Microsoft_Word__lektsiya_3_chastina2

214

35.Номенклатура та методи списання витрат на освоєння та підготовку виробництва.

36.Номенклатура та методи розподілу загальновиробничих витрат.

37.Реалізація П(С)БО 16 „Витрати’ в управлінні витратами.

38.Сутність та поняття собівартості виробництва.

39.Методи та види розрахунку собівартості.

40.Система управління собівартістю продукції (робіт, послуг)

41.Управління витратами у допоміжних виробництвах та калькуляція собівартості послуг, робіт.

42.Схема витрат і доходів та їх вплив на організацію при управлінні витратами.

43.«Характеристика системи „дирскт-кост”.

44.Характеристика системи „Стандарт-кост”.

45.Нормативні калькуляції, змінні норми і відхилення від норм витрат.

46.Системи і методи калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

47.Витрати на виробництва організацію і управління .

48.Управління витратами при експлуатації машин і обладнання.

49.Управління витратами у промисловому виробництві продукції.

50.Визначення собівартості продукції в системі позамовної калькуляції, попередільного та попроцесного методів калькулювання.

51.Калькуляція собівартості сільськогосподарської продукції в рослинництві.

52.Калькуляція собівартості сільськогосподарської продукції в тваринництві.

53.Калькуляція собівартості продукції за змінними витратами.

54.Калькуляція собівартості продукції за неповними витратами.

55.Управління витратами в обслуговуючих виробництвах і господарствах.

56.Методика формування собівартості товарів в торгівлі.

57.Причини необхідності планування затрат

58.Методика планування витрат на виробництво і складання планової калькуляції.

59.Прогнозування собівартості та методи її обчислення.

60.Норми затрат та їх роль в управлінні витратами.

61.Розрахунок допустимих затрат - один з ефективних показників в управлінні підприємством.

62.Управління змінними та постійними витратами.

63.Управління непродуктивними витратами і втратами.

64.Точка беззбитковості в сільському господарстві.

65.Мета та методи аналізу взаємозв’язку «витрати-випуск-прибуток»

66.Методи вивчення поведінки витрат.

67.Контроль витрат в управлінні при формуванні собівартості.

68.Виробничі підрозділи та система управлінського контролю за ними.

69.Показники ефективності управління витратами та їх характеристика.

70.Напрями підвищення ефективності управління витратами.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ

КАФЕДРА «АНАЛІЗ І КОНТРОЛІНГ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦЙИ

Частина ЙЙ

з дисципліни «Управління витратами»

для студентів денної/заочної форми навчання з напрямку підготовки 6.030504 «Економіка підприємств» освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

2013р.

УДК 657.471(075)

ББК 65.052

Д 66

Управління витратами. Конспект лекцій для студентів ОКР «Бакалавр» з напрямку підготовки 6.030504 «Економіка підприємств» – Таврійський державний агротехнологічний університет, 2013. – с. 214

Розробив: фінансовий директор, начальник планово-фінансового відділу ПП «Аскон», ст. викладач кафедри аналізу і контролінгу Цап В.Д.

Рецензенти: Начальник відділу економічного аналізу, соціально-трудових відносин, розвитку сільської місцевості та функціонування аграрного ринку управління Агропромислового розвитку Якимівської РДА Запорізької області Барило Тетяна Валентинівна.

Конспект лекцій включає програму з дисципліни «Управління витратами» та розкриває План кожної теми. По кожній темі типової програми представлено основний теоретичний матеріал у виді таблиць, графіків, рисунків, використана література.

Використання даного конспекту лекцій сприятиме кращому засвоєнню матеріалу, спонукатиме до активної роботи студентів, дозволить коригувати хід навчання в залежності від рівня засвоєння навчального матеріалу, формуватиме пізнавальний інтерес, світогляд, професійні якості, розуміння значення, ролі і престижу професії, уміння швидко відбирати найбільш важливе та базу для відтворення матеріалу, який вивчається.

Особливо велике значення має цей конспект лекцій при самостійному вивченні даної дисципліни студентами.

