2 курс. Ден. ФК / Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник 2007 / 4

вих цін, оскільки не існує якого-небудь ринку, який оцінює естетичні аспекти: цінність природи як така; естетична цінність природи для людини, борг зі збереження природи перед майбутніми поколіннями і тощо. Її вартість існування можна оцінити такими методами: суб'єктивних оцінок (готовність платити); гедоністичного ціноутворення; транспортно-шляхових витрат (визначення вартості чи тимчасових витрат на досягнення населенням пункту призначення).

Вартість відкладеної альтернативи пов'язана з консервацією біологічного ресурсу для можливого використання в майбутньому. У цьому випадку можлива вартість є скоректованою сумою прямої і непрямої вартості використання. Ця вартість тісно пов'язана з концепцією стійкого розвитку.

Оцінка природних територій, що охороняються на основі концепції загальної економічної цінності може бути використана в економічному аналізі, де основним методом є аналіз витрат і вигод. Якщо пропозиція забезпечує вигоду, вона може бути затверджена, і різні проекти будуть ранжовані залежно від розміру чистої вигоди.

Як правило, існують альтернативні шляхи досягнення цілей того чи іншого проекту. Економісти повинні перевірити, чи всі можливі альтернативи були вивчені, і впевнитися, що обране рішення є найбільш рентабельним (тобто забезпечує найменш витратний спосіб для досягнення мети проекту). Ресурси, що використовуються в рамках того чи іншого проекту, мають альтернативне застосування, тобто вони можуть бути використані і для інших цілей, що також забезпечують позитивну норму прибутку.

Таким чином, у сучасних економічних умовах функціонування природних територій, що охороняються, необхідно показувати свої переваги в конкурентній боротьбі шляхом альтернативних способів використання конкурентної території, на які є біологічні ресурси. До альтернативних способів можуть бути віднесені такі: ведення сільського господарства, лісозаготівлі, видобуток корисних копалин, різні види будівництва й ін.

2.4. Принципи використання і роль природних ресурсів у суспільному розвитку

Відомо, що природа – єдина і неподільна, а сучасне господарство – результат взаємодії природи й суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа взаємопов’язані, зв’язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного із компонентів – взаємозалежні. Це порівняно проста теза є відправною щодо розуміння низки глобальних проблем. На жаль, протягом тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не дбаючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи у ХХ ст., коли в процесі науково-технічної революції став різко зростати антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості населення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті, господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення і відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала екологічні проблеми.

59

Зараз у традиційній економіці, а в нашій особливо, валовий внутрішній продукт (ВВП) є «царем і богом» економіки, показником, за яким визначається ступінь розвитку країни. Однак це лише простий показник статистичного обліку, що ніяк не пов'язаний з доходами та добробутом. У 1970-1990 рр. економісти стали замислюватися, як виміряти реальне багатство народів і ставити під сумнів використання ВВП для виміру добробуту суспільства й прогресу в соці- ально-економічному розвитку. Для виміру реального багатства до традиційного показника зроблених активів (будинку, устаткування та ін.), стали додавати природні ресурси, людський і соціальний капітал. Виникло розуміння того, що формально домогтися прогресу можна, лише по-хижацьки використовуючи природні ресурси, наприклад, швидким викачуванням газу, вирубкою лісу, використанням дешевих брудних технологій. Але такий розвиток призведе не до збільшення, а до зниження добробуту суспільства. Щоб запобігти небажаним для суспільства тенденціям, з'явилася концепція стійкого розвитку. Економісти визначили стійкий розвиток як динамічний процес, у ході якого реальне багатство суспільства із часом не скоротитися. Тобто, економічний розвиток визнається стійким, якщо добробут не знижується. Стабільність забезпечується виконанням рівності:

де СК- сукупний капітал суспільства; Кс- створений людиною капітал; Кп - природний капітал; Кл - людський капітал.

Вперше умова стійкого розвитку економіки, була сформульована Джоном Хартвіком у 70-х роках. Правило Хартвіка говорить: стійкий розвиток можна забезпечити, інвестуючи всю ренту від природних ресурсів, обумовлену як різницю між ринковою ціною ресурсу й граничними витратами його видобутку у відтворений капітал. Надалі правило Хартвіка було розвинене й сформульоване як вимога збереження сукупного капіталу суспільства за рахунок інвестування не тільки у відтворювальний капітал, але й в утворення та охорону навколишнього середовища.

