Тема 8. Фінансова та матеріальна основа місцевого самоврядування.

Мета: охарактеризувати комунальну власність як матеріальну основу місцевого самоврядування, визначити джерела формування бюджету сільської або селищної ради, та можливі шляхи поповнення фінансових ресурсів громади.

План

1. Фінансова основа місцевого самоврядування.

2. Матеріальна основа місцевого самоврядування.

Література: [1 С. 49-52]; [3 С. 38-61]; [10 С. 44-52].

1. Матеріальна основа місцевого самоврядування

Реальність місцевого самоврядування визначається, в першу чергу, матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджа­ється територіальна громада та які в сукупності становлять матері­альну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України визначає комунальну власність як самостійну форму публічної власності, суб'єктами якої є територіальні громади села, селища, міста, району в місті.

До складу комунальної власності входить: рухоме і не­рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, зем­ля, природні ресурси, підприємства, установи та організа­ції, в тому числі банки, страхові товариства, а також пен­сійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, гро­мадський транспорт, системи зв'язку та інформації, закла­ди культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соці­ального обслуговування, майно, передане у комунальну власність іншими суб'єктами власності та будь-яке інше майно, рухомі та нерухомі об'єкти, які за правом власності належать територіальним громадам, а також кошти, отри­мані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

Перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Підставою для набуття права комунальної власності може бути:

• передача майна територіальним громадам безоплатно держа­вою та іншими суб'єктами права власності;

• створення, придбання майна органами місцевого самовряду­вання в порядку, встановленому законом.

При цьому, сільські, селищні, міські ради мають право:

1. вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що нале­жать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важ­ливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально- культурних потреб територіальних громад;

2. на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побу­тових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

3. мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Територіальна громада безпосередньо або через органи міс­цевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і неру­хомим майном, коштами та іншими об'єктами з метою забезпечення надання населенню передбачених законом громадських послуг.

Від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють відповідні органи місцевого само­врядування.

Згідно Законом України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» органи місцевого самоврядування виконують всі майнові операції щодо об'єктів права комунальної власності, можуть здійснювати з ними будь-які господарські операції, зокрема, переда­вати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридич­ним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств і організацій, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження тощо.

Рухоме і нерухоме майно, інші об'єкти права комунальної влас­ності громадського користування, які мають важливе значення для життєзабезпечення села, селища, міста, задоволення потреб терито­ріальної громади та для збереження історико-культурних об'єктів, визначаються територіальною громадою (відповідною сільською, селищною, міською радою) як об'єкти виключного права комуналь­ної власності.

До об'єктів виключного права комунальної власності, зокрема, можуть бути віднесені:

• землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування;

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

• річки, водойми та їх береги;

• кладовища;

• пам'ятки історії та архітектури;

• природні ландшафти та заповідники;

• інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Об'єкти виключного права комунальної власності не можуть бути відчужені в будь-який спосіб, а їх перелік встановлюється стату­том територіальної громади або спеціальним рішенням ради.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також з їх керівниками, будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності цим органам.

Виконавчі органи сільських, селищних рад мають право заслуховувати звіти про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальних громад. Сільський, селищний голова призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку керівників цих підприємств, установ і організацій.

Прибуток підприємств комунальної власності підлягає оподаткуванню. Згідно із Законом «Про бюджетну систему України» сто відсотків податку на прибуток цих підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня, якому вони належать.

Як уже зазначалося, матеріальною фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, природні ресурси, що є у власності територіальної громади села, селища.

Згідно з Земельним кодексом України сільські, селищні ради є суб'єктами права власності на землі в межах їхніх територій, за винятком земель загальнодержавної власності.

До повноважень сільських і селищних рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:

• передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, у тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 цього Кодексу;

• реєстрація права власності, прав користування землею і договорів на оренду землі;

• вилучення (викуп) земель;

• справляння оплати за землю;

• ведення земельно-кадастрової документації;

• погодження проектів землеустрою;

• здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;

• сприяння створенню екологічно чистого середовища;

• припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;

• видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок;

• погодження будівництва житлових, виробничих, культурно-побутових та Інших будівель і споруд на земельних ділянках, які перебувають у власності або користуванні;

• вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;

• вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Право комунальної власності територіальної громади відпо­відно до Конституції України захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комуналь­ної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповно­важеного нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює важливе правило, згідно з яким майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні послаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Це положення також є важливою гаран­тією права комунальної власності.

2. Фінансова основа місцевого самоврядування

Проблема місцевих фінансів є найбільш складною проблемою розвитку місцевого самоврядування. Наявність у територіальної гро­мади фінансових ресурсів, достатніх для вирішення питань місцевого значення, значною мірою визначає реальність місцевого самовряду­вання в тій чи іншій країні.

Фінансові ресурси територіальної громади (місцеві фінанси) за своєю структурою включають: а) кошти бюджету місцевого самовря­дування; б) кошти комунальних підприємств та інші кошти місцевого самоврядування.

Бюджет (з англійської budget, що значить торба, гаманець), тобто затверджений на певний період часу розпис доходів та витрат територіальної громади у грошовому вираженні.

Бюджети місцевого само­врядування розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах та районах у містах.

Місцеві бюджети, поряд з бюджетами місцевого самовряду­вання, становлять також обласні та районні бюджети.

Бюджет місцевого самоврядування має дохідну та видаткову частини.

Доходи бюджетів місцевого самоврядування мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місце­вого самоврядування.

Аналіз положень Бюджетного кодексу України дозволяє зробити висновок, що в ньому передбачаються різні шляхи формування доходної частини місцевих бюджетів:

• по-перше, за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори).

Згідного з чинним законодавством до місцевих податків належать:

• податок з реклами - від 0,2 до 0,5 відсотків вартості реклами;

• комунальний податок - до 10 відсотків річного фонду зарплатні, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

• До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

• готельний збір - до 20 відсотків вартості найманого житла (без додаткових послуг);

• збір за припаркування автотранспорту - до 3 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

• ринковий збір - до 20 відсотків мінімуму заробітної платні громадян і 3-х - для юридичних осіб;

• збір за видачу ордера на квартиру - до ЗО відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

• курортний збір - до 10 відсотків вартості неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

• збір за участь на бігах на іподромі - до 3-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

• збір за виграш на бігах на іподромі - до 6 відсотків суми виграшу;

• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі - до 5 відсотків надбавки суми доплати за участь у грі;

• збір за право використання місцевої символіки - до 0,1 відсотка вартості доходу, отриманого з використанням символіки;

• збір на право проведення кіно - і телезнімання - не більше від фактичних витрат на знімання;

• збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей - до 0,1 відсотка від заявлених сум;

• збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон - встановлює обласна рада;

• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за постійної торгівлі і 1-го на день - за одноразову торгівлю;

• збір з власників собак - до 10 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян щороку з громадян-власників, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізми здійснення та порядок їх сплати встановлюють сільські, селищні ради відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених Законами України.

• по-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі;

Наприклад:

1. частина (визначеній стат­тею 65 Бюджетного Кодексу) податку на доходи фізичних осіб у частині;

2. плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних міс­цевих рад;

3. плата за ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

4. реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад та інше.