Розглянуто на засіданні кафедри аналізу і контролінгу

(протокол № ____ від «__» _______ 2013 р.)

Затверджено на засіданні методичної комісії факультету економіки і бізнесу

(протокол № ___ від «__»__________2013 р.)

213

Додаток №3

Питання для самостійної роботи, підготовки рефератів, виступів на семінарських заняттях індивідуального та самостійного навчання

1.Методологічні основи управління витратами.

2.Теоретичні положення управління витратами на сучасному етапі розвитку ринкової економіки.

3.Сутність та місце можливості управляти витратами в системі формування економічної інформації.

4.Поняття, цілі, функції, завдання управління витратами.

5.Мета, зміст управління витратами.

6.Принципи і завдання управління витратами.

7.Організація управління витратами на підприємстві.

8.Управлінні підприємством через контроль витрат.

9.Економічний зміст основи побудови витрат виробництва та їх зміст.

10.Склад витрат, їх групування та класифікація.

11.Склад витрат виробництва, що включаються в собівартість продукції, робіт,послуг.

12.Групування затрат, що не включаються до собівартості продукції, робіт, послуг.

13.Прямі і непрямі витрати. Змінні і постійні витрати.

14.Формування та характеристика елементів витрат.

15.Групування витрат за місцями їх виникнення.

16.Групування витрат за видами продукції.

17.Групування витрат та їх етапі.

18.Класифікація затрат на виробництво.

19.Формування витрат за місцями виникнення, центрами витрат та центрами відповідальності.

20.Моделі формування витрат в управлінні витратами.

21.Функціональні моделі формування витрат.

22.Організаційні моделі формування витрат.

23.Економічні моделі формування витрат.

24.Технологічні моделі формування витрат.

25.Спеціально-орієнтовані моделі формування витрат.

26.Нормативні витрати; комплексні витрати і системи перемінних витрат.

27.Диференційовані витрати в прийнятті термінових рішень.

28.Організація в управлінні витратами для прийняття перспективних рішень.

29.Міжнародний досвід в управлінні витратами.

30.Управління витратами за центрами відповідальності.

31.Методи поведінки та функція витрат.

32.Управління виробничими витратами.

33.Управління прямими матеріальними витратами.

34.Методи оцінки виробничих запасів та їх вплив при управлінні витратами.

212

*Але не більше балансової вартості фінансових інвестицій.

3

ПЛАН

ТЕМА 1. Економічна суть, значення і завдання управління витратами………………………………5

ТЕМА 2. Загальна характеристика витрат, їх класифікація і структура……………………………..15

ТЕМА 3. Методика обчислення собівартості продукції, робіт та послуг………………..……….…33

ТЕМА 4. Калькулювання собівартості – основа управління затратами…………………………...…48

ТЕМА 5 Планування, нормування і прогнозування затрат як складові елементи управління витратами………………………………………………………………………………………………..102

ТЕМА 6. Методика управління витратами підприємств та організацій……………………………118

ТЕМА 7. Методика здійснення управління витратами через взаємозв’язок «Витрати-випуск- прибуток»……………………………………………………………………………………………..…133

ТЕМА 8. Контроль в управлінні виробничою собівартістю………………………………………..145

ТЕМА 9. Управління витратами і ефективність виробництва…………………………………..….159

102

ТЕМА 5. Планування, нормування і прогнозування затрат як складові елементи управління витратами

Мета: навчитися управляти витратами через методи планування, нормування витрат виробництва, з навиками складати нормативні калькуляції.

5.1Об'єктивна необхідність планування затрат

5.2Методика планування витрат на виробництво і складання планової (нормативної) калькуляції

5.3.Розрахунок допустимих затрат

5.4.Визначення реальних (дійсних) затрат і їх методика 5.5.Нормування затрат і їх роль в управлінні витратами

5.6.Прогнозування собівартості та методи її обчислення

Література.[7 с.98-133], [18 п.2-4], [16 п.4]

1.2Об'єктивна необхідність планування затрат

Керівництво підприємств і організацій постійно стоїть перед необхідністю вибору оптимальних рішень, які стосуються ціни реалізації, номенклатури, асортименту і обсягу випуску продукції, кредитної та інвестиційної політики та багато іншого. У пошуку таких економічно обґрунтованих рішень розраховують і аналізують альтернативні варіанти їх поведінки.

