II Модель Міллера-Орра

Відповідь на питання, як управляти запасом грошових коштів, якщо не можна точно передбачити їх щоденне прибуття і вибуття, дає модель Міллера-Орра.

Віхідні положення Моделі Міллера-Орра:

1. Наявність певного обсягу страхового резерву;

2. Мінімальний залишок на рівні страхового резерву, а максимальний на рівні трьох кратного розміру страхового резерву;

3. Нерівномірність поступлення і витрачання грошових коштів на рахунку.

Графічне зображення моделі

Залишок

Грошових

коштів

ГА max

ПФІ

ГА

ПФІ

ГА min

Час

ДК м/м = 3*³√((3* Во*∂²) / 4* РВд),

ГА max = ГА min + ДК м/м,

ГА = ГА min + ⅓ ДК м/м,

де ДК м/м – діапазон коливань між максимальним та мінімальним значенням.

Якщо в певний момент часу за рахунок значних поточних надходжень грошових коштів їх залишок досягає верхнього порогу, підприємство має одразу ж конвертувати частину грошових коштів у фінансові інструменти (депозити, цінні папери) і зменшити свій залишок грошових коштів до оптимального рівня (точка повернення). І, навпаки, коли у зв'язку зі значним відтоком грошових коштів їх залишок на розрахунковому рахунку досягає нижнього порогу, підприємству потрібно здійснити зворотну конвертацію фінансових інструментів у грошові кошти в такому обсязі, щоб повернутися до оптимального рівня залишку грошових коштів (точка повернення).

Таким чином, фінансовий менеджер спостерігає за вільним рухом грошових потоків і не втручається в цей процес доти, доки залишок грошових коштів не досягає небезпечного рівня (мінімального або максимального).