2. Макроліди:

• Кетоліди:

- Титезоксанід

- Телітроміцин.

• Напівсинтетичні:

-Азитроміцин -Диритроміцин

- Кларитроміцин - Міокаміцин

- Рокситроміцин - Рокітаміцин

- Флуритроміцин.

• Природні:

- Джозаміцин - Лейкоміцин

- Мідекаміцин - Еритроміцин

- Спіраміцин.

Також виділяють таку підгрупу, як проліки:

- Ацетилцистеїнат (сіль ефірів еритроміцину)

- Ацистрат (сіль ефірів еритроміцину)

- Пропіоніл (сіль ефірів еритроміцину)

- Пропіонілмеркаптосукцинат

- Тролеандоміцин

- Естолат (сіль ефірів еритроміцину)

- Етилсукцинат (ефір еритроміцину).

3. Лінкозаміни:

- Лінкоміцин

- Кліндаміцин.

4.Аміноглікозиди:

1 покоління:

- Стрептоміцин

- Канаміцин.

2 покоління:

- Гентаміцин

- Тобраміцин.

3 покоління:

- Амікацин

- Нетилміцин.

5. Тетрацикліни:

- Доксициклін

- Тетрациклін.

6. Глікопептиди:

- Ванкоміцин

- Тейкопланін.

7. Оксазолідинони:

- Лінезолід (Зивокс).

8. Фторхінолони:

а)“Нереспіраторні” (застосовуються переважно не в пульмонології):

- Норфлоксацин - Офлоксацин

- Ципрофлоксацин - Ломефлоксацин

- Пефлоксацин - Циноксацин

- Флефлоксацин - Еноксацин

- Руфлоксацин - Спарфлоксацин

- Флероксацин.

б)“Респіраторні”:

- Левофлоксацин - таванік (per os, в/в), локсоф (per os, в/в), левофлокс (в/в)

- Моксифлоксацин – авелокс (per os)

- Гатифлоксацин – тебрис (per os).

Класифікація відхаркувальних засобів (expectorans):

І. Мукокінетики (засоби, що стимулюють відхаркування за рахунок

підвищення моторики бронхів і/або активності їх війчастого епітелію):

а) препарати, що діють рефлекторно;

б) препарати резорбтивної дії.

ІІ. Муколітики (секретолітичні препарати, тобто засоби, що зменшують в’язкість харкотиння):

а) протеолітичні препарати;

б) похідні амінокислот з SH- групою;

в) регідратанти слизового секрету.

III. Мукорегулятори (засоби, що поєднують мукокінетичну та муколітичну дію).

I. Засоби, що стимулюють відхаркування (мукокінетики).

а) Рефлекторно діючі препарати:

Рефлекторно діючі препарати при внутрішньому прийомі мають помірний подразнюючий вплив на рецептори шлунку, що рефлекторно збуджує в довгастому мозку центр блукаючого нерву. Це збільшує секрецію слизових залоз бронхів, розріджує бронхіальний секрет, посилює перистальтичні скорочення бронхіальної мускулатури. Можливо також незначне збудження блювотного центру, що рефлекторно посилює секрецію бронхіальних залоз.

Оскільки дія цих препаратів нетривала, а підвищення разової дози викликає блювання, необхідні часті прийоми оптимальних доз (кожні 2 години).

Препарати даної групи посиленню моторної функції бронхів і відхаркуванню за рахунок перистальтичних скорочень бронхіальної мускулатури, підвищенню активності миготливого епітелію, також у деякій мірі посилюють бронхоррею та розріджують бронхіальний секрет.

Діючим началом відхаркувальних засобів рефлекторної дії є алкалоїди і сапоніни лікарських рослин.

Представники:

Настій трави термопсиса із 0,6 – 1 г на 200 мл води, приймається по 1 ст. л. через 2 години 6 разів на день.

Настій кореня іпекакуани із 0,6г на 200мл води приймається по 1 ст. л. через 2 години 6 разів на добу.

Корінь солодки застосовується у вигляді настою із 0,6г на 200мл води приймається по 1 ст. л. 6 разів на день.

Гліцирам – препарат із кореня солодки, має відхаркуючу, протизапальну, стимулюючу кору наднирників дію, приміняється в таблетках 0,05г, назначається по 1 –2 таблетки 4 рази на день.

Корінь алтея у вигляді настою із 8 г на 200мл води по 1 ст. л. 5 – 6 разів на день.

