- •Бухгалтерський облік (загальна теорія)
- •Тема 14 Облік фінансових інвестицій 71
- •Тема 21 Облік на підприємствах малого бізнесу 170
- •Тема 22 Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 174
- •Тема 10 Облік та документування основних засобів на підприємстві
- •Тема 10 Облік та документування основних засобів на підприємстві
- •2 Облік та документування надходження основних засобів
- •3 Нарахування, облік та документування амортизації
- •4 Облік витрат на поліпшення та утримання основних засобів
- •5. Облік та документація вибуття основних засобів
- •6 Облік переоцінки основних засобів
- •7. Облік витрат від зменшення корисності основних засобів
- •8 Облік оренди (лізингу) основних засобів
- •Питання для самоперевірки:
- •Тема 11 Облік та документування нематеріальних активів
- •2. Облік надходження нематеріальних активів
- •3.Облік амортизації нематеріальних активів
- •4.Облік переоцінки нематеріальних активів
- •5.Облік вибуття нематеріальних активів
- •Тема 12 Облік виробничих запасів
- •2.Документування при обліку запасів
- •3. Облік надходження виробничих запасів
- •4. Облік витрат виробничих запасів
- •5. Облік виробництва (облік залишків незавершеного виробництва)
- •6.Облік виробничого браку
- •7. Облік напівфабрикатів
- •8. Облік готової продукції
- •9.Облік переоцінки запасів і результатів їх інвентаризації
- •Питання для самоперевірки:
- •2.Облік операцій на розрахунковому рахунку
- •3.Облік операцій в іноземній валюті
- •4. Облік операцій по іншим рахункам в банку
- •5.Облік безготівкових розрахунків при різних їх формах
- •6.Документування операцій безготівкових розрахунків
- •7.Порядок ведення касових операцій
- •8.Документальне оформлення касових операцій
- •9.Облік касових операцій в системі рахунків
- •10 Облік розрахунків з покупцями і замовниками
- •11 Облік розрахунків з підзвітними особами
- •13 Облік розрахунків з іншими дебіторами
- •14 Облік резерву сумнівних боргів
- •Тема 14 Облік фінансових інвестицій
- •2.Облік інвестицій, які засвідчують відносини позики
- •3.Облік інвестицій, які засвідчують право власності на частку в майні підприємств
- •Тема 15 Облік власного капіталу
- •2. Облік формування статутного капіталу
- •3 Облік додаткового капіталу
- •4 Облік резервного капіталу
- •5 Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)
- •6 Облік неоплаченого та вилученого капіталу
- •Питання для самоперевірки:
- •Тема 16 Облік зобов’язань
- •2.Облік довгострокових зобов'язань
- •3.Документація та облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками
- •4.Облік короткострокових кредитів банків та їх документація
- •5.Облік розрахунків зі страхування
- •6. Облік забезпечень
- •7.Облік розрахунків з бюджетом
- •8.Облік розрахунків з допомогою векселів
- •Питання для самоперевірки:
- •2.Форми і види оплати праці
- •3.Первинний облік оплати праці
- •4.Синтетичний облік оплати праці
- •5.Облік відрахувань на оплату праці
- •9.5 Облік відпусток та тимчасової непрацездатності працівників підприємства.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 18 Облік витрат діяльності підприємства
- •2.Облік витрат за елементами
- •3.Облік витрат за видами діяльності
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 19 Облік доходів та фінансових результатів
- •2 Облік доходів від основної та іншої операційної діяльності
- •4 Облік доходу від надзвичайних подій
- •5. Облік доходів від фінансових операцій
- •6. Порядок визначення фінансових результатів підприємства за видами діяльності
- •Тема 20 Фінансова звітність
- •2.Склад та елементи фінансової звітності, порядок її складання і подання
- •3.Мета, структура і техніка складання фінансового звіту «Баланс»
- •4.Мета, структура і техніка складання звіту про фінансові результати
- •5.Мета, структура, методика і техніка складання Звіту про рух грошових коштів
- •6.Мета, структура, методика і техніка складання Звіту про власний капітал
- •7.Примітки до річної фінансової звітності
- •Тема 21 Облік на підприємствах малого бізнесу
- •2.Відображення господарських операцій за спрощеною формою бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна підприємства
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Використання мсбо
- •Список літературних джерел
- •1. Нормативна
- •2. Спеціальна
4. Облік витрат виробничих запасів
Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства для виробництва продукції надання послуг, виправлення браку, обслуговування устаткування, пакування готової продукції тощо. Крім того, виробничі запаси можуть бути реалізовані на сторону або використані для фінансових інвестицій.
Основними документами, на підставі яких здійснюється відпуск виробничих запасів, є лімітно-забірні карти (форми № 8 і 9) і накладні-вимоги (форма № 11).
Лімітно-забірна карта — це документ, який використовується для оформлення відпуску зі складу запасів, що споживаються у виробництві систематично. Виписку його здійснює відділ постачання в двох екземплярах на один чи кілька видів запасів. Один екземпляр передається цеху-одержувачу, а другий — складу. В лімітно-забірній карті вказується ліміт видачі матеріалу на місяць або квартал, а далі по мірі видачі матеріалу здійснюється запис щодо кожної операції видачі і залишку ліміту після неї. Завідувач складу підписує примірник карти цеху, а начальник цеху — примірник карти складу.
Основні реквізити лімітно-забірної карти: місяць, рік, назва матеріалу, ліміт видачі, дата видачі, видана кількість, залишок ліміту, підписи начальника відділу, що встановив ліміт, начальника підрозділу-одержувача, завідувача складом.
Накладна-вимога використовується для разового або понадлімітного відпуску виробничих запасів зі складу у виробництво. Основними реквізитами цього документа є дата складання, підстава видачі, прізвище того, кому видати, назва матеріальних цінностей, одиниця виміру, кількість, що вимагається, і фактично видана, ціна, сума, підписи осіб, що дозволили і здійснили відпуск, а також головного бухгалтера і одержувача.
Наприкінці місяця всі документи про видачу запасів зі складу передаються за реєстром до бухгалтерії для відображення витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку.
Оскільки складський облік запасів у сучасних умовах ведеться переважно в натуральному виразі, то для відображення витрат запасів за рахунками бухгалтерського обліку необхідно здійснити оцінку витрачених запасів. З цією метою використовуються облікові ціни.
Облікова ціна — ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.
Причина використання облікових цін — коливання ціни на один і той же вид запасів протягом звітного періоду.
Методи визначення облікових цін:
ідентифікованої собівартості одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, що використовуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво або продаж, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Метод ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей, цін.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.