Тема: БІЛІАРНІ ДИСФУНКЦІЇ (ДИскінезії жовчовивідних шляхів, ДЖВШ).

1.Визначення поняття та актуальність проблеми

ДЖВШ – це різного генезу і характеру порушення скоротливості (підвищення, зниження чи дискоординація) жовчного міхура та протокових систем, а також порушення тонусу і прохідності цих частин жовчовивідної системи та клапанного апарату.

Актуальність:

1. Дискінезії жовчовивідних шляхів – надзвичайно поширена патологія.

2. Вони часто є стартовим станом у розвитку більш серйозних біліарних патологій (холецистит, холангіт, жовчнокам’яна хвороба).

3. Прояви дискінезій жовчовивідних шляхів зумовлюють основні особливості клініки (больовий та диспептичний синдроми) холециститу та інших органічних холепатій.

2. Класифікація дискінезій жовчовивідних шляхів та питання термінології

Міжнародна класифікаціяфункціональних порушень біліарної системи, розроблена Робочим комітетом з функціональних захворювань під головуваннямD.A.Drossman(1994) виділяє тільки 2 види біліарних порушень, називаючи їхдисфункціями: 1. Дисфункція жовчного міхура.

2. Дисфункція сфінктера Одді. Згідно т.зв. Римських критеріїв-III(2006), дисфункція сфінктера ОддІ є біліарного і панкреатичного типу.

На нашу думку, термін «дисфункція» тут видаєтьсябільш коректним, аніж «дискінезія», адже останній термін буквально означає тільки порушення кінетики (а не і тонусу включно). Однак у вітчизняній літературі і практиці загальноприйнятою залишається назва «дискінезія».

Водночас ясно, що можливі дисфункції (дискінезії) й інших відділів жовчовидільної системи, не відображені в класифікації Drossmanта Римських критеріях діагностики функціональних розладів органів травлення.

Уміжнародній статистичній класифікації хвороб 10 перегляду(МСКХ–10, 1995 р.) функціональні порушення біліарної системи знайшли своє відображення у рубриках К.83.4. «Спазм сфінктера Одді» та К.82.8. «Інші хвороби жовчних шляхів» (підрубрика «дискінезії»). Очевидно, що МСКХ–10 теж не відображає всі можливі випадки ДЖВШ.

Клінічна класифікаціядискінезій жовчовивідних шляхів (А.П.Пелещук і співавт., 1995, Я.С.Ціммерман, 1975, з доповн.) в основному поділяє біліарні дискінезії за топікою ураження та характером дискінетичних змін (порушення тонусу чи скоротливості).

І. За тонусом:

а) гіпертонія;

б) гіпотонія.

При цьому характеризують базальний тонус (тонус до стимуляції) наступних компонентів системи жовчовиділення:

• сфінктера Одді, а також (по можливості) сфінктерів Люткенса і Міріцці;

• жовчного міхура, екстра- та інтрапечінкових жовчних проток.

ІІ. За скоротливо-евакуаторною функцією (скоротливістю):

а) гіперкінезія;

б) гіпокінезія.

Оцінюють скоротливість:

• жовчного міхура;

• інтрапечінкових жовчних проток.

Основні ділянки біліарної системи, функціональний стан яких ми характеризуємо – це сфінктер Одді та жовчний міхур. При цьому вирази «дискінезія жовчовивідних шляхів», «дискінезія жовчовидільної системи», «біліарна дискінезія» є рівнозначними і можуть вживатися як синоніми.

Виділяють також:

1. Однотипні біліарні дискінезії:

• гіпертонічно-гіперкінетична;

• гіпотонічно-гіпокінетична.