- •Реферат
- •53 Стор., 24 рис., 1 табл., 1 додаток, 5 джерел.
- •1. Вихідні дані до курсового проекту
- •2. Функціональна схема системи керування електроприводом
- •3. Аналіз даних двигуна
- •4. Вибір тиристорного перетворювача і розрахунок його параметрів
- •4.1. Вибір комплектного електроприводу
- •4.2 Вибір трансформаторів
- •4.3 Вибір автоматичних вимикачів
- •4.4 Розрахунок параметрів тиристорного перетворювача.
- •6. Організація зворотних зв’язків за регульованими координатами
- •7. Синтез системи автоматичного регулювання
- •7.1. Синтез контуру регулювання струму якоря
- •7.2. Синтез контуру регулювання струму збудження
- •7.3. Синтез контуру регулювання швидкості
- •8. Дослідження роботи системи методом математичного моделювання
- •8.1. Вибір базисних величин
- •8.2. Розрахунок відносних передавальних функцій
- •8.3. Моделювання системи засобами програмного пакету matlab
- •9. Розробка питань аналогової реалізації сар
- •9.1. Реалізація датчика струму
- •9.2. Реалізація датчика напруги
- •9.3. Реалізація регулятора струму
- •9.3.1. Настройка регулятора струму якоря
- •9.3.2. Настройка регулятора струму збудження
- •9.4. Реалізація регулятора швидкості
- •9.4.1. Настройка регулятора швидкості
- •9.5. Реалізація задатчика інтенсивності
1. Вихідні дані до курсового проекту
Тип системи керування |
Однозонна з реверсом за збудженням |
Керування за колом |
якоря та збудження |
Тип двигуна |
ПБК 285/95 |
Потужність двигуна Рн, кВт |
2950 |
Номінальна напруга двигуна Uн, В |
900 |
Номінальна частота обертання nн, об/хв. |
60 |
Кількість двигунів |
1 |
Діапазон регулювання швидкості |
1:4 |
Припустима статична помилка при та, |
– |
Струм упора |
2,2 |
Момент статичного навантаження |
0,8 |
Струм якоря |
1,5 |
Момент інерції механізму |
0,8 |
Основний зворотний зв’язок за координатою |
ω |
2. Функціональна схема системи керування електроприводом
Система керування швидкості з реверсом за збудженням використовується у ЕП, де не вимагається висока якість перехідних процесів (зазвичай це підйомно-транспортні механізми). В соловій частині використовується нереверсивний ТПЯ та реверсивний ТПЗ, що дає виграш у габаритах, вартості та ін.
При регулюванні основним є вираз M=kФі, отже зміни знака моменту М, що необхідно для реверса, можна досягти за рахунок зміни напрямку як струму якоря, так і струму збудження (як у даному випадку).
У даному проекті розглядається система з узгодженим керуванням струму кола якоря і струму кола збудження, як показано на рис 2.1.
Рисунок 2.1 – Функціональна схема системи регулювання швидкості
з реверсом поля
Підсистема керування напруги на якорі за структурою аналогічна традиційній однозонній СПР за швидкістю. Регулююча частина системи має 3 контури: контур регулювання швидкості з задатчиком інтенсивності на вході, контур струму якоря та контур струму збудження. У якості вимірювача струму використовується шунт. Комірка датчика струму виконує узгодження рівнів напруг, а також гальванічну розв’язку ланок. Для вимірювання швидкості використовується тахогенератор постійного струму зі збудженням від постійних магнітів. Вихідна напруга ТГ через RC-фільтр надходить до комірки датчика напруги. Завдання на збудження виконується в функції вихідного сигналу регулятора швидкості через узгоджуючий підсилювач УП.
При виникненні тормозного режиму сигнал Uрш стане негативним, що призведе до зміни полярності Uзз, отже і до реверса поля. ТПЯ перейде у інверторний режим роботи. Настройка контурів виконується за традиційними алгоритмами, але у залежності від специфіки механізму можливі різні підходи до вибору ТСЗ, ТСЯ, ТШ. Сумісно з цим повинен виконуватися і вибір коефіцієнтів передачі підсилювача УП на лінійній ділянці. Вибір коефіцієнту УП дуже важливий, тому що при невдалому виборі можуть виникати амплітудні перехідні процеси при реверсі поля, а також динамічні удари струму та моменту в режимі, близькому до холостого ходу.
Характерний недолік системи – погана динаміка при малих струмах якоря.