Недостатньо, щоб окремі рішення були економічно ефективними самі по собі. Слід добиватися того, щоб уся діяльність підприємства чи організації в комплексі стала рентабельною і забезпечувала б грошові надходження у такому обсязі, який задовольняв би зацікавлених у економічних результатах осіб (власників, кредиторів, керівників, працівників). Завданням планування затрат якраз і є визначення економічних результатів діяльності підприємства (організації), очікуваних у майбутньому.

Планування — один з елементів управління, який включає в себе вибір мети підприємства і засобів для їх досягнення. Планування наводить міст між існуючим станом (положенням) і тим, якого ми хочемо досягнути у майбутньому. Головне завдання планування — зведення до мінімуму ризику підприємництва.

Планування може бути коротко- і довгостроковим. Короткострокові плани складаються на місяць, квартал, рік; довгострокові (перспективні) визначають напрямки розвитку підприємства впродовж 3—5 років (для крупних фірм — і на більш тривалий період). Точність довгострокового планування невелика, оскільки тут має місце вплив зовнішніх факторів, таких як інфляція, економічна політика держави, науково-технічний прогрес тощо. Короткострокові плани є більш точними, так як охоплюють потреби недалекого майбутнього.

211

залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.

30.Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

31.Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансової звітності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку 3 до цього Положення (стандарту).

Розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності

32. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

склад і суму витрат, відображених у статтях "Інші операційні витрати" та "Інші витрати" Звіту про фінансові результати;

склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією; склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені

безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).

Додаток 1 до Положення (стандарту)

210

матеріальні затрати; витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

22.До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів;

допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".

23.До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

24.До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

25.До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

26.До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22 - 25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

27.До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

28.Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. Приклад розрахунку втрат від участі в капіталі наведено в додатку 2 до цього Положення (стандарту).

29.До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

103

На ефективність планування впливають і внутрішні фактори: точність та достовірність інформації, що використовується у процесі планування, а також участь у складанні планів керівників тих підрозділів, витрати яких плануються.

Кожне підприємство прагне до розвитку: необхідно розробляти нову продукцію чи вдосконалювати існуючу (ту, яка випускається) або ж поєднувати два напрямки. Розвиток вимагає вкладення коштів у розробку нових виробів, формування ринків збуту, створення відповідного технічного і кадрового потенціалу, пошуку постачальників матеріальних ресурсів тощо.

Вибираючи той чи інший курс дій, особливо такий, що передбачає залучення ресурсів у виробництво на тривалий період, керівництво підприємства повинно мати чітку уяву про те, яких затрат вимагає цей курс, якого технічного і кадрового потенціалу, які наслідки будуть з причини можливих змін зовнішнього середовища.

Кожному варіанту дій, який розглядається, відповідають певні затрати, рівень яких необхідно розрахувати на стадії планування.

Планування затрат полягає у вияві складу затрат і їх кількісній оцінці. Планування затрат здійснюється для визначення загальної вартості ресурсів, які споживаються в процесі виробництва (матеріальних, трудових, фінансових) і розрахунку очікуваного прибутку. Воно служить базою для контролю за раціональним використанням ресурсів.

Метою планування затрат на підприємстві є визначення економічно обґрунтованих обсягів витрат щодо:

-здійснення капітальних вкладень;

-валового, товарного та реалізованого обсягу продукції (робіт і послуг) підприємства;

-здійснення загального управління підприємством;

-діяльності по збуту продукції;

-сплати податкових платежів визначення прибутку і рентабельності підприємства

Упроцесі планування вирішуються такі завдання:

-розрахунок вартості ресурсів, необхідних для виробництва продукції;

-визначення загального обсягу затрат на виробництво;

-розрахунок собівартості виготовлення кожного виду продукції (в частині змінних витрат). Плановий обсяг затрат розраховують виходячи із структури продукції, що передбачається

(номенклатури і асортименту), та обсягу її виробництва.

