І. Поняття та особливості джерел цивільного права.

Термін «джерела права» прийшов у сучасне правознавство із римського права. Під джерелами права класично розуміють форму вираження правових норм, що мають загальнообов’язкове значення. На мою ж думку, в сучасному праві, під джерелом права слід розуміти юридичний акт або іншу зовнішню форму пізнаного права, яка є обов'язковою для певних суб'єктів визначеної правореалізаційної діяльності.

З трьох відомих історії основних форм (джерел) права, а саме – звичай, прецедент і нормативне-правовий акт, найбільш поширеним у сучасних правових системах, в тому числі й для українського цивільного права характерною і майже основною формою є нормативно-правові акти у всьому їх різноманітті. В цивільно-правовій сфері вони традиційно охоплюються поняттям цивільного законодавства. За радянські часи нормативні акти рахувалися єдиним джерелом цивільного права, тому це поняття було вичерпано категорією цивільного законодавства.

Цивільне право являє собою систему правових норм, що регулюють майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство – це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому «цивільне право» і «цивільне законодавство» – це різні поняття.

Система джерел цивільного права зумовлена конструкцією ст.4 ЦК України де вказано що основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Це відображає загальну систематику і ієрархію законодавства України, в тому числі й цивільного. Звідси актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Важливо, що у новому ЦК збережено правило, згідно якого, якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦКУ (абз.3 ч.2 ст.4 ЦК України).

Цивільні відносини у встановлених Конституцією України випадках можуть регулюватися актами Президента України. Актами цивільного законодавства є також постанови КМУ. Якщо постанова КМУ суперечить положенням ЦКУ або іншому законові, застосовуються відповідно положення ЦКУ або іншого закону.

Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом.

Таким чином, норми цивільного права можуть бути закріплені як в законах, так і в підзаконних нормативних актах. Всі ці нормативні акти в залежності від юридичної сили розміщені в строгій ієрархічній системі, де значення нормативного акту визначається його юридичною силою. Чим більша юридична сила нормативного акту, тим вище його становище в системі цивільного законодавства. Така побудова нормативних актів має не тільки теоретичне значення а й практичне. В силу багаточисельності нормативних актів цивільного законодавства і недосконалості законодавчої техніки трапляються ситуації, коли різні нормативні акти по різному вирішують одне і теж питання. В такому випадку застосовується нормативний акт, що має більшу юридичну силу. Так, у вестибюлі готелю були вивішені «Правила проживання в готелях», затверджені місцевою адміністрацією. Цими правилами було передбачено, що готель не несе відповідальності за можливу втрату із номерів готелю речей, не зданих у камеру схову. Однак , це правило вступає в протиріччя із ч. 1 ст. 975 ЦК, в якому зазначається що готелі відповідають за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому (хоча це майно крім грошей та дорогоцінностей не було здано на зберігання готелю). Оскільки Цивільний кодекс наділений вищою юридичною силою в порівнянні з правилами проживання в готелях, суд, розглядаючи справу про зникнення речей фізичної особи з його номеру, керувався Цивільним кодексом, а не Правилами проживання в готелях, затвердженими місцевою адміністрацією¹.

В період існування СРСР основна маса суспільних відносин, що є предметом цивільного законодавства була врегульована союзним законодавством. Тому вітчизняний законодавець не міг відразу визнати такими, що втратили силу, всі багаточисельні нормативні акти, що прийняті на союзному рівні. В протилежному випадку більшість особистих майнових і особистих немайнових відносин на території України виявилися б неврегульовані законом. В силу цього у перехідних положеннях Конституції України зазначається, що всі закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цієї Конституції є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

У час проведення радикальної економічної реформи важливо, щоб застаріле і таке, що не відповідає потребам ринкової економіки, цивільне законодавство не перешкоджало здійсненню економічних перетворень в нашій країні. У відповідності з цим порядком закони України, укази президента та інші акти прийняті для забезпечення економічної реформи в Україні підлягають приоритетному виконанню. Законодавчі акти СРСР і УРСР в період проведення радикальної економічної реформи застосовуються в частині, що не суперечить сучасному законодавству. Таким чином, цивільно-правові нормативні акти СРСР діють на території України, якщо вони не визнані такими, що втратили силу або не суперечать законодавчим актам України, прийнятим після 24 серпня 1991 року, тобто після проголошення акту про державну незалежність України.

Необхідно зазначити, що окреме місце в системі цивільного законодавства займають міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, які становлять окрему частину національного законодавства (ст. 10 ЦК України).

Крім актів цивільного законодавства, до джерел цивільного права України слід віднести звичай, договір та рішення Європейського суду з прав людини. Більш детальніше кожний вид джерел цивільного права ми розглянемо у наступному питанні лекції.

Висновки з першого питання: Таким чином, ми з’ясували, що термін «джерела цивільного права» охоплює як нормативно-правові акти у всьому спектрі їх існування, так й звичай, договір та рішення Європейського Суду з прав людини. Необхідно розмежовувати поняття «цивільне право» та «цивільне законодавство», які не співпадають за своїм змістом.

ІІ. Класифікація джерел цивільного права.