На жаль, на відміну від Хартвіка, наші урядовці вважають, що «введення» природної ренти знизить загальну ефективність української економіки, тому що немає нічого більш шкідливого, чим спроба збільшення оподатковування на одні галузі і перерозподіл цих коштів в інші, менш ефективні. Такими, напевно, є наука, освіта, охорона й відтворення природних ресурсів.

Індустріальне суспільство базується на природних ресурсах, потрібних не стільки для підтримання життя людей, скільки для виробництва товарів і послуг, що забезпечують більш розвинуті потреби окремих людей і суспільства. Переважна частина цих ресурсів використовується в процесі розширеного відтворення. Якщо з ресурсами попереднього типу пов'язане виділення людини з царства тварин, то ресурси, що нині використовуються, насамперед енергетич-

60

ні, забезпечили людині величезну потужність і ніби поставили її над природою. Діалектика суспільного розвитку, однак, полягає в усе більшому «включенні» суспільства в природу, в зрощенні з природою і послабленні залежності від неї.

Залучення природних ресурсів у суспільне виробництво означає перетворення їх у складову продуктивних сил суспільства, унаслідок чого природні продуктивні сили перетворюються в суспільні продуктивні сили. При цьому одні природні ресурси, які переходять до складу суспільних продуктивних сил, видозмінюються і втрачають зв'язок із природою (природні ресурси, перетворені в знаряддя праці), інші ж — хоча й залучаються до суспільного виробництва, але продовжують зберігати свої первісні зв'язки з природним середовищем (земельні чи водні ресурси).

Виробнича діяльність завжди пов'язана з перетворенням різнорідних ресурсів. У ході будь-якого виробництва одні види ресурсів споживаються, інші виходять. У свою чергу, ресурси, отримані на виході одного процесу, надходять на вхід технологічно йому наступного. Вхідні ресурси будь-якого виробничого процесу звичайно поділяються на природні, виробничі (матеріальні й енергетичні) і трудові. Деякі автори виділяють ще й інформаційні ресурси, розглядаючи їх як сукупність накопичених наукових знань і технологічних можливостей.

Усю розмаїтість сучасних матеріальних та енергетичних ресурсів було отримано в результаті одночи багатостадійної переробки того, що людина брала від природи. Схему промислового кругообігу і перетворення ресурсів наведено на рис. 2.4.

Не викликає сумніву той факт, що сучасне підприємство наносить навколишньому середовищу збиток, починаючи з процесу видобутку необхідних для промислового виробництва матеріалів. Навколишнє середовище дає промисловому підприємству все необхідне для продовження технологічного циклу. По мірі того, як розвивається і розширюється виробництво, підприємство потребує всю кількість ресурсів, яку спроможне надати навколишнє середовище. У свою чергу промислове підприємство викидає в навколишнє середовище такі продукти технологічного циклу, як стічні води, тверді побутові відходи, відпрацьовані гази, причому якісний склад відходів варіюється залежно від профілю підприємства. Зі зростанням виробництва, шкідливих викидів стає все більше.

Отже, можна зробити висновок про те, що підприємства згубно впливають на той арсенал, в якому розташовані, а видобуток необхідних для їхнього технологічного процесу копалин також згубний для природи.

Останнім десятиліттям все більшого визнання набуває ідея про існування взаємного впливу здорового навколишнього середовища та стійкого економічного розвитку. Вивчення впливу на навколишнє середовище загальноекономічних заходів стало проблемою, що має серйозне значення і вимагає якнайшвидшого вирішення.

61

62

Площа здаваних в оренду приміщень - 6000 м2.

Вартість будинку з урахуванням зношування, розрахована витратним методом 4000000 доларів.

Ставка дисконтування -10%.

Коефіцієнт капіталізації для будинків – 12% .

Завдання 3.

Розрахувати вартість ділянки лісу на основі лісової ренти. Обсяг лісу, який

щорічно можна вирубувати на оцінюваній ділянці землі (розрахункова лісосі-

ка) - 300 м3.

Витрати:

-плата за ліс на корені - 120 г.о/м3;

-заготівля лісу - 150 г.о/м3;

-вивезення лісу - 300 г.о/м3.

Норма прибутку - 20%.

Ціна реалізації круглого лісу - 1500 г.о/м3. Ставка дисконтування - 10%.