Визначення складу і обсягу затрат — не стільки економічне, скільки техніко-економічне завдання. Рівень затрат на підприємстві залежить від професіоналізму та творчого потенціалу інженерних кадрів і організаторів виробництва, а коректність віднесення затрат на види діяльності підприємства, одиниці продукції, виробничі підрозділи та інші об'єкти — від кваліфікації економічних кадрів.

Принципова схема процедури визначення планового обсягу затрат наведена на рис. 5.1

104

Рис.5.1 Схема процедури визначення планового обсягу затрат

209

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлеюпродажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

19. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт,

послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на

складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв)

підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

20. До інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";

абзац третій пункту 20 виключено собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової

вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

21. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

208

15.3.Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного)

призначення.

15.4.Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

15.5.Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

15.6.Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих

приміщень.

15.7.Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

15.8.Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

15.9.Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

16. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 1 до цього Положення (стандарту). Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

17. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

18. До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

105

5.2. Методика планування витрат на виробництво і складання планової (нормативної) калькуляції

Методика планування витрат на виробництво висвітлена у галузевих Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції. Так, при плануванні витрат сільськоьгосопдарських підприємств слід керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства агараної політики України від 18.05.2001р. № 132. Згідно вказаних Методичних рекомендацій планування витрат на виробництво виконується в такій послідовності.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати усіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції.

Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків:

-витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

-основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи;

-кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;

-кошторису витрат на утримання і експлуатацію устаткування;

-кошторису загальновиробничих витрат;

-кошторису інших виробничих витрат.

У разі потреби складаються й інші розрахунки та кошториси.

Планова (нормативна) калькуляція являє собою розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова (нормативна) калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність складання планової калькуляції.

Планова калькуляція складається на всі види продукції, що передбачені до виготовлення у звітному періоді. Основою для визначення планової собівартості продукції окремих сільськогосподарських культур і видів тварин є технологічні карти, де за статтями витрат на підставі переліку передбачених в технології робіт, грунтово-кліматичних умов, встановлених норм виробітку, нормативів витрат праці, матеріальних та інших ресурсів і з урахуванням раціонального використання землі, основних засобів, застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначається загальна сума витрат виробництва

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості

106

продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із цих одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.

Перелік калькуляційних одиниць наведено в одному з додатків до названих Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Якщо за одиницю вимірювання обсягу виробництва використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, мінеральні добрива в умовних одиницях, виходячи зі складу корисної речовини, — у хімічній промисловості, умовний ящик скла — у скловиробництві), то ці ж показники є калькуляційними одиницями.

Продукція допоміжних виробництв калькулюється, як і продукція основного виробництва, за винятком тих випадків, коли вона виробляється в невеликих кількостях і повністю споживається на самому підприємстві.

Під час складання планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в планованому періоді. При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

паливо, що споживаються на технологічні цілі, визначаються на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Оцінка запасів здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів («ФІФО»); нормативних затрат.

Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів (за ціною їх можливого використання і реалізації).

Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі, також визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електричної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни (собівартості), що складається на підприємстві в планованому році.

Витрати на основну заробітну плату визначаються з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. 3а основу для планування витрат беруться нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані виходячи з переліку робочих місць і норм їх обслуговування, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і планованого обсягу виробництва відповідних видів продукції.

207

9. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1.Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2.Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3.Погашення одержаних позик.

9.4.Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5.Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6.Балансова вартість валюти.

Склад витрат

10.Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9

"Запаси".

11.Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

11.1.Підпункт 11.1 пункту 11 виключено

12.До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

13.До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

14.До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

15.До складу загальновиробничих витрат включаються:

15.1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

15.2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

206

Додаток 2

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства фінансів України

від 31 грудня 1999 р. N 318

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

19 січня 2000 р. за N 27/4248

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"

Загальні положення

1.Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

2.Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

3.Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти". Положення (стандарт) 16 не поширюється на витрати, пов'язані з первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції.

