Тема 2 науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

(2 години)

План

1.Становлення і розвиток наукового стилю.

2.Основна функція наукового стилю, його характерні риси. Мовні та жанрові особливості.

3.Характеристика різновидів наукового стилю (власне науковий, науково-навчальний і науково-популярний).

4.Оформлення результатів наукової діяльності. План.

Літературна мова обслуговує всі сфери суспільної діяль­ності людини: політику, економіку, виробництво, науку, освіту, мистецтво та ін. Тому відповідно до сфер функціону­вання розрізняють такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Стиль – це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу.

Науковий стиль функціонує в галузі науки, техніки й ос­віти. Саме за його допомогою науковці повідомляють про результати своїх досліджень, описують теорії, обґрунтову­ють гіпотези, пояснюють явища, систематизують і класи­фікують знання про світ.

Науковому стилю притаманні такі загальні ознаки:

• понятійність,

• предметність;

• об'єктивність;

• логічна послідовність;

• узагальненість;

• аргументованість.

До мовних засобів наукового стилю належать терміни, наукова фразеологія, цитати, посилання, стандартні зворо­ти (кліше), повні речення, а також багатокомпонентні складнопідрядні речення.

Науковий стиль поділяється на три підстилі:

· власне науковий, який реалізується в таких жанрах: стаття, монографія, дисертація, тези, доповідь, виступ, па­тент, енциклопедія, термінологічний словник, довідник, технічне завдання тощо;

· навчально-науковий, що має такі жанри: лекція, бе­сіда, семінар, лабораторна робота, курсовий проект, бака­лаврський проект, дипломна робота, пояснювальна запис­ка, анотація, план, конспект, тези, реферат тощо.

· науково-популярний, яким викладається наукова ін­формація для нефахівців на сторінках звичайних книжок і журналів.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.

Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературни­ми джерелами, що вимагає володіння методами фіксації і збереження наукової інформації.

План – це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті, порядок розміщення частин певного викладу, його композиція.

За структурою план може бути простим і складним.

Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання; у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту.

Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання; пункти складного плану розбивають на підпункти.

Питальний план складають за допомогою питальних речень, які розкривають проблематику тексту в логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.

У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка.

Тезовий план – сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.

Зразки: