Судова практика про визначення та стягнення розміру моральної шкоди

За результатами аналізу матеріалів, що надійшли з апеляційних судів, листа Фонду соцстраху та судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ установлено, що є випадки, коли суди при однаковій втраті професійної працездатності та встановленні однакової групи інвалідності визначали різні розміри моральної шкоди потерпілим.

Так, при 15 % втрати працездатності мінімальний розмір моральної шкоди становив 1500 грн, а максимальний - 50000 грн; при 50 % втрати працездатності мінімальний розмір моральної шкоди становив 2000 грн, а максимальний - 150000 грн. При цьому максимальний розмір моральної шкоди при 100 % втрати працездатності становив 60000 грн.

Слід зазначити, що Законом N 1105-XIVне встановлено критерії визначення моральної шкоди в грошовому еквіваленті, не встановлено як мінімального, так і максимального розміру моральної шкоди.

Частиною третьою статті 34 зазначеного Законувизначався розмір моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності. При цьому сума страхової виплати не могла перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

За інформацією апеляційних судів Донецької та Дніпропетровської областей, які розглядають найбільше справ зазначеної категорії (щорічно більше ніж 1000 справ), при стягненні конкретного розміру моральної шкоди у рішенні суду, як правило, наводяться відповідні мотиви.

Разом із тим за результатами вивчення наданих апеляційними судами конкретних судових рішень встановлено, що суди не завжди враховували конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям тощо.

Так, рішенням Приморського районного суду Одеської області від 8 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2009 року, на відшкодування моральної шкоди Д. Н. М. з відділення Фонду соцстраху у Приморському районі м. Одеси стягнуто 120000 грн.

Судом з'ясовано, що Д. Н. М. у зв'язку з професійним захворюванням у січні 2003 року встановлено 20 % втрати працездатності, у січні 2006 року - 30 % та третю групу інвалідності, у січні 2009 року - 40 %. Проте в описовій частині рішення зазначено, що втрата працездатності мала місце у зв'язку з травмою на виробництві, яка сталася 20 березня 1996 року. Дані про оскарження Фондом соцстраху рішення в касаційному порядку відсутні.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, що дорівнює 190 мінімальних заробітних плат (на час ухвалення рішення мінімальна заробітна плата становила 630 грн), суд зазначив, що розмір моральної шкоди має бути не нижчим, ніж у випадку тимчасової втрати працездатності. Проте жодна норма права не визначає такого обмеження.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 7 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року, у справі за позовом С. О. А. до відділення Фонду соцстраху в м. Іллічівську Одеської області стягнуто на відшкодування моральної шкоди С. О. А. 100000 грн. З'ясовано, що потерпілому встановлено другу групу інвалідності та 70 % втрати професійної працездатності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2009 року на користь П. Д. О., яка внаслідок травми на виробництві втратила професійну працездатність на 60 % та визнана інвалідом другої групи, на відшкодування моральної шкоди стягнуто 300000 грн. Зменшуючи суму моральної шкоди до 150000 грн, апеляційний суд Одеської області в рішенні від 6 жовтня 2009 року зазначив, що суд першої інстанції не врахував порушення правил техніки безпеки, допущені самою потерпілою та не повною мірою врахував роз'яснення, які містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Згідно з інформацією судів Донецької області, якими враховано правову позицію Верховного Суду України, розмір моральної шкоди визначався відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК: при 10 % дорівнював 3000 грн, при 30 % -9000 грн, при 80 %-24000 грн.

Відповідно до інформації судів Сумської області у разі втрати 10 % працездатності відшкодування моральної шкоди визначалося в розмірі 1000 грн, при 30 % -3000 грн, при 90 %-9000 грн. Апеляційним судом Сумської області пропонується закріплення цих розмірів моральної шкоди на законодавчому рівні.

Отже, проведений аналіз судової практики щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків свідчить про неоднаковий підхід судів до вирішення цього питання. З урахуванням середньостатистичного розміру моральної шкоди, визначеного судами, найбільші розміри відшкодування шкоди визначаються судами Одеської області, які не повною мірою враховують положення статті 23 ЦК України, зокрема щодо врахування вимог розумності та справедливості, та роз'яснення, надані упостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(із відповідними змінами); належним чином не обґрунтовують визначений розмір шкоди.

Крім того, проведений аналіз засвідчив, що суди не завжди звертають увагу на зміст позовної заяви в частині обґрунтування вимог про компенсацію моральної шкоди, яка повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України.

Зокрема, у позовних заявах не завжди міститься посилання на те, у чому саме полягає завдання моральної шкоди позивачеві, якими доказами це підтверджується, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди.

Разом із тим висновки Фонду соцстраху в надісланому листі про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суди не враховують тих обставин, що відділеннями Фонду застрахованим і членам їхніх сімей здійснюється виплата одноразової допомоги, яка, на думку Фонду, компенсує завдані потерпілому моральні страждання, виплачуються щомісячні страхові платежі тощо, не можуть впливати на визначення розміру моральної шкоди, оскільки положення частини четвертої статті 23 ЦК Українипрямо вказує на те, що моральна шкода відшкодовуєтьсянезалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана із розміром цього відшкодування.

Інших положень спеціальне законодавство системи загальнообов'язкового державного соціального страхування не містить.