4. Клініка дискінезій жовчовивідних шляхів

І. Загальні ознаки для дискінезій любого характеру

А. Первинна дискінезія (дисфункція) жовчовивідних шляхів.

Частіше хворіють жінки астенічної конституції молодого віку (20–40 років), з відносною гіпофункцією статевих залоз та гіперфункцією щитовидної залози, в яких нерідко спостерігається зв’язок дискінезії з менструальним циклом.

У клімактеричний період частота дискінезій збільшується.

Частіше в даному випадку мають місце гіпертонічні та гіперкінетичні прояви.

В. Вторинні дискінезії (дисфункції).

Теж дещо частіше відмічаються у жінок на фоні первинних органічних змін у органах травної системи.

У цілому – це різні прояви больового синдрому та явищ диспепсії в залежності від типу дискінетичних порушень.

ІІ. Клінічні ознаки в залежності від характеру дисфункції

А. Гіпертонічно-гіперкінетична форма дисфункцій жовчовивідних шляхів.

1. Частіше відмічається у астеніків-ваготоніків, жінок.

2. Болі періодичні, приступоподібні в правому підребер’ї, що інколи досягають інтенсивності жовчної коліки, як правило, виникають через одну годину після їди, нерідко іррадіюють в праве плече, лопатку чи вліво в область серця, спину.

3. Болі короткочасні, декілька раз на добу при порушенні у харчуванні (гостра, жирна їжа), психоемоційних навантаженнях, іноді супроводжуються бурхливим вегетативним кризом: прилив жару, пітливість, тахікардія, загальна слабість.

4. Больовий синдром виникає внаслідок раптового підвищення тиску в жовчному міхурі і/або жовчних протоках, як результат їх скорочення в той час, як тонус сфінктерів (Люткенса, Міріцці та Одді) підвищений.

5. Диспепсія: нудота, іноді блювання, що не приносить полегшення, відмічається порушення стільця у вигляді проносів.

6. Об’єктивно – чітка болючість в правому підребер’ї, нерідко позитивні міхурові симптоми (Ортнера, Кера тощо).

7. Психоемоційна лабільність, нерідко больові відчуття в області серця, серцебиття, гіпотонія, головний біль.

8. Температура тіла та загальний аналіз крові залишаються в нормі.

9. При дуоденальному зондуванні:

• кількість жовчі порції В (міхурова жовч з жовчного міхура) та об’єм жовчного міхура зменшені, виділення жовчі В прискорене, супроводжується болем, нудотою, а іноді навіть блюванням;

• основними ознаками гіпертонії сфінктера Одді є подовження 2-ї фази («закритого» сфінктера Одді), яка перевищує 6 хвилин.

• після зондування не тільки не спостерігається полегшення, а навпаки, біль у правому підребер’ї посилюється;

В. Гіпотонічно-гіпокінетична форма дисфункцій жовчовивідних шляхів.

1. Частіше відмічається у гіперстеніків, при симпатикотонії.

2. Болі постійні тупі чи відчуття важкості в правому підребер’ї, що посилюється після їди чи хвилювань (внаслідок розтягнення жовчного міхура).

3. Диспепсія: гіркий присмак в роті, нудота, відрижка повітрям та гірким, поганий апетит, метеоризм, частіше закрепи.

4. Об’єктивно: незначна болючість в точці жовчного міхура.

5. Загальні астено-невротичні явища менш характерні.

6. При дуоденальному зондуванні:

• подовження фази В, збільшення кількості виділеної міхурової жовчі (гіпотонія, гіпокінезія);

• скорочення фази «закритого» сфінктера Одді (менше як 3 хвилини – гіпотонія сфінктера);

• після зондування спостерігається полегшення або зникнення вищевказаних скарг.

С. Дисфункції жовчовивідних шляхів змішаного характеру – поєднання гіпертонусу та застійних явищ (гіпокінезії), рідше – інші варіації.

Може відмічатися поєднання скарг, характерних для гіпертонічно-гіперкінетичної та гіпотонічно-гіпокінетичної форм, тобто на фоні тупих болів іноді появляються і колькоподібні, більш різноманітний диспептичний синдром, що частіше і буває на практиці, особливо у випадку вторинних біліарних дискінезій.