2.1 Специфіка правового статусу Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини.

Правовий статус Уповноваженого регулюється статтями 55, 85, 101 і 150 Конституції України, Законом України «Про Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини» та Законом України « Про державну службу».

В Конституції нашої держави ст. 101 передбачено створення нового органу для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Ст.55 Основного Закону України проголошує, що кожен може звертатися до даної посадової особи за захистом. Конституційне закріплення даних норм свідчить, про вагоме значення діяльності Уповноваженого, який є невід’ємним елементом правозахисного механізму.

Уповноважений є класичним взірцем парламентського Омбудсмена, оскільки обирається на посаду Верховної Ради України шляхом таємного голосування, що забезпечує йому високий статус, легітимність, а також є гарантією незалежності від усіх гілок державної влади, включаючи законодавчу [ 2, ст.5].

Інститут українського Омбудсмена щодо інших правозахисних механізмів є додатковим (субсидіарним) засобом захисту прав і свобод людини в Україні. Це випливає з частини другої ст.4 Закону, згідно з якою діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби, не відміняє їх і не має наслідком перегляду компетенції державних органів. Він заповнює прогалини і компенсує недоліки парламентського та відомчого контролю.

Місцезнаходженням даної посадової особи є столиця України – Київ. Також треба зазначити, що Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного Герба нашої країни та своїм найменуванням.

Діяльність правозахисного органу спрямовується безпосередньо на захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами України; додержання та повагу до них; запобігання їх порушенню або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню чинного законодавства у відповідність міжнародним стандартам у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва; охорону від будь-яких форм дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційних відомостей про особу [2, ст.3].

Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної роботи та протягом останніх п’яти років проживає в нашій країні, усе це законодавчо закріплюється у частині другій ст.5 Закону , а також на дану посаду не може бути призначено особу, яка має судимість за вчинення злочину, яка не погашена та не знята в установленому законом порядку.

Український Омбудсмен призначається строком на п’ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України, що означає, що він може співпрацювати з різними складами парламенту нашої держави, оскільки терміни їх повноважень не співпадають. Крім того, важливо зазначити, що робота даної посадової особи не може бути припинена чи обмежена у разі закінчення строку повноважень законодавчого органу України, введення воєнного або надзвичайного стану в країні чи в окремих її місцевостях [2, ст.4; ст.5].

Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова ВР або народні депутати (чисельністю не менше однієї четвертої від конституційного складу парламенту). Відповідний комітет Верховної Ради подає вищезазначеному органу свої висновки щодо кожної особи, претендуючої на призначення, відповідності її вимогам, передбаченим законом, та підтверджує відсутність причин, які б перешкодили їй обійняти цю посаду.

Призначеним вважається та людина, за яку проголосувала більшість народних депутатів України від їх конституційного складу, про що приймається постанова.

Під час здійснення своїх посадових обов’язків Уповноважений не може без згоди Верховної Ради бути притягнутий до кримінальної відповідальності, підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти даної посади може бути порушено тільки Генеральним прокурором України [2, ст.20].

Важливою гарантією незалежності при виконані українським Омбудсменом своїх функцій є несумісність його посади. У ст. 8 Закону зазначається, що він не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу, крім, викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії, тобто Уповноважений виступає незаангажованим, деполітизованим інститутом.

Специфічною ознакою правового статусу правозахисного органу є те, що законодавство України чітко регламентує порядок припинення повноважень та звільнення з посади. А саме Уповноважений припиняє здійснювати свої функції за таких обставин: у разі відмови його від подальшого виконання обов’язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає дану посаду, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;складення присяги новообранним Уповноваженим; смерті особи.

Парламент України може прийняти рішення про звільнення з посади до закінчення терміну тільки у таких випадків: порушення особою присяги; порушення вимог щодо несумістності діяльності; припинення громадянства України; неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов’язки через незадовільний стан здоров’я чи втрату працездатності. Законом встановлено, що висновок про наявність підстав для звільнення з посади Уповноваженого має дати тимчасова спеціальна комісія Верховна Рада України. Парламент нашої держави за наявності вищезазначених умов розглядає питання і приймає відповідну постанову про звільнення за поданням Голови ВРУ або не менш як однієї четвертої народних депутатів країни від їх конституційного складу. Уповноважений припиняє свою державну службу, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту [2; ст.9]. Специфіка правового статусу українського Омбудсмена також випливає з компетенції даного органу, яку я розглянула в наступному розділі.