3. Аналіз даних двигуна
За типом двигуна, його потужністю РН, напругою на якорі UЯН, номінальною швидкістю обертання валу nН з довідникової літератури [] беремо загальні данні та обмоточні параметри двигуна:
тип двигуна: ПБК 285/95
номінальна потужність: РН = 2950 кВт
номінальна напруга якірного кола: UЯН = 900 В
номінальна частота обертання: nН = 60 об/хв
Загальні данні:
номінальний момент: МН = 48 Тм
номінальний струм якірного кола: ІЯН = 3580 А
номінальна напруга обмотки збудження: UЗН = 100 В
номінальний струм обмотки збудження: ІЗН = 179 А
перевантажувальна здатність: Ммакс/Мн = 2,25
маховий момент двигуна: GDя2 = 150 Тм2
Обмоточні параметри двигуна:
1) обмотка якоря:
число полюсів: 2р = 14
число витків на полюс: wОЯ = 76,5
величина опору за температури 15 С: RОЯ15С = 0,00762 Ом
2) паралельна обмотка:
число полюсів: 2р = 14
число витків на полюс: wОЗ = 52
величина опору за температури 15 С: RОЗ15С = 6,415 Ом
3) додаткові полюса:
число витків на полюс: wДП = 3
величина опору за температури 15 С: RДП15С = 0,00164 Ом
4) компенсаційна обмотка:
число витків на полюс: wКО = 4
величина опору за температури 15 С: RКО15С = 0,00451 Ом
Активний опір кола якоря двигуна розраховується за формулою:
(3.1)
де Rоя – активний опір власно обмотки якоря;
Rдп – активний опір обмотки додаткових полюсів;
Rко – активний опір компенсаційної обмотки.
Значення активних опорів обмоток у довідниках даються для температури навколишнього середовища θхол=15°С, тому їх слід привести до робочої температури θнагр=75°С за такою формулою:
(3.2)
де αТ – температурний коефіцієнт, величина якого залежить від матеріалу; значення цього коефіцієнту приблизно становить αТ≈004 1/°С.
Перераховуємо активні опри обмоток:
Ом
Ом
Ом
Отже, активний опір якірного кола двигуна:
Ом
Далі розраховуємо індуктивності обмоток машини. Розрахунок величини індуктивності якоря двигуна здійснюється за емпіричною формулою []:
(3.3)
де k=0,10…0,25 – конструктивний коефіцієнт;
UН=900 В – номінальна напруга на якорі двигуна;
IЯН=3580 А – номінальний струм обмотки якоря;
p=7 – кількість пар головних полюсів;
ωH – номінальна частота обертання якоря, рад/с:
(3.4)
Отже, індуктивність якоря двигуна
Індуктивність обмотки збудження обчислюється як сума індуктивності від головного магнітного потоку і індуктивності від потоку розсіяння:
(3.5)
де wн=52 – кількість витків обмотки збудження на полюс;
ФН – номінальний магнітний потік, Вб;
ФσН – потік розсіяння при номінальному струмі збудження, Вб;
Ізб.Н=179 А – номінальне значення струму збудження.
Значення номінального магнітного потоку ФН можна розрахувати з достатнім степенем точності за формулою []:
(3.6)
де ЕН – ЕРС двигуна при номінальному навантаженні, В:
В (3.7)
RЯ=0,0171 Ом – активний опір обмотки якоря у гарячому стані;
2а=14 – кількість паралельних гілок обмотки якоря, залежить від застосованого в двигуні типу обмотки якоря;
NЯ – кількість ефективних провідників в обмотці якоря:
(3.8)
D – діаметр якоря, мм; обирається при проектуванні двигуна в функції відносного параметру μ=(2h-0,01-D)/D, який, в свою чергу, залежить від кількості головних полюсів p (рис.3.1), у даному випадку μ=0,045;
h – висота осі обертання двигуна, h=0,85 м;
Отже, діаметр якоря можна знайти виходячи з виразу:
м (3.9)
А – лінійне навантаження якоря, А/м; рекомендовані усереднені залежності лінійного навантаження в функції діаметру якоря, які застосовуються при проектуванні машин постійного струму [], наведені на рис.3.2. А≈44000А/м.
Отже, кількість ефективних провідників в обмотці якоря:
Номінальний магнітний потік:
Вб
Значення потоку розсіяння ФσН у разі необхідності може бути розраховане за формулою:
Вб (3.10)
де σ=0,05…0,18 – коефіцієнт розсіяння;
Вδ – індукція у повітряному зазорі, Тл; для серійних машин при проектуванні звичайно дотримуються залежності [], середні значення якої наведені на рис.3.3. У даному випадку Вδ≈0,93 Тл.
Отже, індуктивність обмотки збудження:
Гн