Erfan / 42.шляхи реформування податкової системи в перех_дний пер_од

У комплексі складних соціально-економічних проблем України, безпосередньо пов’язаних із трансформацією її економіки в напрямі створення соціально орієнтованої ринкової економіки, винятково важлива роль належить податковій політиці і системі, що її реалізує. Податкова політика як один із ефективних інструментів макроекономічного регулювання в ринковій економіці не має альтернативи і в перехідній економіці. Разом з тим, відмінність економічного середовища в ринкових та трансформаційних економіках суттєво змінює сутність і характер цього взаємозв’язку для останньої. Традиційних теоретичних підходів та форм практичного вирішення проблем забезпечення функціонування податкової системи, що виникають, та здійснення нею регулюючої функції виявилося недостатньо в умовах подальшого поглиблення ринкових реформ.

Одна з характерних особливостей перехідного періоду полягає у тому, що в процесі лібералізації економічних і соціальних відносин відбулося суттєве зниження рівня життя населення. Саме тому справжнім критерієм ефективності оподаткування може служити соціальна цільова орієнтація податків. Соціальний сенс процесів оподаткування є виправданим за умови, коли воно здійснюється в межах зміцнення соціальної спрямованості податкових відносин. Насправді сучасна податкова система тільки сприяє збільшенню диференціації в рівнях доходів за різними соціальними групами (стратами). Така властивість податків, як здатність виконувати егалітарну (вирівнюючу) роль, обумовлює потребу реалізації такого їх потенціалу у вітчизняній практиці.

Важливою проблемою у фіскальній сфері для країн з перехідної економікою є також значний обсяг накопичених недоїмок зі сплати податкових платежів. Така тенденція теж суттєво впливає на структуру податкової системи. Водночас, відсутність чіткої структуризації податкових елементів становить серйозну перешкоду отриманню адекватної оцінки впливу податкової політики на різні сторони соціально-економічного розвитку держави, зокрема активізацію підприємницької діяльності, зростання добробуту населення.

Сутність податкових надходжень в країнах з перехідною економікою можна розбти на такі агрегати:

До першого податкового агрегату слід віднести усі податкові платежі та збори згідно з чинним законодавством, які здійснюють юридичні та фізичні особи України.

Другий податковий агрегат – це відрахування до державних цільових фондів, які мають жорстке цільове призначення. Хоча такі сплати формально не мають ознак податку, реально вони лягають додатковим податковим тягарем або на виробника, або на споживача. Ці платежі не завжди мають аналоги у розвинених економіках. Їх існування у перехідних економічних системах пояснюється роллю держави, яку вона виконує у суспільному секторі економіки.

Крім зборів до державних цільових фондів, до другого податкового агрегату можна віднести збільшення доходів “за вимогою” уряду, яке легко здійснити з адміністративної та політичної точок зору.

Третій податковий агрегат – це державний борг, який у певній частині можна інтерпретувати як зобов’язання уряду на майбутнє. Оскільки для фінансування цих витрат уряду необхідно збільшити податки, то певну частку державного боргу можна інтерпретувати як податкову складову.

Докорінному реформуванню не повинні підлягати основні групи податків, які формують внутрішню структуру податкової системи.

Раціоналізація структури податкової системи можлива при таких заходах:

– скорочення другорядних у фіскальному плані податків;

– скорочення оборотних податків, які сплачуються з обсягів реалізації;

– пошуку альтернативних об’єктів оподаткування;

– легалізації латентних форм оподаткування.

Удосконалення механізму функціонування окремих податків з метою посилення їх регулятивного потенціалу шляхом оптимізації бази оподаткування, спрощення порядку обчислення та стягнення.

Упорядкування податкових пільг шляхом їх уніфікації, суттєвого скорочення кількості, підвищення прозорості та регулюючих і стимулюючих властивостей.

Подолання комплексу структурних проблем становить першочерговий захід на шляху раціоналізації податкової системи та вирішальний резерв підвищення її ефективності. Процес розв’язання цих проблем включає в себе багато взаємопов’язаних завдань, які повинні вирішуватися комплексно, тому лише умовно їх можна вважати дискретними елементами. Та все ж досить чітко виділяються напрями пошуків нової структури податкової системи:

– ліквідація другорядних у фіскальному плані податків;

– пошук альтернативних об’єктів оподаткування;

– реформування окремих податків.

Реформування податкової системи проводитиметься синхронно з упорядкуванням та

оптимізацією системи державних видатків і вирішенням таких питань:

 підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці

та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому

населенню;

 наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового

мінімуму для працездатних осіб;

 запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, здійснення оплати

праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки виходячи з тарифу I

розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;

 розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних

соціальних стандартів;

 перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до

політики підвищення доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам

населення залежно від їх матеріального стану;

 забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом

впровадження в практику страхової медицини із залученням фінансової підтримки держави;

 підтримка проведення структурних реформ в економіці;

 надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов

діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості,

сільського господарства;

 забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у

пріоритетних видах економічної діяльності;

 переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету,

спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання

програм енергозбереження та охорони довкілля;

 проведення реформ у бюджетній сфері, спрямованих на зміцнення фінансової

бази місцевого самоврядування та вдосконалення міжбюджетних відносин.

Податкові реформи у країнах Європи були спрямовані як на стиму­лювання економічної зацікавленості підприємців, незважаючи на форми власності, у розвитку виробництва, так і на зростання доходів державного бюджету та вирішення на цій основі загально­національних завдань. Головними видами податків стають по­датки на додану вартість, .податок на прибуток, акцизний збір. При цьому деякі країни Східної Європи (передусім Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, Хорватія) здійснюють політику збли­ження національних податкових систем із системою, що діє з 1993 р. у ЄС, маючи на увазі уніфікувати їх до моменту свого вступу в цю організацію. Більш диференційованими стають і по­датки з населення.

Нині коли триває спад в-ва промислової продукції, збільшується заборгованість між суб’єктами підпр-ої д-ті, накопичуються борги з платежів до бюджету і позабюджетних фондів, наша д-ва вживає конкретних заходів, спрямованих на створення сприятливіших умов для п-в, що виробляютьпродукцію, виконують роботи і надають послуги, шляхом зниження податкового тиску.