Ііі. Дія цивільного законодавства. Співвідношення загального та спеціального цивільного законодавства. Аналогія права і аналогія закону.

Звичайно прийнято розрізняти дію правових актів, у тому числі і цивільного законодавства, у часі, у просторі і за колом осіб. Дія їх підпорядковується загальним правилам. Однак є і деякі особливості, якими характеризується дія цивільно-правових норм.

Момент, яким визначається дія цивільно-правового акта, прийнято вважати часом вступу його в силу. Порядок вступу в силу законів визначається ст.94 Конституції України, що передбачає вступ у силу Законів після закінчення 10 днів із дня їхнього офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Цивільно-правовий акт, за загальним правилом, не має зворотної сили, інакше кажучи не застосовується до тих відносинам, що виникли до введення його в дію. Т.ч. діє на майбутнє. Це правило знає 2 виключення:

1. Якщо знову прийнятий акт цивільного законодавства скасовує або пом’якшує цивільну відповідальність особи (ст. 5 ЦК).

2. Цивільно-правовий акт застосовується до тих правовідносин, що виникли до його вступу в силу, однак права й обов'язки по яким, відповідно до колишнього законодавства не одержали ще остаточного завершення (п.4 Прикінцевих положень). Хоча загальне правило ст.5 передбачає дію нового акту ЦК лише до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання чинності законом.

За загальним правилом, дія будь-якого нормативного акту не обмежено ні яким терміном. Існують наступні правила припинення дії цивільно-правових нормативних актів.

1. В знову прийнятому нормативному акті міститься пряма вказівка про скасування раніше діючого нормативного акту.

2. Якщо прямої вказівки не має, але колишній нормативний акт суперечить новому, його необхідно вважати скасованим.

Дія цивільних законів у просторі припускає визначену територію, на яку поширюються норми цивільного права. Цивільно–правові нормативні акти в Україні діють на всій території держави або на визначеній його частині в залежності від виду і характеру цих актів.

Фізичні та юридичні особи однієї держави можуть знаходитися в цивільних правовідносинах із фізичними та юридичними особи іншої держави. Тому кожна держава допускає в певних випадках застосування іноземного закону. Норми цивільного законодавства України, що вказують на те, право якої держави повинне бути застосоване до даних правовідносин, прийнято називати колізійними нормами (Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005р.). Так, звичайно, форма правочину укладеного за кордоном, підкоряється законам місця її здійснення, у відношенні нерухомого майна, що знаходиться в Україні - законам України. Відносини по спадкуванню визначаються, як правило, за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє місце проживання. До відносин, що випливають із права власності застосовується закон місця знаходження майна і т.д..

Чинності цивільного закону за колом осіб характеризується тим, що він може поширюватися в межах території своєї дії на всі особи – як фізичні, так і юридичні. У силу прямої вказівки закону він може застосовуватися лише до визначених учасників відповідних відносин. Наприклад, Закон України «Про господарські товариства» поширюється тільки на господарські товариства.

Цивільне законодавство розмежовується на загальне і спеціальне. При цьому необхідно мати у виді 2 наступних правила:

1. Якщо суспільні відносини регулюються спеціальними нормами цивільного законодавства, то загальні норми цивільного законодавства в даному випадку не застосовуються. Приклад – у відповідності зі ст. 257 ЦК загальний строк позовної давності складає 3 роки, однак ст. 258 ЦК передбачає скорочені строки в 1 рік по позовах про стягнення неустойки. У відповідності зі ст.208 ЦК правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян повинні відбуватися в простій письмовій формі, однак ст. 1047 ЦК передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян..

2. Якщо в спеціальній нормі цивільного законодавства те чи інше питання не врегульоване, необхідно керуватися загальними нормами цивільного законодавства. Приклад – щодо форми договору прокату (ст.. 787-791 ЦК України), не передбачені спеціальні правила, тому необхідно керуватися загальною нормою ст. 208 ЦК.

Самостійне значення має розподіл цивільного законодавства на загальне і спеціальне в змісті обсягу охоплюваних відносин.

• ЦК відноситься до числа загальних нормативних актів, оскільки він розрахований на регулювання всіх майнових відносин, охоплюваних цивільним правом.

• До числа спеціальних відносяться нормативні акти, що поширюють свою дію тільки на визначені види відносин (умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом визначається Статутом автомобільного транспорту). Спеціальні акти видаються у відповідності з ЦК і не можуть йому суперечити.

Цивільному законодавству, на відміну від кримінального, відомий інститут аналогії. Кримінальне право має справу з злочинними діями, тому виходить з принципу: поведінка, що не кваліфікується за кримінальним законом, як злочинна не може бути підставою для застосування покарання. Цивільне законодавство в переважній більшості регулює правомірну, суспільно корисну діяльність громадян та організацій. При цьому важливо передбачити всі можливі випадки вчинення правомірних дій. Разом з тим, не можливо обмежувати правомірну діяльність суворими межами закону, що призвело б до сковування розумної господарської ініціативи учасників цивільного обороту. Навіть найдосконаліша система права не може охопити всю різноманітність суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Під прогалиною в праві розуміють випадки, коли певні суспільні відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене конкретним законом, правовою нормою. Для заповнення прогалин в діючому цивільному законодавстві застосовують аналогію закону та аналогію права. Аналогія закону і аналогія права як засоби усунення прогалин в законодавстві передбачені в ст. 11 ЦПК України: «В разі відсутності закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який регулює подібні відносини, а за відсутності такого суд виходить із загальних засад і змісту законодавства України». У ЦК також передбачається врегулювання цивільних відносин за аналогією у ст.8 ЦК.

Під аналогією закону розуміють застосування до неврегульованих цивільних відносин норми, що регулює подібні суспільні відносини. Застосування закону за аналогією можливо лише при наявності наступних умов:

1. Необхідно, щоб відносини були майновими або особистими немайновими за своїм характером і складали предмет правового регулювання цивільного права.

2. Необхідно, щоб ці цивільні відносини не були врегульовані безпосередньо нормами цивільного права.

3. Необхідно, щоб була норма, яка б регулювала подібні цивільні відносини. Подібність цивільних відносин визначається за їх структурою (об’єкт, суб’єкти, зміст).

Під аналогією права розуміють заповнення прогалин в законодавстві на підставі загального змісту законів. Застосування закону за аналогією можливо лише при наявності наступних умов:

1. Необхідно, щоб відносини були майновими або особистими немайновими за своїм характером і складали предмет правового регулювання цивільного права.

2. Необхідно, щоб ці цивільні відносини не були врегульовані безпосередньо нормами цивільного права.

3. Необхідно, щоб не було норми, яка б регулювала подібні цивільні відносини, тобто спір не можливо вирішити на підставі аналогії закону.

Можливість застосування аналогії передбачено ч. 1 ст.11 ЦК: цивільні права та обов’язки виникають також з дій осіб, які хоч і не передбачені законом, але внаслідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов’язки.

Висновки з третього питання: Застосування цивільного законодавства обумовлює розгляд його дії у часі, у просторі і за колом осіб; зворотної сили актів цивільного законодавства, співвідношення загального та спеціального законодавства; колізійних норм та їх застосування. Складними для сприйняття є питання аналогії закону й аналогії права. Метою застосування аналогії є заповнення прогалин у правовому регулюванні цивільних відносин за допомогою норм, які регулюють подібні цивільні відносини (аналогія закону), або виходячи із загальних засад і змісту цивільного законодавства (аналогія права).