Erfan / 2.Державно-керована модель

Державно-керована модель представлена економікою Японії, інших країн Східної Азії

Тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у розміщенні капіталів. Індикативне планування ґрунтується на узгодженні уряду і фірм. Бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталів. Державне соціальне забезпечення в Японії відсутнє. Цю функцію виконують фірми

Японська модель ґрунтується на історичних традиціях цієї країни, на пріоритетах інтересів нації над особистими інтересами, на високій трудовій дисципліні і відповідальності працівників, розвиненому почутті сприйняття нового, готовності населення йти на певні матеріальні витрати заради добробуту країни. За рахунок перелічених та інших чинників досягається значне зниження витрат виробництва продукції, її висока якість, що забезпечує незаперечну конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку. Японці не перебільшували роль "вільного ринку" і вже з повоєнних років активно застосовували механізм макроекономічного індикативного планування. Нині бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки і визначають ключові галузі для вкладення капіталів. В Японії відсутнє державне соціальне забезпечення (цю функцію виконують фірми).

До країн Східної Азії, або Тихоокеанської смуги, належать Японія, Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сингапур17. Ці країни мають декілька спільних рис. Всі вони бідні на природні ресурси, і всі, за винятком Японії, є країнами, створеними після другої світової війни (Південна Корея і Тайвань перед другою світовою війною належали Японії, а Гонконг і Сингапур входили до складу Британської імперії). Усіх їх об'єднує впевненість у тому, що держава повинна сприяти промисловому розвиткові й національному процвітанню; водночас усі вони віддані розвиткові сильного приватного сектора і використовують широкий набір засобів політичного інструментарію, включаючи протекцію й фінансові заохочення, для досягнення цієї мети. Їх також об'єднує відданість вільному ринкові й державному сприянню промисловості.

Південна Корея і Тайвань - приклади економік, керованих державою. Обидві застосовують економічне планування, пов'язане з розвитком експорту, і обидві входять до п'ятнадцяти найбільших держав-експортерів світу. Вони переходять від експорту головним чином трудомістких товарів легкої промисловості до конкурентоздатносгі в галузях високих технологій. Південна Корея нині є третьою з найбільших у світі виробників чипів з великим об'ємом пам'яті.

Державно-керований ринок об’єднує економіки таких країн, як Японія,

Південна Корея, Тайвань, Сінгапур. Йому властиві:

– гармонізація інтересів підприємців та держави;

– незначна частка державного сектору економіки;

– різноманітність форм опосередкованого регулювання економіки державою;

– експортна орієнтація економіки та спрямування діяльності підприємств на довготермінову перспективу;

– колективізм та патерналізм на виробництві, посилений вплив на суспільне відтворення людського фактора;

– наявність високо інтегрованих форм швидкого економічного зростання, в яких держава намагається всіляко підтримати вітчизняних товаровиробників.

Основна мета держави за такої форми полягає у захисті інтересів великого

бізнесу. Перепон з боку держави щодо соціального розшарування суспільства не існує. Характерним є відставання зростання заробітної плати від зростання продуктивності праці.

Вагомими недоліками державно-керованого ринку є виникнення монополій

внаслідок злиття інтересів держави та приватних корпорацій, закритість

внутрішнього ринку, обмеженість соціальних гарантій, доволі велика тривалість робочого тижня. Переваги цієї форми виявляються у чіткій економічній стратегії розвитку, можливості застосовувати принципи довгострокового планування та прогнозування, високій динаміці розвитку, можливості з боку держави спрямовувати значні фінансові ресурси на розвиток реального сектору економіки.