Завдання 4.

Проект з освоєння природного об'єкта вимагає інвестицій на суму 250 млрд. грн. Очікується, що наприкінці першого року можна одержати дохід у сумі 180 млрд. грн., наприкінці другого – 200 млрд. грн., третього – 10 млрд. грн. Однак інвестиції необхідно робити в даний проміжок часу, а доходи будуть надходити пізніше. Визначити ефективність проекту, якщо ставка банківського відсотка прогнозується на рівні 10 %.

Рекомендовані теми рефератів

1.Права власності та використання природних ресурсів на сучасному етапі розвитку суспільних відносин.

2.Проблеми сталого розвитку економіки й охорона навколишнього природного середовища. Комплексний підхід до їх вирішення.

3.Природні ресурси України та їх вплив на становлення ринкової економіки.

Тестові завдання

1. Природні ресурси – це:

а) сукупність трудових ресурсів та корисних копалин на території країни; б) це умови, які забезпечують саме можливості діяльності людини; в) це тіла й сили природи, які можуть бути використані для задоволення

потреб суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

64

2.Умови, які забезпечують можливості діяльності людини (клімат, рельєф, внутрішнє тепло планети та ін.) – це:

а) природні ресурси; б) природні умови;

в) інвестиційний клімат у країні.

3.За походженням природні ресурси бувають:

а) вичерпні; б) водні; в) мінеральні;

г) біологічні; д) невідновні;

е) правильні відповіді “а” і “д”; ж) правильні відповіді “б”, “в” і “г”.

4.До рекреаційних ресурсів відносять:

а) столові та лікувальні мінеральні води; б) термальні води; в) паркові й лісові території; г) лікувальні грязі;

д) узбережжя Чорного та Азовського морів; е) усі названі вище відповіді правильні.

5.Результативний метод оцінки передбачає:

а) облік споживчих властивостей природних ресурсів; б) облік понесених суспільством витрат на господарське освоєння природ-

них ресурсів; в) виявлення і побудову попиту на зміну навколишнього середовища.

6.Метод розрахунку гедоністичної ціни застосовується в тих випадках,

коли:

а) неможливо прямо спостерігати за перевагами людей; б) люди несуть значні витрати на поїздки до природного об'єкта;

в) якість навколишнього середовища, на думку населення, є одним із факторів, що визначають вартість нерухомості;

г) об'єкт є доступним у певний період року.

7.Вартість існування виникає в результаті:

а) простого задоволення незалежно від того, чи зможе дана людина колинебудь одержати від цього пряму чи непряму вигоду;

б) бажання передати що-небудь своїм нащадкам; в) можливості використання блага в майбутньому.

65

8. Кадастр – це:

а) систематичне зведення даних, яке включає якісний і кількісний опис об'- єктів та явищ ресурсного характеру з їх економічною й соціально-економічною оцінкою;

б) складний комплекс компонентів природного ландшафту, що являють собою специфічні сполучення ґрунтів, рельєфу, клімату (для природних кормових угідь рослинності), які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур;

в) тіла та сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі особистої участі у процесі матеріальної діяльності.

9. Сільськогосподарські ресурси – це:

а) складний комплекс компонентів природного ландшафту, що являють собою специфічні сполучення ґрунтів, рельєфу, клімату (для природних кормових угідь рослинності), які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур;

б) тіла та сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі особистої участі у процесі матеріальної діяльності;

в) необхідний і доступний для буття людства простір, що піддається впливу суспільства, яке в ньому живе, частково його дає природа, а також створює сама людина.

10. Результатний метод оцінювання природних ресурсів передбачає:

а) облік споживчих властивостей природних ресурсів, тобто їх здатності задовольняти певні потреби;

б) оцінку максимально можливого народногосподарського економічного ефекту від експлуатації оцінюваного ресурсу;

в) ресурси оцінюються за вартістю валової продукції або за вартістю фактичних витрат на освоєння й експлуатацію ресурсів.

11. Витратний метод оцінювання природних ресурсів передбачає:

а) облік споживчих властивостей природних ресурсів, тобто їх здатності задовольняти певні потреби;

б) оцінку максимально можливого народногосподарського економічного ефекту від експлуатації оцінюваного ресурсу;

в) ресурси оцінюються за вартістю валової продукції або за вартістю фактичних витрат на освоєння й експлуатацію ресурсів.

66