18

Міністерство освіти і науки,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ №3

з української мови за професійним спрямуванням

(науковий стиль української мови)

для студентів гуманітарно - правового факультету

(психологи, соціологи)

заочної форми навчання

(роздатковий матеріал)

2012

Методичні вказівки та контрольні завдання №3 з української мови за професійним спрямуванням (науковий стиль української мови) для студентів технічних та комп’ютерних спеціальностей заочної форми навчання (роздатковий матеріал)/ Укл.: Брацун О.І. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2012.- 22 с.

Укладачі: Брацун О.І., ст. викладач кафедри ЗМП

Рецензент: Катиш Т.В., к. філол. н., доцент кафедри ЗМП

Відповідальний за випуск: Бондарчук К.С., зав. кафедри загальної мовної підготовки

Затверджено

Протокол засідання кафедри

з

агальної мовної підготовки

4 жовтня 2012 №2

ЗМІСТ

Передмова…………………………………………………………….…...4

Довідкова інформація та рекомендації до виконання завдань………...5

Контрольні завдання……………………..……………………………….9

Рекомендована література…..…………………………………………..20

Передмова

Метою вивчення курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)” (науковий стиль української мови) є:

- поглиблене вивчення особливостей наукового стилю сучасної української мови;

- освоєння термінознавчого комплексу необхідного в майбутній фаховій діяльності;

- формування у студентів необхідної комунікативної спроможності у сфері професійного спілкування як в усній, так і писемній формах.

Методичні рекомендації мають на меті оптимізувати процес виконання контрольної роботи з цього курсу студентами заочної форми навчання технічних та комп’ютерних спеціальностей. Структура та зміст посібника обумовлені специфікою цієї форми навчання, що полягає в обмеженій кількості аудиторних годин.

Контрольна робота містить завдання, які призначені для перевірки вміння визначати особливості структури наукового тексту, орієнтуватися в термінологічному комплексі, аналізувати специфіку фахових термінів та знатися на тенденціях термінотворення; перевірити рівеньволодіння навиками анотування та реферування наукової літератури, а також редагування та перекладу українською мовою.

За структурою контрольна робота складається з 5 завдань, які містять 10 варіантів. Якщо в академічній групі більше 10 студентів, то 1, 11, 21 за списком у журналі студент виконує 1 варіант; 2, 12, 22 – 2 варіант; 3, 13, 23 – 3 варіант і т. д.

Термін виконання контрольної роботи визначається графіком навчального процесу.

Довідкова інформація та рекомендації до виконання завдань

• Довідкова інформація та рекомендації до виконання завдання № 1, 2.

Термін (від латин, terminus – межа, кінець) – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Передаючи терміни українською, треба послуговуватися словниками останніх років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Виконуючи Завдання 2,слід звернути увагу на те, що при утворенні відмінкової форми досить часто трапляються помилки. Іменники цієї групи мають закінчення -а (-я); -у (-ю). Вибір закінчення залежить від семантики (значення) слова. Додатковими критеріями виступають наголос і морфологічна структура (магазина (пристрій) – магазину (крамниця)).

• Довідкова інформація та рекомендації до виконання завдання № 3.

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2. Словотвірний – утворення термінів за допомоги префіксів (над­виробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, галь­ванокліше, літературознавство, матеріа­ломісткість), скороченням слів (СЕЗ – спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.

3. Синтаксичний – використання словосполук для називання на­укових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне за­мовлення, капіталодефіцитні країни.

4. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним сло­вом: кардан, контролінг, дисиміляція.

• Довідкова інформація та рекомендації до виконання завдання № 4.

Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання певного комунікативного завдання.

Текст – це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну визначеність (І. Р. Гальперін).

План – це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті, порядок розміщення частин певного викладу, його композиція.

За структурою план може бути простим, якщо в ньому зазначені лише основні питання і складним, якщо поруч з основним є додаткові запитання; пункти складного плану розбивають на підпункти.

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інфор­мації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагаль­нення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації

1. Відомості про автора.

2. Відомості про форму (жанр) тексту.

3. Предмет, об'єкт або тема.

4. Характеристика змісту анотованого документа.

5. Характеристика довідкового апарату видання.

6. Цільове й читацьке призначення документа.

Зразок довідкової анотації:

Словник-довідник зкультури української мови / Д.Гринчишин, А. Капе­люшний, О. Сербенська, 3. Терлак.- 3-тє вид., випр.- К.: Знання, 2006.- 367 с.

Культура мови є невід'ємною складовою особистості, однією з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови.

Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, вчителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови.

• Довідкова інформація та рекомендації до виконання завдання № 5.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на три групи:

Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галу­зевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кіль­кох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).

Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполуки, які по­значають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, бокових, вакат, правка, ретуш.

Синоніми– (від грецьк.Synonymia– однойменність) – слова близькі за значенням, але різні за звучанням і різняться смисловими та емоційно-експресивними відтінками. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для певного контексту слово. Для уникнення тавтології слід користуватися синонімічними можливостями мови, але термін не можна замінювати словом, яке є близьким за значенням.

Розпочинаючи роботу над перекладом науково-технічного тексту, слід дотримуватися такої послідовності в роботі:

1. Підготовча робота з перекладу:

Читання оригіналу.

2. Розмітка тексту:

Виявлення важких термінів.

Виявлення важких граматичних конструкцій.

Виявлення важких лексичних зворотів.

Виявлення професійних і жаргонних термінів.

3.Користування словником: відшукати незнайомі або незрозумілі терміни в загальних, загальнотехнічних, спеціальних словниках.

4. Користування довідниками і спеціальними розвідками.

5. Консультація у спеціаліста.

6. Робота над перекладом тексту.

7. Обдумування перекладу.

8. Переклад тексту і письмова фіксація.

9. Перевірка відповідності кожної фрази оригіналу.

10.Редагування перекладу без звертання до тексту оригіналу. Звільнення тексту від не властивих йому висловів і зворотів.

11.Написання готового перекладу.

Рекомендації.

Ознайомитися з принципами роботи з довідковою літературою і словниками.

Реєстрація фразеології з важкими зворотами.

Складання власного словника (з вузьких спеціальностей).