана перинатальна енцефалопатія – ураження мозку, яке виникає під впливом збігу несприятливих факторів як у внутрішньоутробному періоді розвитку, так і в період пологів.
Якщо причиною перинатальної енцефалопатії є кисневе голодування мозку за рахунок внутрішньоутробної гіпоксії та асфіксії при пологах, вона позначається як гіпоксична енцефалопатія; якщо була механічна пологова травма – як травматична енцефалопатія; якщо був збіг обох факторів – гіпоксично-травматична енцефалопатія. Якщо ураження мозку виникло за рахунок несумісності крові матері та плода за резус-фактором або груповою належністю з токсичним ураженням центральної нервової системи – це білірубінова енцефалопатія.