4.Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Визнання витрат

5.Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

6.Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

7.Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони

здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

8.Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

107

Витрати на додаткову заробітну плату визначаються у розмірах, передбачених законодавчими актами України, колективними договорами підприємств із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Величина відрахувань на соціальні заходи визначається згідно з чинним законодавством. На сьогодні вона включає в себе відрахування до Пенсійного фонду – єдиний соціальний внесок, величина якого залежить від групи ризику виробництва (для сільського господарства в основному 5 група і відрахування складають-37,19%)

Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції за такими методами (базами розподілу):

методом розрахунку кошторисних ставок (за цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію виробничого устаткування);

методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг);

методом пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності; методом пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих витрат.

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації — кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування включаються до собівартості окремих видів продукції відповідно до планових кошторисних ставок цих витрат.

Загальновиробничі витрати включаються до планової (нормативної) собівартості окремих видів продукції згідно з таким порядком:

Загальновиробничі витрати ведуться в розрізі видів машин (трактори, зернові комбайни, спеціальні комбайни, грунтообробні, посівні машини тощо). До складу витрат відносять оплату праці працівників, що займаються обслуговуванням конкретних машин (без оплати праці трактористів, які працюють на цих машинах), амортизацію, витрати на ремонт тощо. В кінці року ці витрати відносять на окремі об'єкти витрат прямо (по спеціальних машинах) або розподіляють пропорційно обсягу виконаних робіт у фізичних обсягах, а по тракторах - в умовних еталонних гектарах (між сільськогосподарськими, транспортними та будівельними роботами).

Інші виробничі витрати включаються до собівартості окремих виробів на основі розрахунків їх величини за окремими статтями витрат, зокрема, витрати на проведення епізодичних і періодичних випробувань якості під час виготовлення окремих виробів.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції продукції, одержаної у комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів, і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допо-

108

могою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується попередільне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.

Утих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.

Під час розподілу загальних витрат комплексного виробництва в плануванні застосовуються такі методи: виключення витрат, розподілу витрат, комбінований метод.

Якщо використовується метод виключення витрат, один із продуктів, одержаних на виробництві (стадії, переділі), вважається основним, а решта розглядаються як попутні. Метод виключення витрат полягає в тому, що від загальної суми витрат на виробництво віднімається собівартість попутної продукції, і одержана величина вважається собівартістю основного продукту. Цей метод застосовується тільки за наявності чітко вираженого основного продукту і невеликої питомої ваги попутної продукції. При цьому повинна забезпечуватися економічно обґрунтована оцінка одержаної попутної продукції.

Планова собівартість попутної продукції визначається на основі або виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, або за відсутності відокремленого виробництва, — за її виробничою собівартістю, врахованою у розрахунках ціни підприємства.

Попутні продукти, одержані в одному цеху і призначені для подальшої переробки в іншому, розглядаються як попутні напівфабрикати. Останні оцінюються виходячи з виробничої собівартості, врахованої в ціні на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням вмісту в них основної речовини).

Метод розподілу витрат застосовується у комплексних виробництвах, де одночасно одержують кілька основних продуктів і відсутня попутна продукція. При цьому методі загальні витрати на виробництво розподіляються між одержаними продуктами пропорційно до економічно обґрунтованих коефіцієнтів.

З урахуванням особливостей виробництва ці коефіцієнти встановлюються виходячи з норм виходу окремих продуктів з одиниці сировини, співвідношення витрат на обробку, сукупних споживчих властивостей одержаних продуктів, фізико-хімічних властивостей одержаної продукції тощо.

Допускається також розподіл загальних витрат пропорційно до собівартості таких же або аналогічних продуктів, одержаних у відокремлених виробництвах.

Уразі одержання в комплексному виробництві кількох основних і попутних продуктів застосовується комбінований метод, в якому поєднуються два описаних вище методи. При цьому із загальної суми витрат спочатку віднімається вартість попутної продукції, а частина витрат, що залишилися, розподіляється між основними продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів.