Судові штрафи як захід юридичної відповідальності спрямовані на досягнення

наступних цілей:

• забезпечення авторитету судової влади;

• покарання за протидію встановленому законом порядку розгляду судом господарсяких спорів;

• сприяння виконанню завдань господарського судочинства.

Судовий штраф накладається господарським господарським судом у випадках і розмірах, передбачених ГПК України і стягується у доход державного бюджету, а саме:

1). у відповідності з ст.9 ГПК України у випадку порушення строків розгляду претензії або оставлення її без відповіді господарський суд при вирішенні господарського спору має право стягнути з підприємства, організації які припустили подібне порушення, штраф у розмірі 2% від суми претензії, але не менш 5 розмірів не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і не більш 100 розмірів не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

2). у відповідності з п.4 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення,

має право стягнути з сторони, яка порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому ст.9 ГПК України, або у відповідності з законами, які регулюють порядок досудового урегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

3). у відповідності з п.5 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право стягнути з винної сторони штраф у розмірі до 100 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за ухилення від скоєння дій, які покладені господарським судом на сторону.

Накласти судовий штраф має право тільки суд. Питання про накладання штрафу вирішується у засіданні господарського суду суддею одноособово або судом у колегіальному складі. Накладання штрафу оформляється ухвалою суду. Особа, яка піддана штрафу, сповіщає

ться про час і місце засідання, але ж його нез’явлення не є перешкодою для розгляду заяви. Нажаль, процесуальний порядок проведення судового засідання і прийняття ухвали про накладення судового штрафу регламентовано в ГПК України неповно, фрагментарно і поверхово.

Висновок

Таким чином в процесі розгляду лекційних питань нами було зясовано, що таке доказування в господарському процесі, поняття і види судових доказів, зміст предмету доказування, фактв, які не підлягають доказуванню, обов’язку доказування, представлення і витребування доказів, поняття за зміст відносності та допустимості доказів, порядок оцінки доказів, види засобів доказування в господарському процесі, а також поняття і види судових витрат, державного мита, судових видатків, порядку розподілу судових витрат та накладення судових штрафів.

Усе зазначене сприяло розширенню та поглибленню знаньб студентів в галузі господарського процесуального права.