3. Пред'явлення зустрічного позову

З реалізацією права на звернення за судовим захистом зв'язаний і інститут зустрічного позову, що не має безпосереднього відношення до стадії порушення провадження в справі. Зустрічний позов пред'являється відповідачем у вже порушеному з ініціативи позивача процесі, і дії, зв'язані з подачею і прийняттям зустрічної позовної заяви, завжди здійснюються в наступних стадіях провадження в суді першої інстанції. Однак відповідні процесуальні дії повинні здійснюватися за загальними правилами пред'явлення позову (ст. 60 ГПК України).

Отже, зустрічний позов — самостійна позовна вимога, заявлена відповідачем у вже порушеному процесі для спільного розгляду з первісним, з метою захисту своїх інтересів.

Поряд з реалізацією права на звернення за судовим захистом, що могло бути реалізоване відповідачем і в самостійному провадженні, пред'явлення зустрічного позову у вже виниклому процесі сприяє виконанню задачі процесуальної економії.

Зв'язок зустрічного позову з первісним може обумовлюватися різними причинами і відповідно мати різний зміст: а) відповідач протиставляє вимозі позивача однорідну вимогу, термін якого наступив, пред'являючи її для заліку первісної вимоги; б) задоволення зустрічного позову виключає цілком або в частині задоволення первісного позову; в) закон допускає й інші випадки взаємного зв'язку між первісним і зустрічним позовами, коли їхній спільний розгляд приводить до більш швидкому і правильного розв’язання спору.

У випадку прийняття зустрічної позовної заяви іншій стороні вручається її копія, а при необхідності — і копії залучених до заяви документів (ст. 56 ГПК України). Якщо питання про прийняття зустрічної позовної заяви було вирішене у стадії судового розгляду, суддя після вручення копій зазначених документів при необхідності здійснення додаткових підготовчих дій, зокрема підготовки іншої сторони для захисту від зустрічного позову, виносить ухвали про відкладення справи для проведення такої підготовки.

2. Підготовка справи до розгляду у господарському суді першої інстанції.

1. Задачі підготовки справи і її значення

Судове провадження в справі в господарському суді для досягнення її цілі повинне здійснюватися таким чином, щоб забезпечити правильний і своєчасний розгляд і вирішення справи, що багато в чому залежить від проведення належної підготовки її до судового розгляду. Стадія підготовки безпосередньо випливає за прийняттям заяви, тобто порушенням провадження в справі, і є обов'язковою по кожній справі, якими б простими воно не здавались.

Таким чином, підготовка справи до судового розгляду — самостійна обов'язкова стадія господарського процесу, проведена судом по кожній справі відразу після її порушення з метою правильного розгляду і вирішення спору у встановлені процесуальним законом терміни.

Немає таких справ, по яких не було потрібно б до прийняття і призначення їх до розгляду попередньо ознайомитися з позовними матеріалами, визначити коло досліджуваних фактів і доказів, ужити заходів до забезпечення своєчасного надходження їхній у господарський суд, перевірити, чи всі зацікавлені в результаті справи організації притягнуті до участі в її розгляді, зробити інші, необхідні в справі дії.

Ціль даного етапу судочинства — створення умов, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору.

Задачами підготовки справи до судового розгляду в господарському суді є: а) уточнення позовних вимог і обставин, що обґрунтовують позов; б) визначення характеру правовідносин сторін і, потенційного кола нормативних актів, що повинні будуть застосовуватися при вирішенні спору; в) можливе коло осіб, що беруть участь у справі; г) коло доказів, необхідних для вирішення спору по суті, і забезпечення їхнього представлення до моменту початку розгляду; д) повідомлення зацікавлених осіб про час і місце розгляду.

Стадія підготовки має винятково важливе значення для успішного проведення судового розгляду і, відповідно, досягнення кінцевого результату судочинства — прийняття обґрунтованого, законного і правильного рішення. Як показує практика вирішення господарськими судами справ, саме недостатня підготовка справи в багатьох випадках і є причиною кількаразового відкладення її розгляду, дає цілком законну можливість затягування процесу особам, зацікавленим у цьому, нерідко приводить зрештою до прийняття незаконного і необґрунтованого рішення, що, природно, применшує авторитет правосуддя і держави в цілому, від імені якого здійснюється правосуддя.

Особи, що беруть участь у справі, покликані сприяти ефективній підготовці справи до судового розгляду. Це випливає з принципу змагальності, із прав і обов'язків сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, представляти докази або вказати місце їхнього перебування, з обов'язку сумлінно користуватися всіма наданими їм процесуальними правами. Шляхом особистого звернення до судді на прийомі, подачі клопотання або іншої заяви вони можуть звернути увагу на необхідність проведення тих або інших підготовчих дій. Такі звернення, особливо якщо вони носять процесуальний характер (наприклад, клопотання), повинні бути досить мотивованими. У випадку звернення судді, зокрема по питанню про місце перебування доказів, йому повинна бути надана повна інформація особою, якій адресоване звернення.

До підготовки справи суддя приступає відразу ж по надходженні її в господарський суд і повинний провести її оперативно в гранично стиснутий термін. При цьому важливою особливістю господарського процесу є те, що тут усі питання, зв'язані з порушенням справи, підготовкою її до розгляду, визначенням часу і місця розгляду справи, оформляються в одному акті — ухвалі про порушення провадження в справі (ст. 64 ГПК України). Дану ухвалу повинно бути винесене не пізніше п'яти днів із дня надходження заяви. Установлення настільки стиснутих термінів для рішення зазначених питань відповідає загального цілям господарського процесу: забезпечити правильне і своєчасне вирішення спорів при мінімальній витраті кошт і часу як господарським судом, так і учасниками справи.