Приклади клінічного діагнозу:

1. Дискінезія (дисфункція) жовчовивідних шляхів: гіпертонія сфінктера Одді, гіпертонічно-гіперкінетична дискінезія жовчного міхура.

2. Хронічний некалькульозний латентний холецистит легкого ступеня важкості,фаза ремісії, з біліарною дискінезією по гіпотонічно-гіпокінетичному типу.

3. Жовчнокам’яна хвороба з частими приступами, вторинна біліарна дискінезія (гіпертонія сфінктера Одді, гіпокінезія жовчного міхура та жовчних проток).

3. Етіопатогенез дискінезій жовчовивідних шляхів

За генезом дискінезії жовчовивідних шляхів поділяють на первинні та вторинні (симптоматичні).

Первинні ДЖВШ

Вторинні ДЖВШ

Розвиваються при відсутності органічних змін в біліарній системі та системі травлення в цілому, тобто передують їм. Причини первинних ДЖВШ: порушення соматичної (ЦНС) та вегетативної нервової регуляції (гіпоталамічні розлади, ваготонія, симпатикотонія, неврози); ендокринні розлади (недостатня продукція статевих гормонів, кор-тикостероїдів, тиреоїдних гормонів), а також інші ендокринні дис-функції; патологія в порожнині малого тазу (гінекологічні хвороби); патологія хребта; генетичні розлади, наприклад, вроджена слабкість м’язів жовчного міхура; порушення рівноваги між продук-цією холецистокініну та антихоле-цистокініну (на фоні місцевих порушень імунітету).

Розвиваються на фоні первинних органічних змін в органах травної системи. Причини вторинних ДЖВШ: при первинних органічних порушеннях в біліарній системі (запалення, калькульоз, вроджені аномалії сфінктерного апарату, перегин, органічні стенози сфінктерів тощо) та печінці (порушення хімізму жовчі); при первинних органічних ураженнях інших органів травної системи (виразкова хвороба, гастрит, дуоденіт, ентерит, коліт, апендицит, панкреатит).

Нейроендокринні порушення при дискінезіях жовчовивідних шляхів

Нейроендокринні порушення включають в себе порушення функції вегетативної нервової системи та ендокринної системи, в тому числі гастроінтестинальної. Ці порушення, з одного боку, викликають розвиток дискінезії жовчовидільної системи, з іншого – сприяють застою жовчі та дистрофічним змінам стінки жовчного міхура.

У фізіологічних умовах симпатична та парасимпатична іннервація здійснює синергічний вплив на моторну функцію жовчного міхура, що сприяє поступленню жовчі з жовчного міхура в кишківник.

При дисфункції вегетативної нервової системи принцип синергізму порушується, розвивається дискінезія жовчного міхура, відтік жовчі затруднюється.

Скорочення та опорожнення жовчного міхура здійснюється також під впливом діафрагмального нерва.

Важливу роль в регуляції моторної функції жовчного міхура відіграє ендокринна система, в першу чергу, гастроінтестинальна (табл.1).

Таблиця 1. Вплив гормонів на моторну функцію жовчного міхура

Гормони	Вплив на моторну функцію жовчного міхура
Холецистокінін Урохолецистокінін Панкреозимін Гастрин Глюкагон Інсулін Секретин	стимулюють скорочення жовчного міхура та сприяють його опорожненню; розслаблюють сфінктер Одді;
Антихолецистокінін* Нейротензин Вазоактивний інтести-нальний поліпептид Енкефаліни Ангіотензин Тиреоїдні гормони	розслаблюють жовчний міхур та гальмують його опорожнення; підвищують тонус сфінктера Одді;

*Примітка: антихолецистокінін утворюється в слизовій оболонці жовчного міхура та міхурного протоку.

Як видно з табл.1, переважання активності гормонів І групи може викликати розвиток гіперкінетичного типу міхурової дискінезії, а висока активність гормонів ІІ групи і низька активність І групи обумовлює розвиток гіпотонічно-гіпокінетичного типу дискінезії жовчного міхура. Певну роль в генезі дискінезії жовчовивідних шляхів відіграє також порушення функції щитовидної залози, наднирників, статевих залоз.