4.6. Ухвали господарського суду

Якщо господарська суперечка не вирішується по-суті (відкладення розгляду справи, призупинення, припинення провадження в справі, залишення позову без розгляду і т.п.), господарський суд виносить ухвали (ст. 86 ГПК України).

Ухвали господарського суду мають своєю метою розв'язувати окремі питання, що виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, рухи і припинення.

Розмаїтість визначень вирішує класифікувати них за різними критеріями.

По суб'єкті винесення ухвали господарського суду підрозділяються на ухвали одноособового судді і ухвали колегіального суду.

За формою винесення і фіксації ухвали можуть виноситися у виді окремого акта або без оформлення у виді окремого акта. У ухвалі, що виноситься у виді окремого акта, повинні бути зазначені:

1) найменування господарського суду, номер справи і дата винесення ухвали, найменування сторін, ціна позову, вимога позивача, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, що беруть участь у засіданні (із указівкою їхніх посад);

2) короткий виклад сутності спору або зміст питання, по якому виноситься ухвали;

3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

4) висновок по розглянутому питанню;

5) указівка на дії, що повинні зробити сторони, інші підприємства, організації, державні й інші органи і їхні посадові особи в терміни, визначені господарським судом.

По змісту ухвали поділяються на підготовчі, припинювальні, заключні, відбудовні і частки ухвали.

Підготовчі ухвали характеризуються тим, що вони вирішують окремі процесуальні питання по ходу розгляду справи, оформляють дії суду й осіб, що беруть участь у процесі. Вони не змінюють хід процесу. Такі, наприклад, ухвали про підготовку справи до судового розгляду, про забезпечення позову і проч.

Безпосередньою метою підготовчих визначень у стадії судового розгляду, як і при підготовці справи, є забезпечення правильного і своєчасного рассмотренію і вирішення справи. Вони оформляють процесуальні дії суду й інших суб'єктів судочинства, спрямовані на створення необхідних умов для найбільш швидкого винесення законного й обґрунтованого рішення.

На відміну від підготовчих припинювальні ухвали не сприяють розвиткові процесу і винесенню законного й обґрунтованого рішення, а перешкоджають порушенню справи або перепиняють її подальший рух усупереч волевиявленню осіб, що звернулися за судовим захистом. Виносяться вони в кожній зі стадій провадження в суді першої інстанції при відсутності передумов і умов, передбачених для реалізації зацікавленою особою права на судовий захист. До них відносяться ухвали про відмовлення в прийнятті заяви, про припинення провадження в справі, про залишення заяви без розгляду й ін.

Ціль припинювальних визначень по збудженій справі укладається в завершенні процесу без вирішення судом питання по-суті щоб уникнути незаконного і необґрунтованого рішення.

Заключні ухвали відрізняються від припинювальних тем, що підставою для припинення провадження в справі служать волевиявлення зацікавлених осіб. До заключного відносяться ухвали про припинення провадження в справі через відмовлення особи, що обратились у суд, від своєї вимоги або висновку сторонами мировоїугоди.

Ціль заключних визначень складається в завершенні процесу без вирішення судом питання по-суті в зв'язку з добровільним дозволом сторонами матеріально-правової спору. Їхнє винесення припускає, що кінцеві цілі господарського судочинства досягнуті без уладного підтвердження в рішенні суду прав і обов'язків сторін.

Особливу групу представляють відбудовні судові постанови по оформленню дій, спрямованих на усунення недоліків рішення або підвищення ефективності їхнього виконання. Виносяться вони після закінчення судового розгляду, але по цільовій спрямованості тісно з ним зв'язані. До цієї групи відносяться: додаткове рішення, ухвали про усунення описок і явних арифцілічних помилок у рішенні, ухвали про роз'яснення рішення, ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Згідно ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарської спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного або іншого органа, виносить окрема ухвала. Дане ухвали виноситься, як правило, одночасно з рішенням у справі.

Окрема ухвала спрямовується відповідним підприємствам, установам, організаціям, державному й іншому органам, посадовим особам, що несуть відповідальність за відхилення від виконання вказівок, що утримуються в окремій ухвалі, у порядку і розмірі, передбачених законом.

Варто мати на увазі, що при виявленні під час розгляду справи порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, організації або посадових осіб господарський суд виносить на їх адресу окрема ухвала незалежна від того, чи є вони учасниками господарського процесу.

При винесенні окремої ухвали варто враховувати, що вказівки щодо усунення порушень законності або недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тобто господарський суд не вправі давати вказівки щодо виробничих процесів або оперативно-господарської діяльності і визначати, яке стягнення варто накласти на посадову особу.

Стаття 90 ГПК України не встановлює обов'язок підприємства, установи, організації, посадової особи, на адресу яких спрямоване окрема ухвала, повідомляти господарському судові про виконання вказівок даного ухвали, однак пункт 7 ст. 4 Закону України «Про господарські суди» передбачає обов'язковість виконання рішень, визначень, постанов господарського суду.

Окрема ухвала може бути оскаржено. Якщо при вирішенні господарської спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств і організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваного в карному порядку, господарський суд направляє про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ або прокуратури (ч. 4 ст. 90 ГПК України).

Збуджувати сама кримінальна справа господарський суд не вправі, оскільки це суперечило б правовій природі суду як органа правосуддя.

На відміну від окремої ухвали повідомлення органам внутрішніх справ або прокуратури спрямовуються господарським судом не по будь-якому факті порушення підприємством або організацією законності, а тільки в тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, що містять ознаки дії, що переслідуються в карному порядку.

При наявності умов, передбачених ч. 4 ст. 90 ГПК України, господарський суд повинний направляти повідомлення саме тому органові, до компетенції якого віднесене вирішення питань про необхідність проведення визначених дій або порушення кримінальної справи.

Повідомлення по конкретних справах повинні спрямовуватися відповідним органам, як правило, одночасно з дозволом спору, а повідомлення, що ґрунтуються на узагальнених матеріалах, — негайно по закінченні узагальнення.

Законна сила ухвали господарського суду має свої особливості. Ухвали як акт правосуддя має обов'язковість для осіб, у відношенні яких воно винесено, і для суду, її що постановили. Але на відміну від судового рішення воно не володіє такою специфічною якістю, як незмінюваність. Суд іноді може повернутися до вторинного вирішення процесуального питання, що складає предмет уже винесеного ухвали.

Крім того, підготовчі ухвали, за загальним правилом, не мають властивість винятковості, у той час як заключні ухвали мають цю властивість.

Ухвали господарського суду не мають властивість преюдициальности, тому що висновки, що утримуються у ухвалі, не є остаточними, і суд вправі них коректувати в процесі без попереднього скасування ухвали.

Досить специфічна і неспростовність ухвал, оскільки не усі вони можуть бути самостійним об'єктом апеляційної перевірки. Заперечення проти більшості ухвал включаються лише в скаргу або представлення на рішення в справі. Отже, самостійної властивості неспростовності в таких ухвалах немає. Це буде неспростовність самого рішення в справі.

Вступаючи в законну силу, ухвали господарського суду здобувають властивість исполнимости, але в ряді випадків виковнуються негайно (наприклад, ухвали про забезпечення позову).