Erfan / 19.Основн_ складов_ системи соц забезпечення та захисту населення.
...docСистема соціального захисту та соціального забезпечення в країнах ЦСЄ.
Сьогодні, коли країни ЦСЄ переходять на ринкові форми господарювання, багато хто відчуває ще більшу невпевненість у завтрашньому дні у зв’язку з зростання безробіття, загрозою повсюдних банкрутств промислових підприємств і високою інфляцією.
Для того, щоб визначити, які форми соціального захисту потрібні будуть для країн ЦСЄ, їм потрібно вдатися до досвіду ринкових країн. Сьогодні уряди розвинених країн беруть на себе обов’язок допомагати найменш захищеним членам суспільства шляхом надання різних видів соціальної підтримки: допомога на безробіття, пенсії за віком, пенсії за непрацездатністю, допомога малозабезпеченим верствам насел., гарантований доступ до системи мед. обслуговування. Досвід Зах.Європи свічить про те, що соціальні програми є популярним, важливим і ефективним засобом зменшити ступінь економічної незахищиності за умов рин. економіки, однак їх вартість може виявитися занадто високою, якщо уряд надає надміру щедрі соц. пільги.
Країни ЦСЄ дізналися з власного досвіду, що перші роки ек. реформ пов’язані з ризиком зрозтання соц. витрат. Наприклад Польша, коли 1999 року розпочала здійснення програми економічних реформ, її витрати на соц. програми складали близько 10 % ВВП. Через три роки вона витрачала вже на соц. програми приблизно 21 % ВВП.
Під час створення системи соц. забезпечення потрібно мати на увазі два основні принципи: 1) допомога меє надаватись лише тим, хто її дійсно потребує. Так у більшості ринкових країн дер. підртимку спрямовано на найбідніші верстви населення. У країнах ЦСЄ та Україні дотації та соц. виплати майже завжди розподіляються за загальним принципом і дістаються всім без винятку. В результаті вони коштують надзвичайно дорого і призводять до значного зростання бюджетного дефіциту; 2) соціальні програми мають сприяти здійсненню необхідних змін в економіці, а не перешкоджати їм. Державні соц. асигнування повинні стимулювати пошук ідеальної роботи, а не сприяти працевлаштуванню у марнотратне і нікому не потрібне виробництво, і якщо можливо, уникати безробіття.
Щодо України, то вона повинна змінити свої соц. програми з таким розрахунком, щоб населення брало більш безпосередню участь у сплаті вартості соц. послуг. Слід заохочувати людей до використання власних заощаджень для забезпечення собі доходу у похилому віці на додаток до держ. пенсій. Можна також заохочувати існування паралельно з держ. системами приватного мед. обслуговування й приватних освітніх установ.