Тема 15 Облік власного капіталу

Лекція 8.

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Власний капітал, критерії визнання та види. Документація.

2. Облік формування статутного капіталу

3. Облік додаткового капіталу

4. Облік резервного капіталу

5. Облік не розподіленого прибутку (непокритих збитків).

6. Облік неоплаченого та вилученого капіталу

Мета: засвоїти основні поняття структуру, документальне оформлення власного капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку

Час: 2 год.

Література : [1, 7, 10, 25, 26, 29, 40,41,42,43 ].

1.Власний капітал, критерії визнання та види. Документація

Власний капітал - власні джерела фінансування підприємства, які без зазначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), або суми реінвестованого чистого прибутку, нагромаджені протягом строку існування підприємства, а також дарчий капітал.

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Додатковий капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством.

Резервний капітал - сума резервів, утворених згідно з чинним законодавством або установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, отриманого від усіх видів діяльності, або сума непокритого збитку

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал - фактична вартість акцій власної емісії та часток, що викуплені товариством у його учасників

Майно підприємства складається з різних об'єктів обліку - носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені в бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав - одне з найважливіших завдань фінансової звітності.

Гарантією захищеності прав власності підприємства є власний капітал, зокрема зареєстрована його частка - статутний капітал.

Поняття "капітал" звичайно асоціюється з поняттям „власність". На момент утворення підприємства його початковий капітал втілений у активах, інвестованих засновниками (учасниками), і оцінюється вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (зобов'язань), основна облікова формула набуває вигляду [1]:

А = ВК [1]

де ВК - власний капітал, оскільки зобов'язання (3) дорівнюють нулю. Таке трактування первісного статутного капіталу наведено в П(С)БО 2 "Баланс".

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед юридичними та фізичними особами, які потребують певних дій у майбутньому з метою їх погашення. Зобов'язання є пріоритетними щодо вимог власників про розподіл прибутку та майна підприємства, тому власний капітал підприємства обчислюють як різницю між вартістю його майна та зобов'язаннями [2].

ВК = А - 3 [2]

Власний капітал підприємства є часткою в активах підприємства, яка залишається після відрахування йот зобов'язань.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна; вона не є ні поточною ринковою, ні якоюсь іншою оцінкою для його власників, отже, не відображає поточної вартості прав власників фірми. На величину власного капіталу істотно впливають складові облікової політики підприємства, які стосуються принципів, методів і процедур, обраних для визнання й оцінки елементів і статей балансу, зокрема його активів і зобов'язань.

Водночас власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокове фінансування - знаходиться в розпорядженні підприємства необмежений час;

2) фінансування ризику - використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори;

3) самостійність і влада - розмір власного капіталу визначає міру незалежності та впливу його власника;

4) розподіл доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є підставою для розподілу фінансового результату, а також майна у разі ліквідації підприємства.

У разі ліквідації підприємства відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачі!! показником відповідальності й захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту за інших однакових умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Головною метою підприємства є отримання прибутку, і реалізувати її воно може лише за збереження власного капіталу.

Згідно з концепцією збереження фінансового капіталу підприємство отримує прибуток за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат й мисникам або внесків власників протягом цього періоду. Загальну суму власного капіталу визначають за формулою (1), однак користувачі фінансової звітності вимагають докладнішої інформації про його склад і зміни, що відбулися протягом звітного періоду, оскільки така інформація містить дані про ефективність управління підприємством і дає змогу акціонерам, кредиторам та іншим інвеститорам відстежувати динаміку та перспективи їхніх економічних прав. Отже, фінансова звітність має охоплювати інформацію про:

- джерела капіталу підприємства;

- правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу;

- обмеження щодо розподілу дивідендів;

- пріоритетність прав на майно підприємства за його ліквідації.

Джерелами утворення власного капіталу є:

1) внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших

активів;

2) нагромаджені суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві.

Власний капітал може збільшуватися внаслідок конвертації зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного зі зростанням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, одержання активів у формі дарчого капіталу).

За джерелами утворення власний капітал поділяють на:

- інвестований (вкладений або оплачений) капітал;

- нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - сума простих і привілейованих акцій за їхньою номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.

Нерозподілений прибуток - частина прибутку, отриманого у результаті ефективної діяльності підприємства, яка не розподіляється між акціонерами, а знову вкладається у розвиток підприємства.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал (зареєстрований), сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць;

- додатковий капітал (незареєстрований) - додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Статутний (зареєстрований) капітал і додатковий (не зареєстрований) капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал є первинним джерелом інвестування І формування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу, він забезпечує регулювання відносин власності й управління підприємством, його розмір не може бути меншим від установленої законодавством суми.

Дані про власний капітал наводять в окремому розділі балансу в розрізі його складових відповідно до вимоги повного розкриття інформації. Зміни, що відбулися и складі власного капіталу протягом звітного періоду, відображають у спеціальному звіті про власний капітал. Форма, зміст і вимоги до розкриття інформації у цьому звіті встановлені П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Облік власного капіталу ведеться на рахунках класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань". Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу: статутного, пайового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечення майбутніх витрат, страхових резервів.