Мукалтин – таблетки, що містять діючі сполуки з трави алтея. Назначається по 3 таблетки 4 –6 разів на день. Одна таблетка містить 50 мг препарату.

б) Препарати резорбтивної дії:

Препарати резорбтивної дії всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, потім виділяються слизовою оболонкою бронхів, підвищують бронхіальну секрецію, розріджують харкотиння і полегшують відхаркування. Йодовмісні відхаркувальні засоби разом з лейкоцитарними протеазами також стимулюють розщепленнябілків харкотиння. Діючими речовинами рослин з даним механізмом впливу є ефірні олії.

Представники:

Калія йодид 3% розчин, приймають по 1 ст. л. 5 –6 разів на день, запиваючи молоком або ж значною кількістю рідини.

Трава чебрецю у вигляді настою із 15 г на 200мл води, приймається по 2 ст. л. 5 – 6 разів на день.

Пертусин (екстракт трави чебрецю) приймається по 2 ст. л. 5 –6 разів на день.

Плоди анісу у вигляді настою із 10 г на 200мл води, приймається по 2 ст. л. 4 – 6 разів на день.

Настоянка евкаліпта – 10 – 20 крапель 4 – 6 разів на день.

ІІ. Секретолітичні препарати (муколітики).

а) Протеолітичні ферменти:

Протеази руйнують пептидні зв’язки білків харкотиння, розріджуючи його.

Представники:

Трипсин, хімотрипсин - 5 – 10 мг в 3 мл ізотонічного розчину натрія хлориду для інгаляцій. Курс лікування – 10 – 15 днів.

Рибонуклеаза – 25 мг в 3 –4 мл ізотонічного розчину натрія хлориду для інгаляцій 2 рази в день. Курс лікування – 7 – 10 днів.

Дезоксирибонуклеаза - 2 мг в 1 мл ізотонічного розчину натрія хлориду для інгаляцій 3 рази в день. Курс лікування – 5 – 7 днів.

Профезим – протеолітичний препарат, виділений з культури Bact. Subtilus, вводиться ендобронхіально 0,5 – 1 г в розведенні 1:10 (розводять реополіглюкіном) 1 раз в 5 днів.

б) Амінокислоти з SH- групою:

Дані препарати розривають дисульфідні зв’язки білків харкотиння, що призводить до зменшення в’язкості слизу та вторинняго покращення мукоціліарного кліренса.В останні роки виявлені антиоксидантні властивості препаратів з тіоловими групами.

Представники:

Ацетилцистеїн(АЦЦ, мукосольван, мукоміст) – всередину по 200 мг порошку 3 рази в день або 20% розчин для інгаляцій по 3 мл 1-3 рази в день.

Карбоцистеїн (мукодин, мукопронт, бронхоклар) – за механізмом дії близький до ацетилцистеїну. Випускається у вигляді сиропу для прийому внутрішньо. Дорослим назначають по 15 мл (3 чайні ложки) 3 рази на день, після покращення доза зменшується: до 10 мл (2 чайні ложки) 3 рази на день. Є також капсули по 0,375 г, добова доза складає 3 6 капсул. Дітям – по 1 чайній ложці сиропу 3 рази на день.

На відміну від ацетилцистеїну не викликає бронхоспазму при бронхообструктивному синдромі. Переносимість хороша , рідко бувають нудота, діарея, головний біль.

Містаброн (месна) – натрієва сіль 2-меркаптоетан-сульфонової кислоти. Муколітична дія препарату аналогічна дії ацетилцистеїну, однак він більш ефективно розриває бісульфідні зв’язки макромолекулярних з’єднань харкотиння, що знижує в’язкість харкотиння. Легко всмоктується з дихальних шляхів і швидко виводиться з організму в незміненому вигляді. Випускається в ампулах для інгаляцій і для внутрібронхіальних вливань.

в) Регідратанти слизового секрету:

Регідратанти слизового секрету збільшують водний компонент харкотиння, воно стає менш в’язким і легше відкашлюється.

Представники:

Лужні мінеральні води (“Лужанська”, “Поляна Квасова”,“Боржомі” та інші) приймаються по ½ - 1 склянці 4 – 5 разів на день та у вигляді інгаляцій.

Натрія гідрокарбонат застосовується у вигляді інгаляцій 0,5 – 2% розчину.